Зміст

 

Вступ. 3

 

Розділ 1. Основні елементи організаційної діяльності 5

 

1.1. Сутність функції організації в управлінській діяльності 5

 

1.2. Етапи організаційного проектування (побудови ОСУ) 12

 

Розділ 2. Види організаційних структур управління. 16

 

2.1. Типові види ОСУ.. 16

 

2.2. Сучасні (гнучкі) ОСУ.. 25

 

Розділ 3. Ефективність ОСУ.. 28

 

3.1. Характеристика ефективності ОСУ.. 28

 

3.2. Практичний аспект використання типів ОСУ.. 34

 

Висновки. 45

 

Список використаних джерел. 48

Вступ

Управління сучасним підприємством у наш ди­намічний час є досить складною роботою, яку мо­жуть виконувати лише фахівці нової генерації озброєні найсучаснішими знаннями.

Фахівці в галузі менеджменту повинні вміти виконувати функції планування, організації, координації, мотивації, контролю праці робітників організації для досягнення певних цілей. Першо­чергова задача менеджменту полягає в створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, які стимулюють працівників на нововве­дення. Керівники різних ланок повинні стати ініціаторами технологічних і організаційних змін.

Саме тому тема дипломної роботи “Ефективність структури управління організацією” є досить актуальною.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як:  Бовикін В., Бреддік У., Добровський В.Н., Крамаровський Л.М.,  Криницький Р.І., Лахтіонова Л. А., Лушкин В. А., Пономарьов В. Д., Ялдин І.В., Носова С.С., Савицька Г.П., Саламатіна Н.А., Шеремет А. Д.  та інших.

Метою даної дипломної роботи  є вдосконалення структури управління підприємства в сучасних економічних умовах в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

— розглянути основні елементи організаційної діяльності,

— розглянути види організаційних структур управління,

— дослідити ефективність ОСУ

— узагальнити результати роботи та зробити пропозиції щодо вдосконалення.

Предметом дослідження є діяльності базового підприємства.

Об’єктом дослідження обрано підприємство ВАТ “Кононівський хлібоприймальний пункт”.

Методи дослiдження. В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічний), обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.

Інформаційна база. Інформаційною базою є законодавчі акти, монографічні дослідження, періодична економічна література.

 

 

 

Розділ 1. Основні елементи організаційної діяльності

 

1.1. Сутність функції організації в управлінській діяльності

 

Процес управління — це діяльність менеджера в підпорядкованому колективі, з допомогою якої відбувається об»єднання членів колективу в єдине ціле. Процес об»єднання являє собою безперервний процес в управлінській діяльності, яка включає в себе:

1) розпорядження керівника;

2) постійно діючі регламенти;

3) нормативи і інші документи, за допомогою яких здійснюється вплив.

При збільшенні масштабів діяльності управлінська праця розподіляється по функціях, повноваженнях, внаслідок чого формується система управління. Управління як процес впливу на колектив людей може здійснюватися різними способами [17, c. 57]:

1) економічними;

2)  адміністративними;

3)  соціально-психологічними.

…

Сукупність певних підрозділів та їхніх праців­ників, що допомагають менеджерам здійснювати свої обов»язки і повноваження, але не мають роз­порядницьких функцій, — це адміністративний апарат. Є три типи адміністративного апарату:

Консультативний — консультування керів­ників з правових питань, новітніх або спеціальних технологій, навчання, підвищення кваліфікації, з кадрових питань. Обслуговуючий — відділ кадрів, який здійснює наймання працівників, веде їхні особові справи тощо, відділи маркетингу, фінансів, матеріально-технічного постачання, безпеки, зв»язків з громад­ськістю та ін. Особистий — помічник, секретар та ін., які виконують доручення керівника.

 

Розділ 2. Види організаційних структур управління

2.1. Типові види ОСУ

 

У сучасній теорії менеджменту виділяються два типи управління організаціями: бюрократичний і органічний. Вони побудовані на принципово різних підставах і мають специфічні риси, що дозволяють виявляти сфери їхнього раціонального використання і перспективи подальшого розвитку.

Історично першим сформувався бюрократичний тип. Відповідну концепцію підходу до побудови організаційних структур розробив на початку XX сторіччя німецький соціолог Макс Вебер. Він запропонував нормативну модель раціональної бюрократії, кардинальним чином замінивши раніше діячі системи комунікації, звітності, оплати праці, структури роботи, відносин на виробництві. В основі цієї моделі — представлення про підприємства як про «організовані організації», що пред»являють тверді вимоги як до людей, так і структур, у рамках яких вони

…

Рис. 3.2. Схема структуризації бухгалтерії ВАТ “Кононівський хлібоприймальний пункт”

 

 

Висновки

 

Процес управління — це діяльність менеджера в підпорядкованому колективі, з допомогою якої відбувається об»єднання членів колективу в єдине ціле.

Фірма, компанія, підприємство, відділ, бригада, партія, галузь, регіон, країна і т.д. — усі ці об»єкти управління підпадають під поняття організації і загальні принципи їхнього функціонування (а отже, і загальні принципи управління) єдині, хоча кожному такому об»єкту управління властиві дуже специфічні особливості, часом — зовсім непорівнянні. Наявність таких загальних принципів, властиві організації, свідчить про необхідність вивчення загальної теорії менеджменту фахівцями всіх галузей (учителями, лікарями, інспекторами, політиками і т.д.), а не тільки діловими людьми, оскільки школа, клас, поліклініка, лікарня, взвод, полк і інші структури являють собою також окремі організації, що можуть очолюватися такими галузевими фахівцями.

Організаційна структура управління не вини­кає сама по собі. Вона є результатом продуманої або непродуманої людської діяльності. Люди зав­жди можуть вибирати і змінювати організаційну структуру. Але при цьому слід дотримуватися пев­них правил і закономірностей, які відпрацьовані наукою менеджменту й управлінською практикою.

Одна з важливих проблем існування організацій пов»язана з кількістю підлеглих, якими може про­дуктивно керувати менеджер. Норма управлін­ня — кількість працівників, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні менеджера. Чим більшою є норма управління за інших рівних умов, тим менша кількість менеджерів потрібна. Ідеаль­ної норми управління не існує.

У сучасній теорії менеджменту виділяються два типи управління організаціями: бюрократичний і органічний. Вони побудовані на принципово різних підставах і мають специфічні риси, що дозволяють виявляти сфери їхнього раціонального використання і перспективи подальшого розвитку.

Матрична організація (структура) використовується з метою ефективної реалізації важливих для фірм проектів, завдань. Це — одна з таких тимчасових структур, у межах якої члени сформованої групи відповідають і пе­ред керівником проекту за своєчасність виконан­ня своїх завдань — складових елементів проекту, і перед керівником свого постійного підрозділу за методику і якість роботи.

В даний час перспективні проблеми підвищення ефективності ОСУ мають особливе значення для України, де відбуваються великомасштабні і глибинні процеси подолання економічної й управлінської криз, перехід до системи ринкових відносин. З урахуванням нових умов господарювання в нашій країні можна говорити про нову роль організації невиробничої сфери, що стає відкритою системою, відповідає і контролює всі сфери своєї діяльності.

Отже, на нашу думку, суть проблеми підвищення ефективності підприємства полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) — трудових, матеріальних і фінансових — досягати максимально мож­ливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходя­чи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності підприємства стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці.

В зв’язку з тим, що останнім часом економічні показники  ВАТ “Кононівський хлібоприймальний пункт” мають тенденцію росту, що пов’язано з високою врожайністю зернових, потрібно для збереження цієї тенденції вдосконалити систему обліку та контролю управлінських рішень на рівні бухгалтерії.

Для вдосконалення системи обліку та контролю управлінських функцій потрібно використовувати методи:

моделювання, тобто розробки формалізованих, математичних,  графічних та машинних описів (розподіл повноважень та відповідаль­ності, їх оптимізація за допомогою ЕОМ);

експертних оцінок, тобто вивчення пропозиції експертів;

організаційного нормування (регламентування), тобто системи нормативів, правил, формул, які слугують базою для проектування структур управління.

Розробку організаційної структури управ­ління потрібно проводити зверху вниз. Послідовність розробки схожа з процесом планування. Спочатку керівники по­винні здійснити розподіл організації на широкі сфери, потім поставити конкретні задачі — подібно до того, як у плануванні спочатку формулюються загальні задачі, а потім конкретні.

Список використаних джерел

 

1. Андрушків Б.М. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. -Львів.: «Світ», 1999. – 328 с.
2. Бовыкин В. Новый менеджмент (управление предприятиями на уровне высших стандартов: теория и практика эффективного управления)— М.: ОАО Экономика, 1997.— 368 с.
3. Бойдел Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для руководителя.- М.: АО «ИНФРА»-М — АОЗТ «Премьер», 1995.— 204с.
4. Брэддик У. Менеджмент в организации.—  М.:  ИНФРА-М, 1997:- 344 с.
5. Вайсман А. Стратегия менеджмента: 5 факторов успеха. — М.: Экономика, 1995. — 344 с.
6. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. Учебник для студентов экон. спец. вузов.— М.: Высш. школа, 1994.— 224 с.
7. Виханский О.С., Наумов А.Н.. Менеджмент. — М.: ГАРДАРИКА, 1996. — 414 с.
8. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный мененжер. — М.: Дело, 1999. — 320 с.
9. Герчикова И.Н. Менеджмент. Учебник. Второе изд., перераб. и дополи.- М.: ЮНИТИ, 1995.- 408 с.
10. Герчикова И.Н.. Менеджмент. — М.: «Бланки и биржи» ЮНИТИ, 1995. — 478 с.
11. Глухов В.В. Основы менеджмента.— Санкт-Петербург: Спе­циальная литература, 1995.— 327 с.
12. Глухов В.В.. Менеджмент. Учебник., С-Пт.: Спец. лите­ратура, 1999. — 700 с.
13. Глущенко В.В., Захарова Е.В., Тихомиров Ю.В. Теория управления: Учебный курс.- М.: ВЕСТНИК, 1997.- 332 с.
14. Джими Грехем Скотт. Конфликты, пути их преодоле­ния. — К.: Внешторгиздат, 1991. — 190 с.
15. Дизель Пол М., У.Мак Кинли. Поведение человека в организации. — М. : Фонд «За экономическую грамот­ность», 1993. — 270 с.
16. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: Новаторство і підприємництво: Пер. з англ.— К.: Україна, 1994.— 319 с.
17. Дункан Джек У. Основополагающие идеи в менеджменте: Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики. Пер. с англ.- М.: Дело, 1996.- 272 с.
18. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М.. Основи менеджменту управлінської діяльності. — К.: Вища школа, 1994. -220с.
19. Жигалов І.Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. К.: Вища школа. 1994.— 224 с.
20. Жмалев В.Г., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності.— К.: Україна, 1994.— 454 с.
21. Завадський Й.С. Менеджмент, т. 1, К.: УФІМБ, 1997. -340с.
22. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М.: Экономика, 1990.-287 с.
23. Зудина Л.Н. Организация управленческого труда: Учеб.пособие. – М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1997. – 256 с.
24. Ильин Н.И., Луканова И.Т. и др. Управление проектами.— С.-Пб.: Два-три. 1996.- 614 с.
25. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Моно­графия.— К.: МЗУУП, 1993.— 384 с.
26. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Знання, 1999.- 264 с.
27. Кузьмін О.Е. Сучасний менеджмент: Навч. прикладний посібник.— Львів: Центр Європи, 1995.— 176 с.
28. Лэнд Питер Э. Менеджмент — искусство управлять. Секреты и опыт практического менеджмента: Пер. с англ.— М.: ИНФРА-М 1991- 144 с.
29. Мартыненко М.М. Менеджмент фирмы. — К.: Либра, 1995. — 324 с.
30. Менеджмент & менеджер. Корпоративный стиль. №1. 2002.
31. Менеджмент организации. Учебное пособие / Под ред. д. е. н. проф. З.П. Румянцевой и д. э. н., проф. Н.А. Саламатина.— М.: ИНФРА-М, 1996.- 432 с.
32. Основы менеджмента: Учеб. Для вузов / Под. ред. Д. Д. Вачугова. – М.: Высш. школа, 2002. – 367 с.
33. Ричард К.Хъюстман, Джон Д.Хэтфилд. Фактор спра-ведивости. — М.: Знание, 1992. — 95 с.
34. Румянцева З.П. Менеджмент организации. — М.: ИНФ-РА. 1995. — 429 с.
35. Сирил Н.Паркинсон. Законы Паркинсона. — М.: Про­гресс, 1989. — 447 с.
36. Смолл М. Как стать предприимчивым и богатым. — М.: Молодая гвардия, 1991. — 399 с.13. Ю.В.Кузнецов. Проблемы теории и практики менедж­мента. — С-Пт.: Изд. С-Пт. университета, 1990. — 206 с.
37. Тренев Н.Н. Предприятие и его структура: Диагностика. Управление. Оздоровление: Учебное пособие для вузов. – М. «Издательство ПРИОР», 2000. – 240 с.
38. Уотерман У. В поисках эффективного управлениия. -М.: Погресс, 1986. — 383 с.
39. Уткин Э.А.. Управление фирмой. — М.: Акалис, — 1992. -516с.
40. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или Переговоры без поражения. — М.: Наука, 1990. — 156 с.
41. Хміль Ф.І.. Менеджмент. — К.: Вища школа, 1995. -340с.
42. Хойер В.. Как делать бизнес в Европе. — М.: Фонд «За экономическую грамотность», 1991. — 253 с.
43. Шегда А.В. Основы менеджмента. — К.: Знания, 1998. -512с.