Зміст

 

 

 

Вступ. 3

 

Розділ І. Особливості споживчого кредитування. 5

 

1.1. Суть та види споживчих кредитів. 5

1.2. Поняття та значення споживчих кредитів. 7

1.3. Порядок оформлення та погашення споживчих                 

                  кредитів. 11

 

Розділ ІІ. Споживче кредитування як пріоритетний напрямок 

                 кредитної політики комерційних банків України. 12

 

2.1. Аналіз стану споживчого кредиту в Україні12

2.2. Оцінка ризиків споживчих кредитів. 15

2.3. Аналіз кредитоспроможності фізичних осіб. 16

 

Розділ ІІІ. Напрямки удосконалення споживчих кредитів. 19

 

Висновки. 23

 

Список використаних джерел. 26

Вступ

 

Актуальність теми. На сучасному етапі економічного розвитку важливе місце у пошуку шляхів виходу України з кризового стану займає подальше удосконалення форм кредиту, формування ефективної кредитної системи.

Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб.

У перші роки державної незалежності України кредити на споживчі потреби майже не надавались. І хоча зараз кредитні установи та торговельні організації дещо активізували свою діяльність на ринку споживчого кредиту, однак залишається потреба в подальшому дослідженні кредитування населення на споживчі потреби. При цьому слід визначити які фінансові інструменти і механізми для цього слід застосовувати, опрацювати методику кредитування населення на окремі споживчі цілі. Це дозволить, з одного боку, сприяти максимально ефективному задоволенню споживчих потреб населення, а з другого – кредиторам одержати додаткові прибутки.

Теоретичні питання кредитування населення на споживчі потреби досліджені роботах зарубіжних економістів, як Б. Едвардс, Ж. Матук, Е. Рід, П. Роуз, М. Шульте, К.-Д. Якоб; російських – В. Захарова, А. Казімагомедова, О. Лаврушина, Г. Панової, В. Полякова, В.Усоскіна. Безпосередньо для нашої держави важливе теоретичне і практичне значення мають дослідження кредитних відносин, виконані такими українськими вченими В.В. Гончаренком, О.Т. Євтухом, В.Д. Лагутіним, А.М. Морозом, М.Д. Алексієнком, М. І. Савлуком, В.Т. Сусіденком. Проте питання кредитування населення на споживчі потреби в умовах ринкової економіки вимагають подальших досліджень. На особливу увагу заслуговує впровадження нових кредитних продуктів, що надаються населенню України, з врахуванням зарубіжної практики банківських і небанківських кредитно-фінансових установ, а також розвиток ринкової інфраструктури, пов’язаної з наданням споживчих кредитів населенню.

Мета і задачі дослідження.Метою даної роботи є уточнення окремих теоретичних положень споживчого кредиту, обґрунтування шляхів його розвитку в Україні, удосконалення методики кредитування населення на окремі споживчі потреби. Для досягнення цієї мети нами були поставлені такі задачі:

– висвітлення теоретичних особливостей споживчого кредитування;

– аналіз споживчого кредитування як пріоритетного напрямку кредитної політики комерційних банків України;

– висвітлення основних напрямків удосконалення споживчих кредитів в Україні.

Об’єкт дослідження – споживчі кредити, що надаються населенню України та зарубіжних країн різними фінансовими посередниками та державою.

Предметом дослідження виступають кредитні відносини населення з комерційними банками, торговельними організаціями, кредитними спілками та державою з приводу отримання, використання та погашення споживчого кредиту.

Структура дослідження. Дана робота складається із вступу, трьох розділів, які вміщують шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

 

Розділ І. Особливості споживчого кредитування

1.1. Суть та види споживчих кредитів

 

У банках ринкових країн набув широкого розвитку спо­живчий кредит, який прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.

Суб»єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства й організації. Між банками і населенням може існувати посередник, наприклад, торговельна організація.

Об»єкти споживчого кредитування – це витрати, пов»язані із задоволенням потреб населення для купівлі товарів в особисту власність, а також витрати інвестиційного характеру на будівництво і підтримку нерухомості.

….

 

Найактивніше споживче кредитування розвивається в Києві та промислових регіонах. Проте активізація споживчого кредитування багато в чому залежить від суб’єктивного чинника в тих чи інших відділах: рітейлові послуги — справа копітка, особливо це стосується споживчого кредитування.

 

2.2. Оцінка ризиків споживчих кредитів

 

Кредитні операції є одними з найбільш ризикованих із усіх банківських операцій.

З метою підвищення надійності та стабільності бан­ківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлено порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків.

Цей резерв є спеціальним резервом, необхідність реформування якого зумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності.

Кредитний ризик — це можливе падіння при­бутку банку і навіть втрата частини його акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальника погашати й обслуговувати борг (виплачувати проценти).

…

Наслідком високого рівня інфляції також є збільшення відсоткових ставок за кредитами для компенсування знецінювання грошей, а це ще більше ускладнює інвестування житлового будівництва. Особливо довгострокове. І, нарешті, дуже бажаний для успішного функціонування системи іпотечних кредитів реальний, а не уявний економічний підйом, що забезпечив би суттєве підвищення добробуту населення. Тільки тоді, коли більшість працездатного населення, що потребує житла, одержуватиме високі доходи, можна говорити про нагромадження, яке у свою чергу стане передумовою для становлення ринку капіталу.

Отже, пільгове довгострокове кредитування і іпотечне кредитування житла – єдині з самих випробуванних у світовій  практиці надійних засобів залучання позабюджетних інвестицій у житлове коло.

Саме іпотека дозволяє збалансувати потреби населення у покращенні житлового стану, комерційних банків в ефективній і прибутковій праці, споруджувального комплексу у ритмічному завантаженню промисловості і звичайно, суспільства, зацікавленого в єдиному економічному рості, якому буде сприяти широке розповсюдження іпотечного кредитування населення.

 

Висновки

 

Підводячи підсумки даної роботи слід відмітити, що вихідним моментом у дослідженні економічної природи та ролі споживчого кредиту є з’ясування суті споживчих витрат як об’єкту кредитування. Незважаючи на деякі розбіжності в трактуванні сутності споживчих витрат, більшість вітчизняних економістів під споживчими розуміють витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і послуг для задоволення особистих потреб. Потрібно відмітити, що в зарубіжній економічній літературі до споживчих витрат не відносять  витрати домашніх господарств на купівлю житла, вважаючи їх інвестиціями.

Одним з важливих факторів, що впливають на рівень і структуру споживчих витрат, виступає споживчий кредит. Головним спонукальним мотивом, що штовхає людей на користування споживчим кредитом,  є  потреба в предметах споживання і послугах, яка виникає за нестачі поточних доходів і власних заощаджень. Основними користувачами кредиту  виступають чи особи з низькими  доходами, чи громадяни, що сподіваються на збільшення своїх доходів.

Споживче кредитування населення почало розвиватися у 20-ті роки ХХ століття в США і  одержало широке поширення в перше післявоєнне десятиліття у США, Канаді, Англії, Австралії, із середини 50-х років – у ФРН, Франції, Італії й інших європейських країнах, а трохи пізніше й у Японії під впливом посилення розриву між зростаючими можливостями виробництва й обмеженими рамками платоспроможного попиту населення. З розвитком суспільства роль споживчого кредиту у покритті споживчих витрат зростає, досягши в даний час відчутних значень у економічно розвинених країнах (від 80% у Франції до 133% річних споживчих витрат у Японії).

Важливе місце у дослідженні кредитних відносин займає питання про сутність кредиту, але в сучасній економічній літературі не існує єдиної думки щодо неї. Незважаючи на спроби деяких авторів пояснити сутність кредиту через відношення допомоги чи ж довіри, у колишній радянській і сучасній українській економічній літературі устоялося розуміння кредиту як економічної категорії.

У задоволенні потреб населення  й у підвищенні його життєвого рівня значну роль відіграє споживчий кредит. Складність внутрішнього змісту споживчого кредиту викликає різноманітні наукові погляди економістів із приводу його сутності.

На сучасному етапі споживчий кредит виступає одним із чинників вирішення  житлової проблеми шляхом кредитування індивідуального й кооперативного житлового будівництва, купівлі квартир і будинків в особисту власність. Так, у розвинутих країнах частка житлових кредитів у загальному обсязі банківських кредитів складає 30-45 %. Потрібно відмітити відчутну державну підтримку житлового кредитування через механізм важелів й процедур, що  сприяють вступу у право власності на житло. Це – надання державою прямих субсидій чи премій; зменшення оподатковуваного доходу позичальника на суму відсотків по позичці; штучне зниження вартості позички шляхом часткової виплати державою відсотків за користування нею тощо. Наприклад, різного роду субсидії у загальному обсязі житлових кредитів у Франції склали 32%, у США – 29,8%, у Німеччині – 28%.

В Україні за сучасних умов важлива державна підтримка даного виду кредиту шляхом надання пільгових державних кредитів членам житлово-будівельних  кооперативів  та індивідуальним позичальникам, створення податкових стимулів для кредитних інститутів, що займаються даним кредитуванням, створення інфраструктури іпотечного кредиту й інші заходи.

Позитивний ефект у розвиток банківського кредитування на споживчі потреби можуть внести: покращення методичного забезпечення організації кредитування шляхом розробки відповідних внутрішньобанківських положень; спрощення процедури оформлення  кредиту; скорочення частки готівкових коштів при видачі і погашенні позички, що призведе до зменшення витрат обігу і посилення контролю за цільовим використанням кредиту; посилення уваги до таких кредитів населенню на поточні потреби, як овердрафт і кредити на основі пластикових карток; розширення обсягів та різновидів кредитів населенню на купівлю та будівництво житла.

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Антонов Н. Г. Денежное обращение кредит и банки. – Москва: Финстатинформ, 1995. – С. 189.
2. Банки й банковские операции: Учебник для вузов /Под ред. Е. Ф. Жукова. -М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.
3. Банківська енциклопедія /За ред. А. М. Мороза. -К.: Ельтон, 1993. – 333 с.
4. Банківські операції: Підручник /А. М. Мороз, М.І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А. М. Мороза. -К.: КНЕУ, 2000. – 384 с.
5. Бровкова Е. Г., Продиус И. П. Финансово-кредитная система государства. – Киев, 1997. – С. 195.
6. Вступ до банківської справи /За ред. М. І. Савлука. -К.: Лібра, 1998. – 356 с.
7. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші, кредит, банки. – Львів: Центр Європи, 1997. – 312 с.
8. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б. С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.
9. Дзюблюк О. В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. -Тернопіль: ТАНГ, 1996. – 140 с.
10. Долан   Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – СПб. : Оркестр, 1997. – 248 с.
11. Економіка нерухомості: Підручник. / А.М. Асаул, І.А. Брижань, В.Я.Чевганова. – К.: Лібра, 2004. – 304 с.
12. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка. За ред. З. Ватаманюка. – К.: Альтернативи, 2001. – 606 с.
13. Індиченко П. В. Здобутки та втрати 2001 банківського року // Банківська справа. – 2002. — №1. – С. 38 — 47.
14. Ісайко В. Політика держави у житловому секторі економіки як фактор стабільності українського суспільства // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. — №8. – С. 6.
15. Кравченко В. Житлова проблема — оголений нерв суспільства // Дзеркало тижня. – 2002. – №18. – С. 15.
16. Матвієнко В. Держава і банки. -К.: Демократична Україна, 1996. – 159 с.
17. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник /За ред. А.М. Мороза, М.Ф. Пуховкіної. -К.: КНЕУ, 1999. – 368 с.
18. Операції комерційних банків: Курс лекцій. /За ред. В.Т. Коцовської, Т.Р. Ричаківської. -Львів: Центр Європи, 1997. – 280 с.
19. Основи банковского дела /Под ред. А.Н. Мороза. -К.: Либра, 1994. – 330 с.
20. Слездь С. Пішли в люди житлове будівництво шукає нових замовників // Дзеркало тижня. – 2003. – 13 бер. – 6 квіт. – С. 8 – 10.
21. Словник банківських термінів. Банківська справа: термінологічний словник /А. Загородній, О. Сліпушко, Г. Вознюк, Т. Смовженко. -К.: Вид-во «Аконіт», 2000. – 605 с.
22. Споживчі кредити стануть дешевшими // Галицькі контракти. – 2003. — №9. – С. 23.
23. Становлення іпотечного кредитування в Україні // Недвижимость. Комфорт. – 2003. — №5. – С. 19.
24. Тиркало Р. І. Банківська справа. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ. 3

 

Розділ 1. Теоретичні основи організації кредитування під цінні папери. 5

 

1.1. Основи організації кредитування та забезпечення кредитів. 5

 

1.2. Особливості надання банками кредитів під цінні напери. 8

 

Розділ 2. Аналіз кредитування під цінні папери в Райффайзенбанк Україна  14

 

2.1. Аналіз здійснення кредитування під цінні папери. 14

 

2.2. Ефективність здійснення кредитування під цінні папери. 22

 

Розділ 3. Шляхи покрашення управління кредитуванням під цінні папери в  Райффайзенбанку Україна. 30

 

Висновки. 36

 

Список використаних джерел. 39

 

Додатки. 41

Вступ

 

На сучасному етапі важливе місце в розвитку банківської діяльності України займає удосконалення кредитних операцій, форм кредитування, формування ефективної кредитної системи.

Перехід до ринкової економіки вимагає від банків України підвищення ефективності надання банківських послуг, конкурентноздатності і підвищення якості послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Велике частку серед  банківських послуг займають операції  з надання кредитів.

В умовах ринкової економіки банки надають своїм клієнтам кредити під цінні папери. Це найзручніша форма кредитних відносин між банком і позичальником, оскільки процедура взяття цінних паперів під заставу відносно нескладна, а витрати на їх зберігання невеликі.

Саме тому тема курсової роботи “Кредит під цінні папери” є досить актуальною.

Теоретичними основами кредитування під цінні папери є закони України, постанови НБУ, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як:   Мороза А. М., Дзюблюка О. В., Савлука М. І., Луціва Б. Л., Маркової О. М. та інших.

Проте питання кредитування під цінні папери в умовах ринкової економіки вимагають подальших досліджень. На особливу увагу заслуговує впровадження нових кредитних продуктів, що надаються банками України, з врахуванням зарубіжної практики банківських і небанківських кредитно-фінансових установ.

Метою даної роботи є розробка шляхів вдосконалення кредитування під цінні папери.

Для досягнення цієї мети нами були поставлені такі задачі:

— розглянути основи організації кредитування та забезпечення кредитів;

— дослідити особливості надання банками кредитів під цінні напери;

— провести аналіз здійснення кредитування під цінні папери в банку;

— проаналізувати ефективність здійснення кредитування під цінні папери в банку;

— розглянути шляхи покрашення управління кредитуванням під цінні папери в  банку.

Об’єкт дослідження – Райффайзенбанк Україна .

Предметом дослідження є кредити під цінні папери Райффайзенбанку Україна.

Структура дослідження. Дана робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

Розділ 1. Теоретичні основи організації кредитування під цінні папери

 

1.1. Основи організації кредитування та забезпечення кредитів

 

Слово “кредит” походить від латинського “сreditum”, що означає “позика”, “борг”. Деякі лінгвісти пов»язують його із “credos”, тобто “вірю”. Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування [30, c. 57]. Таким чином, можна говорити, що кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:

..

Регулювання кредитних відносин між кредитором і позичальником і розмір позики обмежуються з допомогою приписної “маржі”.

Приписна “маржа” — процент від ринкової вартості пакету акцій або облігацій, який інвестор повинен згідно встановленої норми внести відповідну суму грошей до банку при отриманні кредиту. Наприклад, банк згідно домовленості з клієнтом встановив “маржу” на рівні 60% ринкової вартості покупних акцій, тоді розмір кредиту на придбання цих акцій становитиме 40% від їх ринкової вартості.

Розділ 2. Аналіз кредитування під цінні папери в Райффайзенбанк Україна

 

2.1. Аналіз здійснення кредитування під цінні папери

 

Райффайзенбанк Україна є дочірнім банком Raiffeisen International Bank-Holding AG (Raiffeisen International). Raiffeisen International, що 100% належить Райффайзен Центральбанку (РЦБ), є холдинговою компанією дочірніх банків РЦБ в Центральній та Східній Європі. РЦБ є центральною установою Австрійської Банківської Групи Райффайзен, найпотужнішої банківської групи в країні. РЦБ вважає країни Центральної та Східної Європи своїми внутрішніми ринками та здійснює свою діяльність, через Raiffeisen International, в 16 країнах регіону, де має 15 дочірніх банків з майже 800 філіями. Місія Райффайзенбанку – встановлення довготривалих відносин з клієнтом та надання повного спектру фінансових послуг найвищої якості.

З огляду на те, що кредитна діяльність  “Райффайзенбанк Україна” займає значне місце у формуванні прибутку, банк постійно приділяє їй першочергову увагу, визначаючи пріоритети діяльності. Підхід  “Райффайзенбанк Україна” до кредитної політики орієнтований на досягнення найбільшої ефективності з одночасною підтримкою рівня ризику. Це досягається за рахунок ретельного вивчення фінансового стану позичальника, глибокого знання ринку і прогнозування тенденцій його розвитку.

…

Структура кредит­ного портфеля Райффайзенбанку Україна за кредитами, що надані під цінні папери, дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високоризикованих кредитів збільшилась на 5,3 процентного пункту. При цьому значно зросла частка сумнівних кредитів. Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9 процентного пункту, або на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високоризикована кредитна політика. Банк визначається нераціональ­ною структурою кредитних вкладень під цінні папери, основна їх частка була вкладена в торговельно-посередницьку діяльність — 47,5 %. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси саме в цій галу­зі. Заінтересованість банку вкладати саме в цю галузь обумовлена високою оборотністю цих позик.

2.2. Ефективність здійснення кредитування під цінні папери

Оцінка ефективності банківської діяльності Райффайзенбанку Україна є одним із найваж­ливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого ґрунту­ється на застосуванні методу коефіцієнтів.

Норма прибутку на капітал (R_K) характеризує ефективність використання капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку (ЧП) до балансового капіталу (К). Даний коефіцієнт показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. капіталу бан­ку і характеризує економічну віддачу капіталу. У світовій прак­тиці норма прибутку на капітал (ROE) є основним показником ефективності діяльності банку. Норма прибутку на капітал розра­ховується за формулою:

…

По-четверте, певна частина позикового банків­ського капіталу заморожується в непродуктивних активах. Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищувати прямі збитки від непогашен-ня боргу.

Виконання зобов»язань за кредитним договором у строк залежить від багатьох факторів. Своєчасне й точне визначення банком причин виникнення про­блем із кредиту є нагальною потребою, оскільки дає змогу Райффайзенбанку Україна зменшити втрати від ймовірного не­виконання зобов»язань з боку боржника.

 

Висновки

 

За результатами виконаної роботи можна зробити наступні висновки. Категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування.

Більшість кредитів надається під забезпечення; незабезпеченими (бланковими) кредитами користуються клієнти з високими прибутками, ліквідні, з чудовою репутацією.

Предметом застави можуть бути нерухомість, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова продукція, сировина, прибутки майбутніх періодів, майнові права тощо. У разі заставляння цінних паперів обов»язковою умовою є їх висока ліквідність, тому банки в заставу приймають державні цінні папери і папери відомих корпорацій.

Для оформлення застави цінних паперів на принципах права справедливості клієнт надсилає в банк тільки сертифікат акцій, заповнює і підписує заставне свідоцтво, але без всякого юридичного оформлення про передачу права власності. У даному випадку банк формально користується правом власності на цінні папери.

Припинення строку дії застави на принципах права справедливості здійснюється шляхом повернення клієнту сертифіката та анулювання заставного свідоцтва. Однак таке заставне право банка пов’язане з певним ризиком.

Кредит, виданий під заставу цінних паперів, у свою чергу вимагає періодичної перевірки клієнта. Банк повинен час від часу з’ясовувати ліквідність заставлених цінних паперів, наприклад, шляхом котування акцій на позабіржовому ринку. При цьому також буде відстежуватися зміна реальної ринкової вартості пакету. На практиці згадані операції поєднуються також із оцінкою фінансового стану емітента.

Крім того, банк повинен переконатись в тому, що запозичені кошти будуть використанні за цільовим призначенням, а не для придбання нових цінних паперів. Ця умова спрямована на обмеження біржової спекуляції позичальників та зменшення ризику банкрутства клієнтів.

З огляду на те, що кредитна діяльність  “Райффайзенбанк Україна” займає значне місце у формуванні прибутку, банк постійно приділяє їй першочергову увагу, визначаючи пріоритети діяльності. Підхід  “Райффайзенбанк Україна” до кредитної політики орієнтований на досягнення найбільшої ефективності з одночасною підтримкою рівня ризику. Це досягається за рахунок ретельного вивчення фінансового стану позичальника, глибокого знання ринку і прогнозування тенденцій його розвитку.

Структура кредитного портфеля Райффайзенбанку Україна за кредитами, що надані під цінні папери, дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високоризикованих кредитів збільшилась на 5,3 процентного пункту (з 19,7% у 2004 р. до 25% у 2005 р.). При цьому значно зросла частка сумнівних кредитів (на 5,2 процентного пункту, або на 5280 тис. грн.). Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9 процентного пункту, або на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високоризикована кредитна політика. Банк визначається нераціональ­ною структурою кредитних вкладень під цінні папери, основна їх частка була вкладена в торговельно-посередницьку діяльність — 47,5 %. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси саме в цій галу­зі.

В 2005 році рентабельність капіталу зменшилася з 21,06% до 20,5% та знаходиться в межах допустимих норм. В 2005 році рентабельність активів зменшилася з 1,87% до 1,84% та знаходиться в межах допустимих норм. Як показують розрахунки, ліквідність установи банку, що аналізу­ється, протягом періоду підвищилась. Усі нормативи ліквідності бан­ком дотримуються і значно перевищують установлені значення. Коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) зріс і станом на 01.01.2005 р. становив 8,0%, а станом на 01.01.2006 р. зріс до 11,1 %.

Дохід від надання кредитів у 2005 році підвищився на 196423 тис. грн. проти попереднього 2004 року. Це обумовлено насамперед збільшенням масштабів кре­дитної діяльності. Як свідчать розрахункові показники, ефективність кредитних операцій дещо покращилася. Так, дохід­ність кредитних вкладень зросла із 6,8% до 11%, тобто на 4,2%. Це пов»язано передусім зі збільшенням середньої процентної ставки за наданими кредитами. Тенденція збільшення ефективності кредитних операцій підтверджується і динамікою решти показників. Так, рентабельність кредитних операцій (від­ношення доходу до витрат) зросла на 0,47. Тобто, якщо в ба­зисному періоді на кожну гривню витрат на залучення кредитних ресурсів було отримано 1 грн 78 коп. доходу, то у звітному періоді — 2 грн 26 коп. доходу. Водночас кредитні операції були і залишаються основними, що формують дохід банку в цілому. Більше того, їх частка в зага­льних доходах зросла з 64 до 81 %, тобто на 17 %. Це свідчить про загальну тенденцію зниження рентабельності інших банківських операцій.

В “Райффайзенбанк Україна” потребують вдосконалення такі компоненти кредитної політики як асортиментна політика за кредитами фізичних та юридичних осіб, цінова політика та політика управління ризиками.

Роботу з надання кредитів підприємствам під цінні папери “Райффайзенбанк Україна” доцільно починати з вивчення інвестиційної привабливості галузей (підгалузей) економіки.

Банківська практика Райффайзенбанку Україна свідчить, що складності з поверненням кредитів частіше всього обумовлені впливом процесів, які розвиваються протягом визначеного періоду часу. Тому досвідчений кредитний працівник Райффайзенбанку Україна має ще на ранній стадії виявити у позичальника ознаки фінансових труднощів, що зароджуються, і вжити заходів щодо їх поперед­ження і захисту банківських інтересів.

Список використаних джерел

 

1. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р. № 1201-XII. Із змінами та доповненнями// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2004. — Вип. 2. — С. 23.
2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2001. — Вип. 1. — С. 3.
3. Банки й банковские операции: Учебник для вузов /Под ред. Е. Ф. Жукова. -М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 2004. — 471с.
4. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. P.I. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001.-314с.
5. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2004. — 478 с.
6. Банковское дело / Под ред. В.И. Колосникова. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 464 с.
7. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. — М.: Банки и биржи: Научно-консультационный центр, 2002. — 576 с.
8. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учеб. для вузов. — М.: Логос, 2002. — 344 с.
9. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: По­сібник. — К.: Академія, 2001. — 3 20 с.
10. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. по­сібник. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2005.-324 с.
11. Волохов B.I. Оцінка ефективності кредитної діяльності банків // Фінанси України — 2004 р. № 4 С. 115-124.
12. Волошин И.В. Оценка банковских рисков: но­вые подходы. — К.: Эльга, Ника-Центр, 2005. — 216с.
13. Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках // Вісник НБУ. — 2000. — № 2. — С. 56.
14. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Забезпечення кре­дитних зобов»язань у діяльності банків. — К.: Істина, 2001.-256 с.
15. Дзюблюк О.В. Оцінка ефективності кредитних вкладень комерційних банків // Фінанси України. — 2002. — № 9. — С. 149.
16. Дмитренко М.Г., Потлатюк B.C. Кредитування і контроль: Навчально-методичний посібник (у схемах і коментарях).- Кондор, 2005.— 296с.
17. Іванов В.М. Гроші та кредит: Курс лекцій.-К.: МАУП, 1999.- 230 с.
18. Карманов Є.В. Банківське право України: Навч. посібник. — Харків: Консум, 2000. — 464с
19. Клименко Г. Кредитна діяльність комерційних банків України // Економіка України. — 2002. — № 3. — С. 34.
20. Ковальчук А.Т. Банківський кредит: правові за­соби повернення. — К.: Знання, 2001. — 150 с.
21. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Знання, 2002. — 215 с.
22. Любунь О.С., Грушко B.I. Фінансовий менедж­мент у банку: Навч. посібник для студентів ви­щих навчальних закладів — К.: Видавничий Дім „Слово», 2005. — 296с.
23. Матвієнко П. Застава як засіб забезпечення банківських кредитів // Банківська справа. — 2004. — № 5. — С. 45.
24. Мороз А.М. Банківські операції: Підручник/ Мороз A.M., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2002.- 476с.
25. Олексієнко М.Д. та ін. Кредит і кредитні право­відносини: економічна природа і практика зако­нодавчого регулювання. — К., 1996.
26. Операції комерційних банків / Р.Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк.— 3-тє видання — К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2004.- 500с.
27. Пересада А. А. Інвестиціний процес в Україні. — К.: Лібра, 2005. – 248 с.
28. Пуховкіна М., Клименко В. Основні напрямки регулювання кредитного ризику // Вісник НБУ. — 2002. — № 5. — С. 37.
29. Тиркало Р.І., Щибиволок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 2004. — 236 с.
30. Хмеленко О.В., Вовк В.Я. Кредитування та конт­роль: Навч. посібник. — Харків: ВД „ІНЖЕК», 2005.-240с.
31. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2002. — 289 с.
32. Шевченко Р.І. Кредитування і контроль: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дис­ципліни. — К.: КНЕУ, 2000.- 183 с.
33. Шибалкіна В. Оптимальні умови банківського кредитування // Банківська справа. — 2002. — № 4. — С. 39.
34. http://www.bank.gov.ua Офіційний сайт НБУ.
35. http://www.rbua.com Офіційний сайт Райффайзенбанк Україна.

 

Додатки

 

Додаток А

Баланс Райффайзенбанк Україна                  (тис. грн.)

Активи	2005	2004
Грошові кошти то залишки на рахунках в НБУ	737626	75522
Заборгованість банків	250232	517784
Інвестиційні цінні попери	138209	16637
Кредити клієнтам	3349024	2324276
Поточні податкові активи	970	111
Основні засоби	46075	39695
Нематеріальні активи	2212	1057
Інші активи	3593	4471
Усього активи	4527941	2979553
Зобов»язання
Заборгованість перед банками	1201945	1090849
Заборгованість перед клієнтами	1899833	684528
Податкові зобов»язання	28243	15989
Інші зобов»язання	3600	3403
Передоплачені внески до акціонерного капіталу	_	164441
Запозичення	941301	800700
Усього зобов»язання	4074922	2759910
Власний капітал
Акціонерний капітал	330614	166173
Емісійні різниці	2370	2370
Нерозподілений прибуток	120045	51100
Усього власний капітал	453019	219643
Усього зобов»язання та власний капітал	4527941	2979553

 

Додаток Б

Звіт про фінансові результати Райффайзенбанк Україна                  (тис. грн.)

	2005	2004
Процентний дохід	313772	117349
Витрати на виплату процентів	(139011)	(65756)
Чистий процентний дохід	174761	51593
(Нарахування) вивільнення резерву на покриття збитків від зменшення корисності процентних активів	(58793)	3242
Чистий процентний дохід після резерву на зменшення корисності процентних активів	115968	54835
Винагороди та комісії отримані	52579	27605
Винагороди та комісії сплачені	(12005)	(10335)
Винагороди та комісії, чистий дохід	40574	17270
Результат від операцій з іноземними валютами:
— торговельний дохід, чистий результат	17796	35032
— дохід від курсових різниць, чистий результат	1856	2842
Інші доходи	1564	526
Інші непроцентні доходи	21216	38400
Заробітна плата та інші виплати	(34143)	(22655)
Інші операційні та адміністративні витрати	(40398)	(23803)
Знос і амортизація	(10651)	(6997)
(Нарахування) вивільнення резерву на покриття інших збитків	(422)	26
Інші непроцентні витрати	(85614)	(53429)
Прибуток до оподаткування	92144	57076
Оподаткування	(23209)	(15073)
Чистий прибуток	68935	42004

 

 

Зміст

 

Вступ. 3

 

1. Економічна сутність заробітної плати, її функції5

 

2. Характеристика    нормативно-правової  бази контролю заробітної плати  14

 

3. Організаційно економічна характеристика підприємства. 18

 

4. Оцінка стану служби внутрішнього аудиту в ВАТ «Кредитпромбанк». 23

 

5. Характеристика системи внутрішнього контролю в ВАТ «Кредитпромбанк».30

 

6. Теоретичні основи контролю оплати праці33

 

7. Практичний контроль оплати праці на ВАТ “Кредитпромбанк”. 42

 

8. Комп’ютеризація контролю праці та її оплати. 47

 

Висновки та пропозиції51

 

Список літератури. 52

 

Додатки. 56

Вступ

 

Перехід до ринкової економіки вимагає від банків України підвищення ефективності надання банківських послуг, конкурентноздатності і підвищення якості послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться контролю операцій комерційних банків. З їх допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку банківської діяльності, складаються плани і управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності роботи, оцінюються результати діяльності комерційного банку, його підрозділів і працівників.

Кваліфікований працівник комерційного банку: економіст, бухгалтер, аудитор повинен добре володіти сучасними методами контролю заробітної плати.

Тема контролю комерційного банку погано висвітлена в сучасній літературі.

Саме тому тема роботи “Контроль заробітної плати комерційного банку” є досить актуальною.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної  роботи сучасних умовах господарювання. Вибрана тема є досить актуальною для сьогодення, для розвитку економічних процесів на Україні і має першорядну важливість для кожного комерційного банку, який бажає досягти успіху.

Метою роботи є розгляд, оцінка та удосконалення системи контролю заробітної плати  в сучасних умовах господарювання.

Завданнями курсової роботи є:

—         розкриття сутності та класифікації заробітної плати в банку;

— огляд нормативно-правової бази стосовно контролю заробітної плати комерційного банку;

— визначення ролі внутрішнього аудиту заробітної плати в системі банківського менеджменту;

— дослідження організації та інформаційного забезпечення контролю в ВАТ “Кредитпромбанк”;

— дослідження методики проведення контролю заробітної плати.

Виклад матеріалу вестиметься в суворій послідовності і взаємопов»язаності кожного питання.

Теоретичну основу дослідження питань аудиту витрат комерційного банку склали закони України, постанови НБУ, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як:   Мороза А. М., Дзюблюка О. В., Савлука М. І., Луціва Б. Л., Маркової О. М. та інших.

Предметом дослідження є контроль заробітної плати базового комерційного банку.

Об’єкт дослідження – ВАТ “Кредитпромбанк”.

1. Економічна сутність заробітної плати, її функції

 

Заробітна плата — це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для робото­давців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприєм­ства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають  основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо вклю­чають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

…

Одним із основних нормативів, встановлених Національним банком Ук­раїни, є адекватність капіталу (платоспроможність):

середнє значення показника адекватності регулятивного капіталу за 2004 рік — 16,17/6 (при нормативі не нижче 10 %). Найменше значен­ня протягом року — 12,36 %;

середнє значення нормативу адекватності основного капіталу за 2004 рік становило 13,37 % (при нормативі не нижче 4 %). Мінімальне зна­чення вказаного нормативу було 10,18 %.

4. Оцінка стану служби внутрішнього аудиту в ВАТ «Кредитпромбанк»

 

В головному банку ВАТ «Кредитпромбанк» створено відділ внутрішнього аудиту, що здійснює аудиторські перевірки відділень та філій. Внутрішньобанківські аудиторські перевірки — проводяться в межах установи банку. Вони, як правило, контролюють діяльність установ банку, що входять до складу структурних підрозділів, які не мають юридичної самостійності.

Внутрішній аудит — це  незалежний  підрозділ,  який не бере участі  у  виконанні операцій,  а періодично здійснює перевірки та оцінює:

— адекватність і ефективність заходів та системи внутрішнього контролю;

— управління ризиками та кредитним і інвестиційним портфелем;

— повноту,  своєчасність і достовірність фінансової та  іншої звітності;

— дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;

— відповідність регулятивним вимогам.

…

Процедури, які виконуються аудитором для управління прикладними програмами, можуть включати:

а) управління послідовністю подачі тесту там, де це стосується обробки декількох циклів;

б) виконання тесту спочатку на малій кількості даних, а потім запуск програми з повним набором даних;

г) підтвердження того, що для обробки даних використовувалася ефективна версія ПЗА;

д) забезпечення використання ПЗА для обробки даних у відповідний термін і в контрольних точках, які мають суттєвий розмір.

Висновки та пропозиції

 

Заробітна плата — це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для робото­давців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприєм­ства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають  основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо вклю­чають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» зареєстровано Національним банком України 20 травня 1997 року.

Основні акціонери банку — великі комерційні, промислові та фінансові структури України, Ірландії, Нідерландів, Кіпру та Греції.

Відповідно до класифікації Національного банку України ВАТ «Кредит­промбанк» належить до двадцяти найбільших банків України.

Протягом майже 8 років роботи на фінансовому ринку України ВАТ «Кре­дитпромбанк» зарекомендував себе універсальною банківською установою, що надає клієнтам увесь спектр якісних банківських послуг європейського рівня, і має для цього усі необхідні ліцензії та дозволи, а саме:

В головному банку ВАТ «Кредитпромбанк» створено відділ внутрішнього аудиту, що здійснює аудиторські перевірки відділень та філій. Внутрішньобанківські аудиторські перевірки — проводяться в межах установи банку. Вони, як правило, контролюють діяльність установ банку, що входять до складу структурних підрозділів, які не мають юридичної самостійності.

Внутрішній банківський контроль за заробітною платою в ВАТ “Кредитпромбанк” — це сукупність процедур, які забезпечують   дотримання   положень   внутрішніх   і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку та достовірність і повноту інформації.

Внутрішній банківський  контроль за заробітною платою в ВАТ “Кредитпромбанк” поєднує в собі бухгалтерські та адміністративні (внутрішні) контролі.

Бухгалтерський контроль за витратами — це сукупність процедур,  що дають змогу  забезпечити  збереження  активів  банку та достовірність звітності, що складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від операційних підрозділів. Вони включають:

— заходи   щодо   забезпечення   безпомилкового  відображення операцій відповідно до їх економічної суттєвості;

— продуктивність системи документообороту;

— наявність при керівництві в  роботі  операційних  процедур, які передбачає бухгалтерський контроль.

Рішення, які приймаються керівництвом відносно заробітної плати і інших виплат, дуже важливі, оскільки на це звичайно йде значна частина ресурсів. Політика по відношенню трудових ресурсів має вагомий вплив, так як люди — це головний «актив» будь-якого підприємства, хоча цей «актив» і не вноситься у фінансові звіти. І це, на мою думку, є головною необхідністю проведення контролю розрахунків по заробітній платі.

Перед початком проведення аудиторської перевірки розрахунків по заробітній платі керівником аудиторської групи складається план перевірки, який дозволяє контролювати роботу аудиторів, тобто в точно встановлені періоди часу перевіряти ту чи іншу ділянку обліку по оплаті праці.

Покращення проведення аналізу та аудиту оплати праці на ВАТ “Кредитпромбанк” можна досягти за допомогою використання комп»ютера як засобу аналізу та контролю. Програмне забезпечення аналізу (ПЗА) складається з комп»ютерних програм, які використовуються аудитором як частина процедур перевірки, котрі обробляють дані контрольних тестів системи обліку об»єкта аудиту. ПЗК може являти собою пакет програм, або окремі програми і утиліти. Незалежно від джерела виникнення ПЗА, аудитор повинен довести можливість їх використання для проведення перевірки оплати праці. ПЗА може бути підготовлене безпосередньо аудитором, написане залученим до цієї роботи програмістом. Програми можуть використовуватися як високоефективний інструмент для підрахунку. До програм можна вносити зміни відповідно до вимог, які виникають з особливостей обліку клієнта. При плануванні аналізу та аудиту оплати праці необхідно розглянути можливість комбінування ручного аналізу даних з обробкою на комп’ютері. Утиліти використовуються для того, щоб виконати загальні функції обробки даних, сортування, створення і виводу файлів на друк.

 

Список літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 2001, — № 5-6. — С. 30.
2. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. №108/9, зі змінами і доповненнями // ВВР. – 1995. — №4. – С. 2-22.
3. Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній валюті та інозе­мній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 за № 527 // За­конодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1999. — Вип. 2. — С. 4.
4. Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 07.07.94 за № 129, у редакції постанови Правління НБУ 30.12.96 за № 347 // Законодавчі і нормативні акти з бан­ківської діяльності. — Вин. 1. — 1997. — С. 35.
5. Інструкція № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами бан­ків України», затверджена постановою Правління НБУ від 13.10.97 за № 335.
6. Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджена постановою Правління НБУ від 02.08.96 за № 204. — Зако­нодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1997. — Вип. 10. — С. 30.
7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комер­ційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ 21.11.97 за № 388 (в редакції постанови Правління НБУ від 16.12.98 за № 520 // Законодавчі і норма­тивні акти з банківської діяльності. — 1998. — Вип. 1, ч. 2.— С. 3; 1999. — Вип. 1. —С. 26—39.
8. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних бан­ків, затверджена постановою Правління НБУ від 14.04.98 за № 141 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1998. — Вип. 7. — С. 11—69.
9. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвер­джений постановою Правління НБУ від 21.11.97 за № 388 (в редакції постанови Правління НБУ 16.12.98 за № 520) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.— 1999.— Вип. 1,ч. 1. —С. 15—36.
10. Положення про організацію бухгалтерського обліку за звітності в банківських установах України, затверджено постановою Правління НБУ 30.12.98 за № 566 // За­конодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1999. — Вип. 3. — С. 14.
11. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкоду­вання можливих втрат за позиками комерційних банків: затверджено постановою Правління НБУ 29.09.97 за № 323 // Законодавчі і нормативні акти з банківської ді­яльності. — 1997. — Вип. 11. — С. 40.
12. Положення НБУ “Про кредитування”. Затверджено постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. №246.
13. Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, спи­сання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України, затвердженні постановою Правління НБУ від 16.12.98 за № 520 // Законо­давчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1999. — Вип. 1. — С. 16.
14. Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджені постановою Правління НБУ від 25.09.97 за № 316 // Законодав­чі і нормативні акти з банківської діяльності. —1997. — Вип. 11. — С. 25—33.
15. Національний норматив аудиту №13 «Ауди­торський висновок», прийнятий Постановою Ауди­торської палати України від 22 січня 1996р. № 116//Бухгалтерський облік і аудит – 1997.- №6. – С.12-13.
16. Абрамов В. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 1995.- 248 с.
17. Андриенко В. Ф., Данюк В. М. Экономическое стимулирование трудовой активности. — К., 1991.- 352 с.
18. Банки й банковские операции: Учебник для вузов /Под ред. Е. Ф. Жукова. -М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1997. — 471с.
19. Банківська енциклопедія /За ред. А. М. Мороза. -К.: Ельтон, 1993. — 333с.
20. Банківські операції: Підручник /А. М. Мороз, М.І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А. М. Мороза. -К.: КНЕУ, 2000. — 384с.
21. Банковский надзор й аудит: Учебное пособие /Под ред. И. Д. Мамоновой. -М.: Инфра-М, 1995. — 112с.
22. Білик М. Д., Полятикіна Л. І. Основи аудиту. — Суми: Слобожанщина, 1999. — 295 с.
23. Білуха М. Т. Аудит у бізнесі. (Посібник для бізнесменів). – Дніпропетровськ: Преском, 1994. – 394 с.
24. Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Знання, 1998.-568 с.
25. Велш Глен А., Шорт Даніел Г. Основи фінансового обліку / Перекл. з англ. О. Мінім, О. Ткач. — К.: Основи, 1997. — 943 с.
26. Вступ до банківської справи /За ред. М. І. Савлука. -К.: Лібра, 1998. — 356с.
27. Голов С. Ф., Єфіменко В. І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ВАТ «Автоінтерсервіс», 1996. — 544 с.
28. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші, кредит, банки. – Львів: Центр Європи, 1997. – 312 с.
29. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б. С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.
30. Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб. – К.: Знання, 2002. – 363 с.
31. Дерій В. А. Контроль і ревізія: Курс лекцій. — Бучач: МІФ, 2000. — 54 с.
32. Дерій В. А., Кізима А. Я. Аудит: Курс лекцій / Тернопільська академія народного господарства. — Т.: ТАНГ, 2001. — 76 с.
33. Десслер Г. Управление персоналом: Учеб. пособие для студ.: Пер. с англ. / Под общ. ред. Ю. В. Шлемова. — М., 1997.- 418 с.
34. Дзюблюк О. В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. -Тернопіль: ТАНГ, 1996. — 140с.
35. Долан   Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – СПб. : Оркестр, 1997. – 248 с.
36. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. — К.: Товариство «Знання» КОО, 2001. — 402 с.
37. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка. За ред. З. Ватаманюка. – К.: Альтернативи, 2001. – 606 с.
38. Індиченко П. В. Здобутки та втрати 2001 банківського року // Банківська справа. – 2002. — №1. – С. 38 — 47.
39. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у комерційних банках України: Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 1999. — 432с.
40. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у комерційних банках України: Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 2001. – 636 с.
41. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу. — К., 2001. – 258 с.
42. Кочетков В. М. Основи управлення современным коммерческим банком: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1998. — 72 с.
43. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К: Каравела, 2002. – 504 с.
44. Матвієнко В. Держава і банки. -К.: Демократична Україна, 1996. — 159с.
45. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С. Ф. Голова. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. — 736 с.
46. Мірошниченко О. В. Мотивація праці. — Донецьк, 1988. – 236 с.
47. Мороз Ю.Н. Вексельное дело. -К.: Лад, Наукова думка, 1994. — 472с.
48. Москвичев С. Г. Использование фактора мотивации в управлений: Учеб. пособие. — К., 1990. – 314 с.
49. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник для студ. вузів. — К. : Академія, 1999. — С.  551
50. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник /За ред. А.М. Мороза, М.Ф. Пуховкіної. -К.: КНЕУ, 1999. — 368с.
51. Операції комерційних банків: Курс лекцій. /За ред. В.Т. Коцовської, Т.Р. Ричаківської. -Львів: Центр Європи, 1997. — 280с.
52. Основи банковского дела /Под ред. А.Н. Мороза. -К.: Либра, 1994. — 330с.
53. Пересада А.А. Інвестиційне кредитування: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 271 с.
54. Савченко В.А. Управління розвитком персоналу: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 351 с.
55. Словник банківських термінів. Банківська справа: термінологічний словник /А. Загородній, О. Сліпушко, Г. Вознюк, Т. Смовженко. -К.: Вид-во «Аконіт», 2000. — 605с.
56. Терехов А.А. Аудит: перспективы развития. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 560 с.
57. Тиркало Р. І. Банківська справа. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314с.
58. Щекин Г.В. Кадровая служба: Организация и развитие: Учебно-методическое пособие / ВЗУУП. — К., 1992. – 317 с.
59. Эффективность системы управления персоналом: Социально- экономический аспект / Под ред. Ю.Г.Одегова. — М.: Изд-во Рос. экон. акад., 1993.  – 258 с.

 

Додатки

Баланс

тис. гривень

		31.12.2004	31.12.2003	31.12.2002	31.12.2001	31.12.2000
	АКТИВИ
1	Грошові кошти та залишки в НБУ	103 227	94957	42518	31 256	20 682
2	Казначейські та інші цінні папери, Ідо рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України	17548
3	Кошти в інших банках	176 340	259 878	124717	184983	103 735
4	Цінні папери на продаж	71256	72324	25772	12634
5	Кредити та заборгованість клієнтів	924475	837935	579 488	326 704	275 022
6	Інвестиційні цінні папери		782	3879	1995	32
	Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ		6	4767	4767	1689
8	Основні засоби та нематеріальні активи	83645	25868	20978	19906	14806
9	Нараховані доходи до отримання	5535	3745	2498	1678	2628
10	Інші активи	13 230	10 173	4742	11 194	16341
11	Усього активів	1 395 256	1 305 668	809 359	595 1П	434 93?
	ЗОБОВ»ЯЗАННЯ
12	Кошти банків	183 484	286 385	104 370	169601	122763
13	Кошти клієнтів	924 044	751 749	481 763	231 020	176770
14	Інші депозити
15	Боргові цінні папери, емітовані банком	7099	21639	8800	14574	14941
16	Нараховані витрати до сплати	8338	11279	15308	5973	2076
17	Інші зобов»язання	36296	47881	16505	2271	1112
18	Усього зобов»язань	1 159260	1118933	626 746	423 439	317663
19	Усього власного капіталу	235 995	186 «35	182 613	171 678	117272
20	Усього пасивів	1 395 256	1 305 668	809 359	595117	434 935

 

 

 

Звіт про фінансові результати

_{тис гривепь}

 

Рядок	Найменування статті	2004 рік	2003 рік	2002 рік	2001 рік	2000 рік
1.1	Процентний дохід	138346	133 153	107575	73 685	57051
1.2	Процентні витрати	83 357	83628	72309	48498	40109
1	Чистий процентний дохід	54989	49525	35266	25187	16942
2.1	Комісійний дохід	31917	29298	19248	15916	15936
2.2	Комісійні витрати	4016	3742	1288	1493	1423
2	Чистий комісійний дохід	27900	25556	17960	14 423	14513
3	Дивідендний дохід	0	0	15	—
4	Чистий торговельний дохід	10909	7444	4372	2428	1764
5	Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів			-12	235	857
6	Прибуток від довгострокових інвестицій в асоційова­ні компанії й дочірні установи та інших інвестицій					520
7	Інший дохід	6831	855	1072	761	2477
8	Операційний дохід	100630	83 380	58 673	42564	35359
9	Загальноадміністративні витрати	ЗО 380	20266	20449	16213	13604
10	Витрати на персонал	26878	16832	9Ш4	7973	5158
11	ГнпІІ витрати	7881	6225
12	Прибуток від операцій	35 490	40058	29120	18378	16 597
13	Формування страхових резервів	11 656	24441	16 929	8886	13 122
14	Прибуток до оподаткування	23 835	156І6	12191	9492	3475
15	Податок па прибуток	9128	4023	1494	2805	1622
16	Прибуток після оподаткування	14707	11593	10697	6686	1853
17	Непередбачені доходи/витрати		—	0	—
18	Чистий прибуток/збиток банку	14707	11593	10697	6686	1853