Зміст

 

Вступ. 3

 

1. Поняття якості та конкурентоспроможності товарів з точки зору вітчизняних та зарубіжних товаровиробників. 5

 

2. Характеристика показників якості живої товарної риби та побудова дерева властивостей. 11

 

3. Порівняльний аналіз методів дослідження методів дослідження конкурентоспроможності живої товарної риби. 19

 

4. Розрахунок комплексного показника якості та конкурентоспроможності живої товарної риби за різними методиками. 28

 

Висновки та пропозиції34

 

Список використаних джерел. 38

Вступ

 

Ринкові відносини обумовили пред»явлення підвищених вимог не тільки до формування і раціонального управління асортиментом споживчих товарів у роздрібній торговій мережі, але і до якості товарів, реалізованих на споживчому ринку.

В даний час в економіці спостерігається тенденція, при якій такий показник як якість відіграє одну з ведучих ролей в управлінні виробництвом продукції і її наступним рухом. У розвинутих країнах управлінню якістю на підприємстві приділяється особлива увага всіх підрозділів, що впливають на якість продукції, яка випускається.

Якість продукції є одним з найважливіших засобів конкурентної боротьби, завоювання й утримання позицій на ринку. Тому підприємства приділяють особливу увагу забезпеченню високої якості продукції, установлюючи контроль на всіх стадіях виробничого процесу.

Дуже актуальна проблема забруднення споживчих товарів чужорідними речовинами хімічного і біологічного походження. Питання безпеки споживчих товарів здійснюється в цивілізованих країнах шляхом обов»язкової сертифікації — діючого механізму державного контролю за якістю.

Проблема підвищення якості — одна з головних задач розвитку економіки нашої країни. В останні роки у всіх передових у технічному відношенні країнах відзначається зростаючий інтерес до підвищення якості продукції.

Саме тому тема курсової роботи “Якість і конкурентоспроможність живої товарної риби” є на даний час досить актуальною.

Метою даної курсової роботи є оцінка формування якості та конкурентоспроможності живої товарної риби в сучасних економічних умовах в Україні.

Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:

— дати поняття якості та конкурентоспроможності товарів з точки зору вітчизняних та зарубіжних товаровиробників;

— розглянути характеристику показників якості живої товарної риби та побудова дерева властивостей;

— розглянути порівняльний аналіз методів дослідження методів дослідження конкурентоспроможності товарів

— провести розрахунок комплексного показника якості та конкурентоспроможності живої товарної риби за різними методиками;

— підвести підсумки виконаної роботи.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області аналізу діяльності підприємств, товарознавства, закони України.

 

 

1. Поняття якості та конкурентоспроможності товарів з точки зору вітчизняних та зарубіжних товаровиробників

 

Якість товару є основною складовою його конкурентноздатності. При визначенні якості продукту варто намагатися виділити найбільш кращі властивості товару для споживача. Варто мати на увазі, що додати всі бажані якості товару практично неможливо, та й не має змісту з погляду вимог конкретних сегментів ринку, а також з погляду забезпечення ефективності підприємницької діяльності фірми в цілому.

Якість реалізованої продукції — одна з вимог ринку товарів. Останнім часом збільшується попит на екологічно чисті продовольчі товари, тому питанням якості продукції придається особливе значення.

…

Не підлягають продажу:

жива — з наявністю паразитологічних за­хворювань, каламутного слизу, кислуватого запаху, тьмяної лус­ки, м»якої консистенції м»яса, каламутних запалих очей;

снула риба — покрита каламутним слизом з кислуватим запа­хом, тьмяною лускою, каламутними запалими очима, м»яким во­дянистим м»ясом.

 

 

 
3. Порівняльний аналіз методів дослідження методів дослідження конкурентоспроможності живої товарної риби

 

В торгівельній практиці для оцінки споживчих властивостей живої товарної риби частіше всього застосовують органолептичні методи. Ці методи дозволяють швидко та достатньо надійно визначити якість продукту.

При прийманні живої риби перевіряють, щоб вона була здоровою, вільною від паразитів (рачків і гельмінтів), рухлива, вгодована, без відшаровування луски, пошкоджень тіла. Риба не повинна мати запахів мулу, нафтопродуктів (ГОСТ 24896-81) [4, c. 2].

За органолептичними показниками жива риба повинна відповідати вимогам, зазначеним у табл. 3.1.

…

За економічними показниками найбільша вартість в живої товарної риби “Короп” ТОВ “Десна” за рахунок більшої вартості перевезень та ПП “Доходний” за рахунок вищої ціни продукції.

За інтегральним показником конкурентноздатності на першому місті  жива товарна риба “Короп” ТОВ “Десна”, на другому ПП “Доходний” та на третьому ТОВ “Київ-риба”.

 

Висновки та пропозиції

 

Якість реалізованої продукції — одна з вимог ринку товарів. Останнім часом збільшується попит на екологічно чисті продовольчі товари, тому питанням якості продукції придається особливе значення.

Якість продукції тісно пов»язана з її конкурентноздатністю, що характеризується відповідністю споживчих і вартісних показників товару показникам товару-аналога конкурента. Отже, конкурентноздатність визначається шляхом порівняння товарів однорідної властивості, що задовольняють ту саму потребу. Факторами, що впливають на конкурентноздатність товару, вважаються: оновлюваність, корисність, надійність, упакування, ціна, передпродажний сервіс і ін.

Крім поняття конкурентноздатності товару існує поняття конкурентноздатності торгового підприємства. Під конкурентноздатністю підприємства розуміються його стійкі позиції і місце на ринку, де визначальним фактором є якість товарів. Ці дві категорії не тільки виявляються одночасно, але і звичайно взаємодіють із властивими ним ознаками. Забезпечення і підтримка на заданому рівні конкурентноздатності як товарів, так і торгового підприємства є запорукою успіху на конкурентному ринку.

Харчова цінність живої товарної риби визначається всією повнотою корисних властивостей, включаючи міру забезпечення фізіологічних потреб людини в основних харчових речовинах, енергію й органолептичні переваги. Харчова цінність характеризується хімічним складом риби з урахуванням її споживання в загальноприйнятих кількостях.

У торгівлі і промисловості риб поділяють за розміром або масою (велика, середня і дрібна), часом лову (весняного, весняно-літнього, осіннього, літньо-осіннього і зимового лову), фізіологічним станом (та, що харчується, що жирує, чи нагульна, переднерестова, та, що віднерестилась), угодованістю (худа, середньої вгодованості, добре угодована) чи за вмістом в тілі жиру (худа, маложирна, середньожирна, жирна). Крім того, риб поділяють за характером харчування: хижі, планктоноїдні (харчуються ширяючими у воді дрібними тваринними і рослинними організмами), бентосоядні (харчуються донними організмами), травоїдні, а також за районами проживання чи лову (оселедець каспійський, біломорський, тихоокеанський, дунайський).

“Дерево властивостей” живої товарної риби включає такі показники, як  функціональність, естетичність, екологічність та економічність. Функціональність включає показники якості живої товарної риби та тари під час товароруху та під час використання за призначенням. До показників якості живої товарної риби під час товароруху слід віднести: термін зберігання, вид риби, можливість збереження харчової цінності. До показників якості живої товарної риби під час використання за призначенням слід віднести: смакові якості, запах, харчову цінність, можливість використання для переробки.

Естетичність включає показники якості живої товарної риби:  форма риби, колір, розмір та пошкодження.

Екологічність живої товарної  включає показники  безпеки риби для здоров’я людини: вміст нітратів, радіонуклідів, важких металів та інших шкідливих речовин.

Економічність включає показники якості живої товарної риби під час товароруху та під час використання за призначенням. Економічність живої товарної риби характеризується вартістю вирощування, вилову та вартістю транспортування до споживача.

Перевозять живу рибу спеціальним транспортом із закритим кузовом, внутрішня поверхня якого має бути покрита антикорозійними матеріалами. Живу рибу перевозять у спеціаль­но обладнаних цистернах, контейнерах і бочках. Живу рибу транспортують у чистій прозорій воді, без шкідливих домішок і отруйних речовин, з аерацією. Допускається транспортування у водопровідній воді, що містить хлор, за умови попередньої ретельної повітряної аерації її протягом 30— 50 хв.

Термін зберігання і реалізації живої риби при температурі води в акваріумі від 11 до 15 С:

— осінньо-зимовий період — 48 годин;

— весняно-літній період — 24 години.

Забороняється продаж риби та риботоварів, які не мають належного товарного вигляду.

Не підлягають продажу:

жива — з наявністю паразитологічних за­хворювань, каламутного слизу, кислуватого запаху, тьмяної лус­ки, м»якої консистенції м»яса, каламутних запалих очей;

снула риба — покрита каламутним слизом з кислуватим запа­хом, тьмяною лускою, каламутними запалими очима, м»яким во­дянистим м»ясом.

В торгівельній практиці для оцінки споживчих властивостей живої товарної риби частіше всього застосовують органолептичні методи. Ці методи дозволяють швидко та достатньо надійно визначити якість продукту.

До дефектів живої риби відноситься також лопанець чи черевце, що лопнуло. Виникає він унаслідок механічних впливів чи біохімічних факторів, що приводять до порушення цілісності черевних стінок. Під дією автолізу черевна порожнина може розповзтися, тоді риба втрачає товарний вид і її відносять до нестандартної.

Будь-які травматичні ушкодження тіла — забиті місця, садна, уколи, поранення, відшаровування луски також відносяться до товарних дефектів, тому що приводять до передчасної снулості риби.

Я провела дослідження живої товарної риби “Короп” за органолептичними властивостями.

Стан риби: виявляє ознаки життєдіяльності, природні рухи тіла, щелеп, зябрових покришок. Зовнішній вигляд: поверхня риби чиста, без ознак захворювань, з тонким шаром безбарвного слизу, луска блискуча, щільно прилягає до тіла, очі опуклі, рогівка прозора. Колір: зябра червоні, природного забарвлення. Запах : властивий живій рибі, без сторонніх запахів.  Жива риба вирощена в ставках та інших господарствах по масі і довжині відповідає ГОСТу 24896-81 від 250 до 600 грам і 16 см (дрібна). 

Провели аналіз конкурентоспроможності живої товарної риби “Короп”, що реалізується в місті Києві. За еталон приймемо найбільш конкурентоспроможний товар – живу товарну рибу “Короп” виробника ТОВ “Летичів”. Аналіз конкурентоспроможності провели живої товарної риби “Короп” виробників ТОВ “Київ-риба”, ТОВ “Десна” та ПП “Доходний”.

 За функціональними параметрами найбільш конкурентноздатним є жива товарна риба “Короп” ТОВ “Десна” ФП = 0,9, потім ТОВ “Київ-риба” та ПП “Доходний” відповідно для яких ФП = 0,872 та 0,828.  За естетичними параметрами найбільш конкурентноздатним є жива товарна риба “Короп”  ТОВ “Десна” СП = 0,93, потім ТОВ “Київ-риба” та ПП “Доходний” відповідно для яких СП = 0,865 та 0,835.

За економічними показниками найбільша вартість в живої товарної риби “Короп” ТОВ “Десна” за рахунок більшої вартості перевезень та ПП “Доходний” за рахунок вищої ціни продукції.

За інтегральним показником конкурентноздатності на першому місті  жива товарна риба “Короп” ТОВ “Десна”, на другому ПП “Доходний” та на третьому ТОВ “Київ-риба”.

Список використаних джерел

 

1.       Закон України “Про господарські товариства”, затверджений Постановою ВРУ №1577-12 від 19.09.91 р. (із змінами №2409-ІІІ від 17.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №31. – Ст. 146.

2.       Закон України “Про підприємства в Україні”, затверджений Постановою ВРУ №888-12 від 27.03.91 р. (із змінами №2470-ІІІ від 29.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №32. – Ст. 172.

3.       Правила продажу продовольчих товарів. Затверджено наказом МЗЕЗ від 28.12.94 №237. // Торгуємо за правилами. Спеціальний додаток до “Дебету-Кредиту”. – С31.

4.       ГОСТ 24896-81. Рыба живая. Технические условия.-Переизд. (окт. 1997 г.) с изм. N 1, 2. — Взамен ГОСТ 1368-55 в части живой рыбы, используемой в торговой сети и общественном питании;Введ. 01.01.82.-М.:ИПК Изд-во стандартов,1998.-4С.

5.       ГОСТ 7631-85. Рыба, морские млекопитающие, морс­кие беспозвоночные и продукты их переработки. Правила при­емки, органолептические методы оценки качества, методы от­бора проб для лабораторных испытаний.

6.       ГОСТ 7636-85. Рыба, морские млекопитающие, морские беспозвоночные и продукты их переработки. Методы анализа.

7.       ДСТУ 2284-93 Риба жива. Загальні технічні умови.

8.       Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров. — М.: Экономика, 1982. – 424с.

9.   Борисочкина Л.М. «Пищевая и биологическая ценность рыбы» // Рыбное хозяйство. 1972 г. №2.

10.   Варибрус В. И., Жук Ю. Т., Руш В. А. Товароведение продовольственных товаров. — М.: Экономика, 1976. – 324 с.

11.   Габриэлянц ?. ?., Козлов А. П. Товароведение мясных и рыбных товаров: Учебное пособие для вузов. — М.: Экономи­ка, 1986. – 347 с.

12.   Гиссин В.И. Управление качеством продукции. Р.-на-Дону: Изд. «Феникс». 2000. — 255с.

13.   Гончарова В. Н., Голощапова Е. Я. Товароведение пище­вых продуктов. — М.: Экономика, 1990. – 245 с.

14.   Горфункель И. И., Кононов В. С. и др. Товароведение мясных, рыбных, молочных и жировых товаров: Учебное по­собие для вузов, — М.: Экономика, 1985. – 421 с.

15.   Завьялов П. С. Конкуренция — неотъемлемое свойство развитого рынка // Маркетинг. 1997. № 5. С. 3-14.

16.   Исследование рынка потребительских товаров: Практический мар­кетинг. Вып. 5. — М.: НПО «Реклама, информация, маркетинг», 2000. – 348с.

17.   Колесник А.А., Елиззарова Л.Г. Теоретические основы товароведения продовольственных товаров. – М.: Экономика, 1990 – 287 с.

18.   Кононенко И. Е., Ольшанская И. 3., Дмитриева А. Б. и др. Товароведение пищевых продуктов. — М.: Экономика, 1999 — 264 с.

19.   Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управления качеством. М.: Изд. Стандартов. 1992.- 140с.

20.   Микулович Л. С. и др. Товароведение продовольствен­ных товаров. — Минск: БГЭУ, 1998. – 342 с.

21.   Моисеев Г.А. Вавилкин А.С. Куранова И. «Ихтиология и рыбоводство» Учебник для вузов. Москва 1975 – 247 с. 

22.   Николаева Т. И. Адаптация торговли к условиям рынка. — Екате­ринбург: УГЭУ, 1999. – 264с.

23.   Никсон Ф. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надежности. — М.: Изд-во стандартов, 1990. – 286с.

24.   Новые подходы к обеспечению качества рыбной продукции // Рыбное хозяйство. — №1, — 2001 – С. 57.

25.   Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельнос­ти. Практикум: Учеб. пособие для вузов. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. – 218с.

26.   Основные проблемы рыбного хозяйства и охраны рыбохозяйственных водоемов Азово-Черноморского бассейна:Сб. науч. тр. (1993-1995 гг.)/Азов. НИИ рыб. хоз-ва; Отв.ред. Макаров Э.В.-Ростов н/Д,1997.-484 с.:

27.   Переколина Н.С. Качество в системе маркетинга. — М: Система, 1992. – 384с.

28.   Примак Т. Економіка підприємств. Навч.пос. К.:3нання,2001- 178с.

29.   Сафронова Т. М. Органолептическая оценка рыбной про­дукции. М.: Агропромиздат, 1985. – 154 с.

30.   Товароведение продовольственных товаров: Учебное по­собие для вузов/ Боровинова Л. А., Герасимова В. А. и др.— М.: Экономика, 1988. – 264 с.

31.   Шевченко В.В. Товароведение и экспертиза потребительских товаров: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 544 с.

32.   Шепелев А.Ф. Товароведение и экспертиза мясных, молочных и рыбных товаров. Уч.пос.для вузов. – Ростов н/Д: «Феникс», 2002 – 412 с.

33.   Шепелев А.Ф. Товароведение и экспертиза рыбы и рыбных товаров. Уч.пос.для вузов. – Ростов н/Д: «Феникс», 2001 – 160 с.

 

Зміст

 

Вступ. 3

 

1. Роль нормативно-технічної документації в підвищенні якості шоколадних цукерків. 5

 

2. Організації та підприємства з контролю та визначенню якості товарів  8

 

3. Вимоги до якості, маркування, упакування, транспортування та зберігання шоколадних цукерків. 19

 

4. Лабораторні та органолептичні методи дослідження якості шоколадних цукерків  24

 

5. Порядок проведення експертизи  шоколадних цукерків та оформлення її результатів. 29

 

Висновки та пропозиції31

 

Список літератури. 33

 

Додатки. 35

Вступ

В даний час в економіці спостерігається тенденція, при якій такий показник як якість відіграє одну з ведучих ролей в управлінні виробництвом продукції і її наступним рухом. У розвитих країнах управління якістю на підприємстві приділяється особлива увага всіх підрозділів, що впливають на якість продукції, яка випускається.

Якість продукції (включаючи новизну, технічний рівень, відсутність дефектів при виконанні, надійність в експлуатації) є одним з найважливіших засобів конкурентної боротьби, завоювання й утримання позицій на ринку. Тому підприємства приділяють особливу увагу забезпеченню високої якості продукції, установлюючи контроль на всіх стадіях виробничого процесу, починаючи з контролю якості використовуваних сировини і матеріалів і закінчуючи визначенням відповідності випущеного продукту технічним характеристикам і параметрам не тільки в ході його іспитів, але й в експлуатації, а для складних видів устаткування – з наданням визначеного гарантійного терміну після установки устаткування на підприємстві замовника. Тому управління якістю продукції стало основною частиною виробничого процесу і спрямовано не стільки на виявлення дефектів або браку в готовій продукції, скільки на перевірку якості виробу в процесі його виготовлення та експлуатації.

Саме тому тема курсової роботи “Товарознавча експертиза шоколадних цукерків вітчизняного виробництва та шляхи її удосконалення” є на даний час досить актуальною.

Метою даної курсової роботи є оцінка формування якості шоколадних цукерків в сучасних економічних умовах в Україні.

Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:

— розглянути роль нормативно-технічної документації в підвищенні якості шоколадних цукерків,

— вивчити основи контролю та визначенню якості товарів,

— розглянути вимоги до якості, маркування, упакування, транспортування та зберігання шоколадних цукерків,

— провести лабораторні та органолептичні методи дослідження якості шоколадних цукерків,

— розглянути порядок проведення експертизи  шоколадних цукерків та оформлення її результатів,

— зробити відповідні висновки та пропозиції.

Предметом дослідження якості та експертизи шоколадних цукерок.

Об»єктом  дослідження є  товарних ринок України.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області експертизи та товарознавчої оцінки, закони України.

В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічний), обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.

 

 

 

1. Роль нормативно-технічної документації в підвищенні якості шоколадних цукерків

 

Цукерки — кондитерські вироби з однієї чи декількох цукеркових мас, виготовлених на цукровій основі, з різними добавками.

Харчова цінність цукерок залежить від виду цукеркових мас і обумовлена наявністю в них комплексу необхідних організму людини речовин. У порівнянні з карамеллю цукерки мають м»яку консистенцію і підвищену харчову цінність. Зміст білка в цукерках досягає 6,5%, жиру — 35%, вуглеводів — 50—90%. Енергетична цінність цукерок —1466—2514 кДж на 100 г. Біологічно активні речовини (мінеральні солі і вітаміни) містяться в цукерках у незначних кількостях [25].

Для підвищення біологічної цінності виробів при виробництві цукерок використовують продукти, багаті білками, фруктово-ягідні напівфабрикати, вітаміни.

….

а_і — коефіцієнт вагомості і-го показника;

Р_і— відносний показник якості;

n — число оцінюваних показників.

Коефіцієнт вагомості показника визначається експертним або аналітичним (неекспертним) методами.

 

3. Вимоги до якості, маркування, упакування, транспортування та зберігання шоколадних цукерків

 

Технологічна схема виготовлення школадних цукерок включає кілька операцій:

приготування цукеркових мас;

формование цукеркових корпусів;

обробка поверхні;

завертка й упакування.

У залежності від сполучення цукеркових мас цукерки бувають одношаровими і багатошаровими, перешарованими вафлями; з горіхами, сухофруктів, цукатів чи заспиртованих ягід і фруктів; з добавкою в основну маси дроблених ядер горіхів, цукатів, крихти вафель чи карамелі.

Формування цукеркових корпусів може здійснюватися виливком у форми (помадні, лікерні, молочні, фруктово-желейні), розмазуванням і різанням (пралинові, марципанові, збивні), випресовуванням (пралінові, кремові), відсадженням (кремові маси куполообразной форми) [25].

Обробка поверхні цукерок полягає в їхньому глазуруванні. Глазур додає цукеркам більш привабливий зовнішній вигляд і велику стійкість у збереженні, поліпшує смакові достоїнства. Глазурування здійснюється різними видами глазурі:

…

Додаток В

 

КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

адреса   м. Київ вул. Велика Житомирська, 33   телефон 2479664

Дата надходження заявки «13» серпня 2004 p.

АКТ ВІДБОРУ ПРОБ (ЗРАЗКІВ) до акта експертизи №254 від 15 серпня 2004 p.

1. Дата складання  15 серпня 2004 року

2. Місце складання Київська торгово-промислова палата

3. Акт складений експертом  Петренко В.В.

 

Експертиза проведена за участю представників:

Організація	Посада	Прізвище, ініціали
Київська торгово-промислова палата	Експерт	Петренко В.В.
Київська кондитерська фабрика ім. К.Макса “Рошен”	Заступник директора	Іванов О.О.

 

4. Найменування товару цукерки шоколадні “Ромашка”

5. Постачальник (країна, інофірма): Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса

6. Транспортні документи:

Найменування та номер транспортного документа	Найменування та номер транспортного засобу
Накладна №254	Автомобіль, Рефрежератор, № 25425 КІ.

 

7. Дата відвантаження товару 16 серпня 2004 р.

8. Дата надходження товару на склад отримувача 17 серпня 2004 року.

9. Складений цеп акт про те, що 13 серпня 2003 p. відібрані проби (зразки) для проведення експертизи. Номери місць, з яких взяті проби (зразки) 1–20.

10. Проби   (зразки)   відібрані   згідно   з   ГОСТ 5904—82 «Вироби кондитерські. Правила приймання, методи добору і підготовки проб».

11. Проби (зразки)  помічені та опечатані та опломбовані.

12. Відібрані проби (зразки) направлені на проведення експертизи.

 

 

Зміст

 

Вступ. 3

 

1. Стан ринку досліджування швейних машин в Україні5

 

2. Характеристика асортименту швейних машин, представлених на ринку та основні типи споживачів даного товару. 8

 

3. Показники споживних властивостей, що визначають конкурентоспроможність досліджування ринку швейних машин. 16

 

Висновки та пропозиції29

 

Список використаних джерел. 37

 

Додатки. 39

Вступ

 

Актуальність теми. Ринкові відносини в Україні зумовлюють специфіку діяльності підприємств, умов їх функціонування, оскільки підвищується рівень невизначеності, ризику, посилюється конкуренція, стає необхідністю вміння пристосовуватись до економічної ситуації, яка постійно змінюється.

Споживачі впливають на інтереси конкуруючих підприємств за допомогою спеціальних засобів впливу на ринок, що приводить до зниження цін, підвищення якості продукції, розширення її асортименту, збільшення кількості і якості товарів, які споживаються. Важливе значення для торгівельного підприємства має продаж якісних товарів.

Швейні машини користуються великим попитом у різних груп населення. За допомогою швейних машин можна не тільки зшити нову річ, але і полагодити або реставрувати стару, зробити машинну вишивку, пришити ґудзика і виконати ряд інших операцій, що раніше виконувалися тільки вручну.

Актуальність теми курсової роботи визначається у важливості визначення товарознавчих аспектів дослідження ринку швейних машин в Україні. В умовах становлення ринкової економіки боротьба за споживача на внутрішньому і зовнішньому ринках вимагає створення і виробництва конкурентноздатних товарів. Якість виступає як головний фактор конкурентноздатності товару, складаючи його «стрижень», основу.

Нові підходи до проблеми якості вимагають усе більш повного врахування виробниками ринкового фактора, зрушення від адміністративних важелів контролю якості до переважно організаційно-економічних заходів керування якістю, переходу до гнучкої системи стандартизації, що дозволяє виробникам оперативніше реагувати на мінливі вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку до якості товарів, організації роботи з переходу в перспективі до забезпечення високої якості продукції.

Проблема підвищення якості одна з головних задач розвитку економіки нашої країни. В останні роки у всіх передових у технічному відношенні країнах відзначається зростаючий інтерес до підвищення якості продукції.

На українському ринку побутової техніки значне місце займають швейні машини. Асортимент швейних машин на ринку України доситьширокий.  Тому тема курсової роботи „Товарознавчі аспекти дослідження ринку швейних машин в Україні (за матеріалами мережі магазинів „Мегамакс”)” є сьогодні актуальною.

Метою даної курсової роботи є проведення досліджень ринку швейних швейних машинв сучасних економічних умовах в Україні.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області товарознавства, маркетингу, закони України.

Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:

— вивчення стану ринку досліджування швейних машин в Україні;

— характеристики асортименту швейних машин, представлених на ринку та основні типи споживачів даного товару;

— визначення показників споживних властивостей, що визначають конкурентоспроможність досліджування ринку швейних машин.

Предметом дослідження є споживчі властивості швейних машин та їх якість.

Об»єктом дослідження швейні машини, що реалізуються в мережімагазинів „Мегамакс”.

 

 

 

 

1. Стан ринку досліджування швейних машин в Україні

 

Думка про машину, що замінює ручну працю швачки, зародилася давно. Еще в XVIII веке английские изобретатели пытались создать устройства, которые подражали бы движениям рук при шитье. Ще у XVIII столітті англійські винахідники намагалися створити пристрої, які наслідували б рухи рук при шитті. Так, в 1755 году был выдан патент на швейную машину, копирующую ручные стежки. В этой швейной машине использовались игла с двумя остриями и отверстием посередине. Так, в 1755 році був виданий патент на швейну машину, що копіює ручні стібки. У цій швейній машині використовувалися голка з двома вістрями і отвором посередині. В конце века в Англии появилась швейная машина с цепным швом: она могла строчить даже кожу (а до этого пользовались только обычным шилом и дратвой). Наприкінці століття в Англії з»явилася швейна машина з ланцюговим швом: вона могла строчити навіть шкіру (а до цього користувалися тільки звичайним шилом і дратвою). Но все эти изобретения распространения не получили — конструкция швейных машин была еще очень несовершенной. Але всі ці винаходи поширення не отримали — конструкція швейних машин була ще дуже недосконалою. Изобретатели понимали, что успех дела определяет игла. Винахідники розуміли, що успіх справи визначає голка. И в 1814 году появилась игла с ушком в острие. І в 1814 році з»явилася голка з вушком у вістрі. Начались работы над получением стежка с помощью такой иглы. В 30-е — 50-е годы прошлого столетия в Англии и США было заявлено почти 30 патентов на швейные машины. Розпочалися роботи над отриманням стібка за допомогою такої голки. У 30-ті — 50-ті роки XIX століття в Англії і США заявилося майже 30 патентів на швейні машини. Тогда же был придуман зубчатый нажимной рычаг, облегчавший перемещение материала. Тоді ж був придуманий зубчастий нажимний важіль, що полегшує переміщення матеріалу.

…

В 2009 році порівняно з 2008 товарооборот швейних машин, що реалізуються в мережі магазинів „Мегамакс”, зріс на 1770,8 тис. грн. (133,34%). За всіма групами асортименту відбулося зростання товарообігу. Найбільше зростання відбулося за такими товарними групами, як машини з механічним вибором швів 1036 тис. грн. (133,51%) та комп’ютеризовані машини на 587,3 тис. грн. (138,84%). Також в асортименті швейних машин відбувся перерозподіл за питомою вагою. Відбулося збільшення за питомою вагою по таких групах, як машини з механічним вибором швів на 0,04% та комп’ютеризовані машини на 0,75%. Основними типами споживачів швейних машин в Україні виступають: швейні фабрики, ательє з пошиву та ремонту одягу, домашні господарства. Найбільше зростання відбулося за такими споживачами, як домашні господарства на 1064,7 тис. грн. (170,35%) та комп’ютеризовані машини на 587,3 тис. грн. (138,84%). Також між споживачами відбувся перерозподіл за питомою вагою. Відбулося збільшення за питомою вагою по такій групі, як домашні господарства на 7,46%.

 3. Показники споживних властивостей, що визначають конкурентоспроможність досліджування ринку швейних машин

 

Конкурентоспроможність товару — це сукупність характе­ристик, що відрізняють товар від аналогічних конкурента за ступенем задоволення потреб індивідуального споживача, а також за рівнем витрат на його купівлю та подальше використання [10].

….

Отже, провели оцінку комплексного показника якості швейних машин електромеханічних різних виробників: TOYOTA JSА 21, SINGER 2662, JANOME ME 1221,  JUKI HZL-25Z, BROTHER XL-2600 методом експертних оцінок. На дум­ку експертів, найбільш конкурентоспроможною продукцією є швейні машини Brother. Для 34,9 % опитаних важливим фактором під час вибору швейних машин є якість, для 28,5% — ціна, для 22,2% — торгова марка або фірма-виробик.найбільшим попитом користуються швейні машини  Brother– 39,5%.

Висновки та пропозиції

 

 

Отже, за результатами виконаної роботи можна зробити наступні висновки та пропозиції.

На сьогоднішній день споживчий ринок України заповнений, в основному, імпортними швейними машинами. На ринку швейних машин давно склався ряд безперечних лідерів. Багато хто з них успішно працюють уже більше 100 років (Pfaff, Husqvarna, Singer), і навіть виробляють дотепер механічні машини з неелектричним приводом (Зінгер). Європейські виробники (Husqvarna, Pfaff, Bernina, Singer) змагаються з азіатськими (Brother, Janome, Jaguar), і нам, як споживачам, це тільки вигідно: постійно обновляється модельний ряд, з»являються нові можливості і функції, удосконалюються дизайн і ергономічність. Вітчизняні виробники на ринку швейних машин у даний момент практично не спостерігаються.

В Україні в 2009 році зросло виробництво швейних машин на 1,22 млн. грн. порівняно з 2008 роком. В той же час імпорт швейних машин зріс на – 2,245 млн. грн., а експорт зріс на 1 млн. грн.. Імпорт швейних машин значно переважає над внутрішнім виробництвом. Так в 2008 та 2009 роках було вироблено швейних машин відповідно на 23,03 млн. грн. та 24,25 млн. грн., а їх імпорт в Україну склав 72,099 млн. грн.. та 74,344 млн. грн.. Ринок швейних машин в Україні розвивається, при цьому розширюється асортимент при незначному зменшенні ціни.

На даний час на ринку України та зокрема в мережі магазинів „Мегамакс” представлено три основних класи швейних машин: машини з механічним вибором швів (так звані електромеханічні машини), комп»ютеризовані машини (з вбудованою комп»ютерною платою) і швейно-вишивальні комп»ютерні машини.

В 2009 році порівняно з 2008 товарооборот швейних машин, що реалізуються в мережі магазинів „Мегамакс”, зріс на 1770,8 тис. грн. (133,34%). За всіма групами асортименту відбулося зростання товарообігу. Найбільше зростання відбулося за такими товарними групами, як машини з механічним вибором швів 1036 тис. грн. (133,51%) та комп’ютеризовані машини на 587,3 тис. грн. (138,84%). Також в асортименті швейних машин відбувся перерозподіл за питомою вагою. Відбулося збільшення за питомою вагою по таких групах, як машини з механічним вибором швів на 0,04% та комп’ютеризовані машини на 0,75%. 

Основними типами споживачів швейних машин в Україні виступають: швейні фабрики, ательє з пошиву та ремонту одягу, домашні господарства. Найбільше зростання відбулося за такими споживачами, як домашні господарства на 1064,7 тис. грн. (170,35%) та комп’ютеризовані машини на 587,3 тис. грн. (138,84%). Також між споживачами відбувся перерозподіл за питомою вагою. Відбулося збільшення за питомою вагою по такій групі, як домашні господарства на 7,46%.

Факторами, що впливають на конкурентноздатність товару, вважаються: корисність, надійність, упакування, ціна, передпродажний сервіс і ін. Споживні властивості швейних машин можна класифікувати за такими показниками: показники призначення, показники надійності, показники технологічності, ергономічні показники, естетичні показники, екологічні показники, показники безпеки.

Провели оцінку комплексного показника якості швейних машин електромеханічних різних виробників: TOYOTA JSА 21, SINGER 2662, JANOME ME 1221,  JUKI HZL-25Z, BROTHER XL-2600 методом експертних оцінок. На дум­ку експертів, найбільш конкурентоспроможною продукцією є швейні машини Brother. Для 34,9 % опитаних важливим фактором під час вибору швейних машин є якість, для 28,5% — ціна, для 22,2% — торгова марка або фірма-виробик. найбільшим попитом користуються швейні машини  Brother– 39,5%.

Структура асортименту швейних машин в мережі магазинів „Мегамакс”повинна  формуватися під впливом наступних основних факторів:

— наявність платоспроможного попиту на товар;

— кон’юнктура споживчого ринку;

— наявність пропозиції даного товару з боку виробників.

Найважливішим принципом формування асортименту швейних машин в мережі магазинів „Мегамакс”є забезпечення його відповідності характеру попиту, пропонованого обраними для обслуговування контингентами покупців. Тому що успішне проникнення і закріплення торгового підприємства на споживчому ринку пов»язано з пошуком і повнотою освоєння тієїчи іншої ніші, формуванню конкретного асортименту товарів, що відповідає параметрам цієї ринкової ніші, приділяється першорядна роль. Раціональнапобудова асортименту швейних машин в мережі магазинів „Мегамакс” передбачає комплексне задоволення попиту покупців у рамках обраного сегменту споживчого ринку. Здійснення цього принципу припускає формування асортименту товарів з урахуванням комплексності їхнього споживання в рамках визначених споживчих комплексів чи мікрокомплексів. Такий принцип формування асортименту дозволяє створити великі зручності для покупців, полегшує їм процес ознайомлення з пропонованими до продажу товарами, скорочує витрати часу на здійснення покупок, сприяє здійсненню «імпульсивних покупок».

Одним з важливих принципів формування асортименту швейних машин в мережі магазинів „Мегамакс” є забезпечення його стійкості. При реалізації товарів повсякденного попиту дотримання цього принципу має першорядне значення. Стійкий асортимент товарів у магазині обумовлює скорочення витрат часу покупців на пошук товарів, дозволяє стандартизувати всі найважливіші торгово-технологічні процеси й операції й організувати їхнє виконання з мінімальними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

І, нарешті, одним із принципів правильного формування асортименту швейних машин в мережі магазинів „Мегамакс”є забезпечення умов рентабельної його діяльності. В умовах переходу до ринкової економіки рентабельність є необхідною умовою функціонування будь-якого торгового підприємства. У зв»язку з цим при побудові асортименту необхідно враховувати витратоємність реалізації окремих груп товарів, можливі розміри торгових надбавок, оборотність запасів і інші економічні фактори.

Процес формування асортименту швейних машин в мережі магазинів „Мегамакс” з урахуванням розглянутих принципів має здійснюватися по наступним чотирьох етапах:

1) визначається перелік основних груп і підгруп товарів, що реалізуються у магазині;

2) здійснюється розподіл окремих груп і підгруп товарів у розрізі споживчих комплексів і мікрокомплексів;

3) визначається кількість видів і різновидів товарів у рамках окремих споживчих комплексів і мікрокомплексів (у розрізі окремих груп і підгруп товарів);

4) розробляється конкретний асортиментний перелік товарів для даного магазина, пропонований для реалізації контингентам покупців, що обслуговуються.

Велика роль асортиментної політики в мережі магазинів „Мегамакс”в конкурентному суперництві. Чим більше в продажі товарів різних найменувань, що задовольняють потреби покупців, тим сильніше конкурентні позиції мережі магазинів „Мегамакс” в ринковій торгівлі. Торговому асортименту наявне таке поняття, як збалансованість. Збалансованим є асортимент, що сполучить різні види і різновиди товарів у групі і різні групи товарів у роздрібній торговій пропозиції. Товарний асортимент формується на основі попиту і призначення цільових ринків товарів. Попит покупців і асортиментна номенклатура взаємозалежні. Зміни в попиті супроводжуються змінами в асортименті і відбиваються на його збалансованості.

На підприємстві „Мегамакс” для оптимізації процесів реалізації швейних машин та підвищення конкурентоспроможності необхідне дотримання основних принципів менеджменту якості.

1. Орієнтація організації на замовника. Організація цілком залежить від своїх замовників і тому розуміти потреби замовника, виконувати його вимоги і прагнути перевершити його очікування. Навіть система якості, що відповідає мінімальним вимогам, повинна бути орієнтована в першу чергу на вимоги споживача. Системний підхід до орієнтації на потребі клієнта починається зі збору й аналізу скарг і претензій замовників. Це необхідно для запобігання таких проблем у майбутньому.

Практику аналізу скарг і претензій ведуть багато організацій, що не мають системи якості. Але в умовах застосування менеджменту якості інформація повинна надходити систематично з багатьох джерел і інтегруватися в процес, що дозволяє одержати точні й обґрунтовані висновки щодо потреб і бажань як конкретного замовника, так і ринку в цілому.

При запровадженні системи якості вся інформація і дані повинні поширюватися по всій організації мережі магазинів „Мегамакс”. У даному випадку впроваджуються процеси, спрямовані на визначення споживчої оцінки діяльності організації і на зміну представлення замовників про те, наскільки організація може задовольнити їхньої потреби.

2. Ведуча роль керівництва. Керівники мережі магазинів „Мегамакс” встановлюють єдині цілі й основні напрямки діяльності, а також способи реалізації цілей. Вони повинні створити в організації такий мікроклімат, при якому співробітники будуть максимально втягнуті в процес досягнення поставлених цілей.

Для будь-якого напрямку діяльності забезпечується таке керівництво, при якому гарантується побудова всіх процесів таким чином, щоб одержати максимальну продуктивність і найбільше повно задовольнити потреби замовників.

Встановлення цілей і аналіз їхнього виконання з боку керівництва повинні бути постійною складовою діяльності керівників, так само як плани по якості повинні бути включені в стратегічні плани розвитку організації.

3. Залучення співробітників. Весь персонал — від вищого керівництва до робітника — повинний бути залучений у діяльність по управлінню якістю. Персонал розглядається як найбільше багатство організації, і створюються всі необхідні умови для того, щоб максимально розкрити і використовувати його творчий потенціал.

Співробітники, що утягуються в процес реалізації цілей організації, повинні мати відповідну кваліфікацію для виконання покладених на них обов»язків. Також керівництво організації повинне прагнути до того, щоб цілі окремих співробітників були максимально наближені до цілей самої організації. Величезну роль тут грає матеріальне і моральне заохочення співробітників.

Персонал організації повинний володіти методами роботи в команді. Роботи з постійного поліпшення переважно організуються і проводяться групами. При цьому досягається синергічний ефект, при якому сукупний результат роботи команди істотно перевершує суму результатів окремих виконавців.

4. Процесний підхід. Для досягнення найкращого результату відповідні ресурси і діяльність, у яку вони втягнуті, потрібно розглядати як процес.

Процесна модель підприємства складається з безлічі бізнес-процесів, учасниками яких є структурні підрозділи і посадові особи організаційної структури підприємства.

При застосуванні процесного підходу структура управління підприємством включає два рівні:

— управління в рамках кожного бізнес-процесу;

— управління групою бізнес-процесів на рівні всієї організації.

Основою управління окремим бізнес-процесом і групою бізнес-процесів є показники ефективності, серед яких можна виділити:

— витрати на здійснення бізнес-процесу;

— розрахунок часу на здійснення бізнес-процесу;

— показники якості бізнесу-процесу.

На основі цього принципу „Мегамакс” повинен визначити процеси проектування, виробництва і постачання продукції. За допомогою управління процесами досягається задоволення потреб замовників. У підсумку управління результатами процесу переходить у управління самим процесом.

Наступним етапом на шляху до управління якістю є оптимізація використання ресурсів у кожнім виділеному процесі. Це означає строгий контроль за використанням кожного виду ресурсів і пошук можливостей для зниження витрат на виробництво продукції.

5. Системний підхід до управління. Результативність і ефективність діяльності „Мегамакс”, можуть бути підвищені за рахунок створення, забезпечення і управління системою взаємозалежних процесів. Це означає, що організація повинна прагнути до об»єднання процесів створення продукції із процесами, що дозволяють відстежити відповідність продукції потребам замовника.

Тільки при системному підході до управління стане можливим повне використання зворотного зв»язку з замовником для вироблення стратегічних планів і інтегрованих у них планів по якості.

6. Постійне поліпшення. В цій області „Мегамакс” повинна не тільки відслідковувати виникаючі проблеми, але і, після ретельного аналізу з боку керівництва, починати необхідні коригувальні і попереджуючі дії для запобігання таких проблем надалі.

Цілі і задачі ґрунтуються на результатах оцінки ступеня задоволеності замовника (отриманої в ході зворотного зв»язку) і на показниках діяльності самої організації. Поліпшення повинне супроводжуватися участю керівництва в цьому процесі, а також забезпеченням усіма ресурсами, необхідними для реалізації поставлених цілей.

7. Підхід до прийняття рішень, заснований на фактах. Ефективні рішення ґрунтуються тільки на достовірних даних. Джерелами таких даних можуть бути результати внутрішніх перевірок системи якості, що коректують і попереджають дії, скарг і побажань замовників і т.д. Також інформація може ґрунтуватися на аналізі ідей і пропозицій, що надходять від співробітників організації і спрямованих на підвищення продуктивності, зниження витрат і т.д.

8. Відносини з постачальниками. Тому що мережа „Мегамакс”  тісно зв»язана зі своїми постачальниками, доцільно налагоджувати з ними взаємовигідні відносини з метою подальшого розширення можливостей діяльності. На даному етапі встановлюються документовані процедури, обов»язкові для дотримання постачальником на всіх етапах співробітництва.

9. Мінімізація втрат, зв»язаних з неякісною роботою. Мінімізація втрат, зв»язаних з неякісною роботою, забезпечує можливість пропонувати продукцію за меншу ціну за інших рівних умов. Стандартом роботи є відсутність дефектів, чи — «роби правильно з першого разу».

Управління якістю на „Мегамакс” являє собою методи і діяльність оперативного характеру. До них відносяться: управління процесами, виявлення різного роду невідповідностей у продукції, в системі якості й усунення цих невідповідностей, а також їх причин.

 

 

Список використаних джерел

 

1.     ДСТУ 3135.0-95. Безпека побутових та аналогічних електричних приладів. Загальні вимоги

2.     ДСТУ 3376-96. Електроприлади побутові. Надійність. Вимоги та методи контрольних випробувань

3.     ДСТУ ІЕС 60335-2-23-2003. Прилади побутові та аналогічні електричні. Безпека

4.     Агбаш В.Л., Елизарова В.Ф., Лойко Д.П. Товароведение непродовольственных товаров. — М.: Экономика, 1989. – 495 с.

5.     Айлова Г. Н., Большанов Г. Б., Губайдуллина Н. Х., Полякова Г. И., Потороко И. Ю. Товароведение (краткий курс): Учеб. пособие / Южно-Уральский гос. ун-т. Кафедра «Товароведение и экспертиза потребительских товаров». — Челябинск : Издательство ЮУрГУ, 2000. — 65с.

6.     Беднарчук М. С., Полікарпов І. С. Товарознавство сировини, матеріалів та засобів виробництва: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Укоопспілка; Львівська комерційна академія. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 560с.

7.     Васильева М.Н., Негапетьянц К.В. (ред.). Коммерческое товароведение и экспертиза. – М.: Призма, 1997. — 166с.

8.     Войнаш Л. Г., Дудла І. О., Козьмич Д. І., Павловська Н. В., Приходько М. В. Товарознавство непродовольчих товарів: Підруч. для студ. вищих навч. закл. / Укоопспілка; Навчально-методичний центр «Укоопосвіта» / Лідія Герасимівна Войнаш (заг.ред.). — К. : НМЦ «Укоопосвіта», 2004. — 436с.

9.     Глушкова Т. Г. Товарознавство товарів культурно-побутового призначення: Опорний конспект лекцій / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2003. — 166с.

10.Корж М. В. Управління конкурентоспроможністю продукції в промисловій сфері: Навч. посіб. для студ. інж.-екон. спец. і слухачів системи післядипломної освіти / Донбаська держ. машинобудівна академія. — Краматорськ : ДДМА, 2005. — 196с.

11.Лойко Д. П., Аспарова К. А., Артамонова З. М., Васильєва І. І., Вотченікова О. В., Деревянко В. В. Товарознавство. Непродовольчі товари: підруч. для технікумів / Донецький національний ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського / Д.П. Лойко (ред.). — К., 2008. — 606c.

12.Моисеенко Н.С. Товароведение непродовольственных товаров: Учебное пособие . Часть 1. – Ростов на Дону: Феникс, 2003. – 344 с.

13.Моисеенко Н.С. Товароведение непродовольственных товаров: Учебное пособие . Часть 2. – Ростов на Дону: Феникс, 2003. – 288 с.

14.Малая бытовая техника. Менеджмент, Маркетинг & Технологии //БИЗНЕС №19 (538) – С. 52.

15.Перченкова В.И. Основы товароведения непродовольственных товаров. – М.: Экономика, 1991. — 166с.

16.Приступко Н. Небезпечні товари //“Хрещатик”, №147, 2008 р. – С. 5.

17.Пугачевський Г. Ф., Семак Б. Д. Товарознавство непродовольчих товарів: Підручник для студ. вищ. закл. освіти. — К., 1999. – 351 с.

18.Справочник товароведа. Непродовольственные товары. М., Экономика, 1990. Т. 2. – 400 с.

19.Тридід О. М., Колодизєва Т. О., Голофаєва І. П. Логістика: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. — Х. : ХДЕУ, 2006. — 168с.

20.Шепелев А.Ф., Печенежская И.А. Товароведение и экспертиза электротоваров. Ростов на Дону: Феникс, 2002. – 192 с. 

21.Товарознавство непродовольчих товарів: Навч.-метод. посіб. / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / Ростислав Васильович… Кирильчук (уклад.). — Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2004.  Ч. 4: Товари культурно- побутового призначення та побутові електричні товари. — Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2004 — 120с.

22.http://www.ukrstat.gov.ua Офіційний сайт Держкомстату України.

Додатки

Додаток А

Швейні мережі „Мегамакс”, використані для порівняльного тестування

 

BROTHER XL-2600

 

 

TOYOTA JSА 21

SINGER 2662

JANOME ME 1221

JUKI HZL-25Z

Додаток Б

ШАНОВНІ ПОКУПЦІ ШВЕЕНИХ МАШИН!

Звертаємось до Вас за допомогою в проведені дослідження з ме­тою виявлення споживчих переваг щодо асортименту та якості швейних машин

АНКЕТА

1. Де Ви, хотіли б купити швейну машину?

1.1.  В магазинах, де є спеціалізовані відділи

1.2. В гіпермаркетах електроніки

1.3. У приватних осіб на ринку

1.4. Не купуємо

2. Швейним машинам яких країн Ви віддаєте перевагу?

2.1. Країни Європи

2.2. Японія

2.3. Корея

2.4. Китай

2.5 Інші країни

2.6. Немає значення

3. Які фактори впливають  на Ваш вибір при купівлі швейних машин?

3.1. Якість

3.2. Ціна

3.3. Торгова марка або фірма-виробик

3.4. Реклама

3.5. Інше (назвіть)

4. Швейним машинам яких торгових марок  Ви надаєте перевагу?

4.1. Singer

4.2. Janome

4.3. Brother

4.4. Інші

Ваш вік

Рівень доходу

1. З високим рівнем доходу

2. З середнім рівнем доходу

3. З низьким рівнем доходу

Місце проживання:

1. Місто

2. Селище міського типу

3. Село

Дякуємо за участь в анкетуванні! Адміністрація „Мегамакс”

Додаток В

 

Результати опитування споживачів швейних машин в мережі „Мегамакс”

Питання анкети	Вікові групи
	18-25 років	25-40 років	40-60 років	більше 60 років	Усі вікові групи
1. Де Ви, хотіли б купити швейну машину?	100	100	100	100	100
1.1.  В магазинах, де є спеціалізовані відділи	27,8	24,7	25,3	22,8	25,8
1.2. В гіпермаркетах електроніки	22,9	22,7	20,8	25,8	23,1
1.3. У приватних осіб на ринку	47,8	51,2	53,1	50,1	49,8
1.4. Не купуємо	1,5	1,4	0,8	1,3	1,3
2. Швейним машинам яких країн Ви віддаєте перевагу?	100	100	100	100	100
2.1. Країни Європи	30,5	20,8	17,5	12,3	20,5
2.2. Японія	40,9	47,5	22,7	23,7	31,2
2.3. Корея	14,8	12	13,5	6,6	11,7
2.4. Китай	8,2	10,3	32,4	30,4	22,6
2.5 Інші країни	2	5,3	6,5	15,8	7,4
2.6. Немає значення	3,6	4,1	7,4	11,2	6,6
3. Які фактори впливають  на Ваш вибір при купівлі швейних машин?	100	100	100	100	100
3.1. Якість	30	37	34,5	38	34,9
3.2. Ціна	28	29	21	36,3	28,5
3.3. Торгова марка або фірма-виробик	22	22	24,8	19,7	22,2
3.4. Реклама	11	7	13,2	4	8,8
3.5. Інше (назвіть)	9	5	6,5	2	5,6

Продовження дод. В

Питання анкети	Вікові групи
	18-25 років	25-40 років	40-60 років	більше 60 років	Усі вікові групи
4. Швейним машинам яких торгових марок  Ви надаєте перевагу?	100	100	100	100	100
4.1. Singer	30,8	28,7	25,8	22,8	26,9
4.2. Janome	21,7	24,8	28,9	30,8	27,9
4.3. Brother	40,8	39,7	36,9	41,7	39,5
4.4. Інші	6,7	6,8	8,4	4,7	5,7
Вік	13	20,5	30	36,5	100
Рівень доходу	100	100	100	100	100
1. З високим рівнем доходу	15,8	16,8	17,3	12,7	16,8
2. З середнім рівнем доходу	55,4	54,4	53,4	56,8	54,9
3. З низьким рівнем доходу	28,8	28,8	29,3	30,5	28,3
Місце проживання:	100	100	100	100	100
1. Місто	84,6	87,5	75,5	81,8	82,4
2. Селище міського типу	10,1	5,4	12,2	3,4	7,8
3. Село	5,3	7,1	12,3	14,8	9,8

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ. 3

 

1. Характеристика матеріалів, які використовуються для пошиття одягу  5

 

1.1. Матеріали для верху одягу. 5

 

1.2. Матеріали для підкладки. 10

 

1.3. Прокладкові матеріали. 12

 

2. Формування властивостей одягу в процесі виробництва. 13

 

2.1. Проектування одягу. 13

 

2.2. Пошив та оздоблення одягу. 19

 

3. Економічно-фінансова характеристика ВАТ “Універмаг Дитячий світ”  22

 

4. Класифікація і характеристика асортименту верхнього чоловічого одягу  30

 

5. Оцінка якості чоловічого верхнього одягу. 34

 

Висновки. 35

 

Список використаних джерел. 35

 

Додатки. 35

Вступ

 

 

Ринкові відносини в Україні зумовлюють специфіку діяльності підприємств, умов їх функціонування, оскільки підвищується рівень невизначеності, ризику, посилюється конкуренція, стає необхідністю вміння пристосовуватись до економічної ситуації, яка постійно змінюється.

Перехід до ринкових відносин, особливості становлення ринку в Україні, складні тенденції в ре­алізації методів і засобів державного регулювання в економіці перехідного періоду обумовили необхідність пильної уваги до формування товарного асортименту та якості в магазині.

Споживачі впливають на інтереси конкуруючих підприємств за допомогою спеціальних засобів впливу на ринок, що приводить до зниження цін, підвищення якості продукції, розширення її асортименту, збільшення кількості і якості товарів, які споживаються.

Саме тому тема курсової роботи “Товарознавча оцінка асортименту та якості чоловічого верхнього одягу” є на даний час досить актуальною.

Метою даної курсової роботи є оцінка формування товарного асортименту та якості чоловічого верхнього одягу в магазині в сучасних економічних умовах в Україні.

Теоретичну основу дослідження питання вивчення та формування товарного асортименту склали наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як:  Лойко Д.П.., Елізарова В.Ф., Шепеляв А.Ф., Туров А.С., Лахтіонова Л. А., Зубкова І.М., Панасенко В. А., Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. та інших.

Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:

— розгляд матеріалів, які використовуються для пошиття верхнього чоловічого одягу;

— розгляд формування властивостей одягу в процесі виробництва;

— економіко-фінансова характеристика підприємства;

— вивчення класифікації та характеристики асортименту верхнього чоловічого одягу;

— розгляд оцінки якості чоловічого верхнього одягу.

Предметом дослідження є продаж верхнього чоловічого одягу в магазині. Об»єктом дослідження є  магазин з ВАТ “Універмаг “Дитячий світ”.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області аналізу діяльності підприємств, маркетингу, закони України.

В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічний), обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.

1. Характеристика матеріалів, які використовуються для пошиття одягу

 

1.1. Матеріали для верху одягу

 

 

Матеріали для виготовлення чоловічого верхнього одягу за цільовимпризначенням підрозділяються в групи: основні, прокладочні, теплозахисні, для скріплення деталей одягу (нитки, клеї), фурнітура (ґудзики, кнопки, пряжки, гачки, петлі, застібки і блискавки), оздоблювальні матеріали.

Основні матеріали включають усі матеріали, з яких виготовляють деталі верху і підкладки одягу, тканини, трикотажні полотна, неткані, плівкові, комплексні (дубльовані) матеріали, шкіру і хутро.

Матеріали для верха виробів повинні відповідати естетичним, ергономічним, утилітарним вимогам, а також мати достатню довговічність, здатність до зберігання і ремонтоздатність.

Тканини для верху одягу мають необхідні споживчі і службові властивості. Тканини виробляють на кулірних і основовязальних машинах. Вироби з них зручні в носці, красиві і різноманітні по колористичномуоформленню, переплетенням, обробці, досить гігієнічні, м»які й еластичні, формостійкі, не мнуться, мають міцне фарбування.

…

Рис. 3.5  Формування валового доходу підприємства за асортиментом

4. Класифікація і характеристика асортименту верхнього чоловічого одягу

 

До чоловічого верхнього одягу відносяться наступні види виробів: пальто, напівпальто, плащ, куртка, плащ-пальто, тренч, костюм, бушлат, шинель, піджак, блейзер, жилет, штани, штани-гольф, бриджі, шорти, джинси, комбінезон, напівкомбінезон тощо.

Пальто — швейнийчи трикотажний плечовий одяг з рукавами, коміром або без нього, з розрізом спереду донизу, із застіжкою, капюшоном або без нього. Розрізняють пальто літні, зимові і демісезонні.

Напівпальто — укорочене пальто. Випускають напівпальто одно- і двобортні, напівприлягаючі і прямі, з капюшоном і без нього, з поясом, хлястиком. Напівпальто може бути зимовим і демісезонним.

Плащ-пальто, плащ відносяться до різновидів пальто. Їх шиють з водонепроникної тканини зі спеціальним просоченням полімерними матеріалами.

…

На весь сучасний асортимент швейних виробів розроблені галузеві стандарти (ОСТ) загальних технічних умов, що поширюються на групу чи окремі види виробів, наприклад, на пальто і півпальто чоловічі, костюми чоловічі та ін. В Остахприведені наступні зведення: размірно-ростові показники, допустимівідхилення по основних місцях вимірів виробів, величини припусків на підгинання низу виробів і рукавів, кількість і розміри надставок, що допускаються, до деталей, місця розташуванняпрокладочних деталей, методи технологічної обробки окремих вузлів і деталей виробу й ін. Таким чином, в галузевих стандартах вказуються, в основному, вимоги до якості виготовлення виробів.

 

Висновки

 

Матеріали для виготовлення чоловічого верхнього одягу за цільовимпризначенням підрозділяються в групи: основні, прокладкові, теплозахисні, для скріплення деталей одягу (нитки, клеї), фурнітура (ґудзики, кнопки, пряжки, гачки, петлі, застібки і блискавки), оздоблювальні матеріали.

Основні матеріали включають усі матеріали, з яких виготовляють деталі верху і підкладки одягу, тканини, трикотажні полотна, неткані, плівкові, комплексні (дубльовані) матеріали, шкіру і хутро.

Матеріали для верха виробів повинні відповідати естетичним, ергономічним, утилітарним вимогам, а також мати достатню довговічність, здатність до зберігання і ремонтоздатність.

При виготовленні чоловічого верхнього одягу використовують підкладкові шовкові тканини. Виробляють їх з віскозних ниток (чистовіскозні), віскозних і ацетатних (віскозно-ацетатні) і віскозних ниток з бавовняною пряжею (напівшовкові тканини).

Прокладкові матеріали — це прокладки між тканиною верха і підкладкою, що володіють досить великою пружністю, твердістю, вони забезпечують необхіднуформостійкість деталей. Звичайно це лляні, напівшерстяні, бавовняні, неткані полотна, вироблені з різних сумішей (льон з лавсаном чи нітроном, льнянолавсанова пряжа, лавсан і віскоза, волосяні тканини).

Промислове виробництво чоловічого верхнього одягу складається з двох етапів. На першому, що називається проектуванням, створюється первинний зразок чи модель одягу, і розробляється вся необхідна технічна документація. Проектування включає процеси моделювання і конструювання, якими займаються художники-модельєри і конструктори будинків моделей і інших проектних організацій. На другому етапі відбувається виготовлення одягу по первинному зразку.

Технологічний процес виготовлення виробує завершальним етапом у процесі виробництвавиробу. На даному етапі формуються основні властивості виробу, що визначають зовнішній вигляд, якість посадки на фігурі, а також службові властивості одягу, у т.ч. і довговічність.

Товарообіг ВАТ “Універмаг Дитячий світ” в 2001 році зріс на 22,2%. Найбільше зростання відбулося за рахунок таких груп товарів, як тканин, взуття, меблі, годинники, електротовари, інші непродовольчі товари відповідно на 85,6%, 36,4%, 50,2%, 121,0%, 46,3%, 304,9%. А за такими групами товарів, як мило, галантерея,  господарські товари відбулося зменшення товарообороту відповідно на 11,7%, 9%, 4,7%.

Виручка від реалізації товарів зросла загалом по підприємству на 23,15%. Найбільше зростання відбулося по таких товарних групах як тканини 93,79%, взуття 51,26%, меблі 50,27%, годинники 143,95%, електротовари 74,73%, інші непродовольчі товари 305,89% порівняно з попереднім 2000 роком.

В 2001 році порівняно з 2000 товарооборот чоловічого верхнього одягу в ВАТ “Універмаг Дитячий світ” зріс на 112,1 тис. грн. (9,04%). За всіма групами асортименту відбулося зростання товарообігу. Найбільше зростання відбулося за такими товарними групами, як костюм на 73, 01 тис. грн. (22,46%) та плащ на 16,6 тис. грн. (13,23%). Також в асортименті чоловічого верхнього одягу відбувся перерозподіл за питомою вагою. Відбулося збільшення за питомою вагою по таких групах, як плащ  0,39% та  костюм 3,23%. За іншими групами товарної продукції відбулося зменшення питомої ваги.

Стандартизація є важливим чинником, що визначає якість чоловічого верхнього одягу, оскільки вона регламентує вимоги до зовнішнього вигляду, матеріалам, якості проектування і виготовлення виробів.

Список використаних джерел

 

1.     Конституція України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28.06.96 р.

2.     Закон України “Про власність”, затверджений Постановою ВРУ №885-12 від 26.03.91 р. (із змінами №75/95-ВР від 28.02.95 р.) // ВВР. – 1995. — №13. – Ст. 85.

3.     Закон України “Про підприємництво”, затверджений Постановою ВРУ №785-12 від 26.06.90 р. (із змінами №2788-ІІІ від 15.11.2001 р.).

4.     Закон України “Про господарські товариства”, затверджений Постановою ВРУ №1577-12 від 19.09.91 р. (із змінами №2409-ІІІ від 17.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №31. – Ст. 146.

5.     Закон України “Про підприємства в Україні”, затверджений Постановою ВРУ №888-12 від 27.03.91 р. (із змінами №2470-ІІІ від 29.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №32. – Ст. 172.

6.     Про підприємництво: Закон України, затверджений постановою Верховної Ради України” №698-12 від 7.02.91р. // Галицькі контракти — 1996. — №42. — С.28-32.

7.     Агбаш В.Л., Елизарова В.Ф., Лойко Д.П. и др. Товароведение непродовольственных товаров. — М.: Экономика, 1989. – 495 с.

8.      Бузов Б. А. и др. Материаловедение швейного производства. М. Легпромбытиздат, 1986. – 248 с.

9.     Гущина К. Г., Беляева С. А. Ассортимент, свойства и технические требования к материалам для одежды. М. Легкая индустрия, 1978

10.Зак И. С., Горохов И. К. Справочник по швейному оборудованию. М. Легкая индустрия, 1981. – 348 с.

11.Кокеткин П. П. и др. Промышленная технология одежды. Справочник. М. Легпромбытиздат, 1998. – 342 с.

12.Першина Л. Ф., Петрова С. В. Технология швейного производства. М. Легпромбытиздат, 1991. – 410 с.

13.Пожидаев Н. Н. и др. Материалы для одежды. М. Легкая индустрия, 1995. – 248 с.

14.Савостицкий А. В., Меликов Е. Х. Технология швейных изделий. М. Легкая индустрия, 1982. – 348 с.

15.Теплов В.И. Комерческое товароведение: Учебник. – М.: Дашков и К, 2000. – 620 с.

16.Шепелев А.Ф., Печенежская И. А., Туров А.С. Товароведение и экспертиза швейно-трикотажных товаров. – Ростов н/Д: Феникс, 2002 – 480 с.

Додатки

Додаток А

		Додаток
		до Положення (стандарту)
		бухгалтерського обліку 2
				Коди
	Дата	(рік, місяць, число)
	Підприємство Універмаг “Дитячий світ”	за	ЄДРПОУ
	Територія	за	КОАТТУ
	Орган державного управління	за	СПОДУ
	Галузь	за	ЗКГНГ
	Вид економічної діяльності	за	КВЕД
	Одиниця виміру: тис. грн.
	Адреса
	Баланс
	на 1  січня           200 2 року
			Форма № 1
			Код за ДКУД 1801001
		Код	На початок	На кінець
	Актив	рядка	звітного	звітного
			періоду	періоду
	1	2	3	4
	1. Необоротні активи
	Нематеріальні активи:
	залишкова вартість	0 10	110	165
	первісна вартість	0 11	110	165
	знос	0 12
	Незавершене будівництво	0 20	1100	770
	Основні засоби:
	залишкова вартість	0 30	2640	3190
	первісна вартість	0 31	2860	3630
	знос	0 32	220	440
	Довгострокові фінансові інвестиції :
	які обліковуються за методом участі
	в капіталі інших підприємств	0 40
	інші фінансові інвестіції	0 45	550	660
	Довгострокова дебіторська заборго-
	ваність	0 50
	Відстрочені податкові активи	0 60		44
	Інші необоротні активи	0 70
	Усього за розділом 1.	0 80	4400	4829
	2. Оборотні активи
	Запаси:
	виробничі запаси	100	990	781
	тварини на вирощуванні та відгодівлі	110
	незавершене виробництво	120	1100	1342
	готова продукція	130
	товари	140	1320	407
	Векселі одержані	150
	Дебіторська заборгованість за товари,
	роботи, послуги:
	чиста реалізаційна вартість	160	220	935
	первісна вартість	161	220	935
	резерв сумнівних боргів	162
	Дебіторська заборгованість за розра-
	хунками:
	з бюджетом	170
	за виданими авансами	180
	з нарахованих доходів	190
	із внутрішніх розрахунків	200
	Інша поточна дебіторська заборгова-
	ність	210
	Поточні фінансові інвестиції	220	275	1155
	Грошові кошти та їх еквіваленти :
	у національній валюті	230	440	99
	в іноземній валюті	240
	Інші оборотні активи	250
	Усього за розділом 2.	260	4345	4719
	3. Витрати майбутніх періодів	270	55	55
	БАЛАНС	280	8800	9603
		Код	На початок	На кінець
	Пасив	рядка	звітного	звітного
			періоду	періоду
	1	2	3	4
	1. Власний капітал
	Статутний капітал	300	3850	4400
	Пайовий капітал	310
	Додатковий вкладений капітал	320
	Інший додатковий капітал	330
	Резервний капітал	340
	Нарозподілений прибуток (непокритий
	збиток)	350	1100	1760
	Неоплачений капітал	360
	Вилучений капітал	370
	Усього за розділом 1.	380	4950	6160
	2. Забеспечення наступних витрат
	і платежів
	Забеспечення виплат персоналу	400	55	33
	Інші забеспечення	410
	Цільове фінансування	420	110	132
	Усього за розділом 2.	430	165	165
	3. Довгострокові зобов,язання
	Довгострокові кредити банків	440	1045	605
	Інші довгострокові фінансові
	зобов,язання	450
	Відстрочені податкові зобов,язання	460
	Інші довгострокові зобов,язання	470	440	440
	Усього за розділом 3.	480	1485	1045
	4. Поточні зобов,язання
	Короткострокові кредити банків	500	770	990
	Поточна заборгованість за довгостро-
	ковими зобов,язаннями	510
	Векселі видані	520
	Кредиторська заборгованість за това-
	ри, роботи, послуги	530	1045	880
	Поточні зобов,язання за розрахунками:
	з одержаних авансів	540
	з бюджетом	550	143	143
	з позабюджетних платежів	560
	зі страхування	570
	з оплати праці	580	198	176
	з участниками	590
	із внутрішніх розрахунків	600
	Інші поточні зобов,язання	610
	Усього за розділом 4.	620	2156	2189
	5. Доходи майбутніх періодів	630	44	44
	БАЛАНС	640	8800	9603
	М.П.
	Керівник
	Головний бухгалтер

 

Додаток Б

		Додаток
		до Положення (стандарту)
		бухгалтерського обліку 3
				Коди
	Дата	(рік, місяць, число)
	Підприємство  Універмаг “Дитячий світ”	за	ЄДРПОУ
	Територія	за	КОАТТУ
	Орган державного управління	за	СПОДУ
	Галузь	за	ЗКГНГ
	Вид економічної діяльності	за	КВЕД
	Одиниця виміру: тис. грн.
		Звіт
	про фінансові результати
	за       рік       2001 року
			Форма № 2
			Код за ДКУД 1801003
		1.Фінансові результати
	Стаття	Код	За звітний	За попередній
		рядка	період	період
	1	2	3	4
	Дохід (виручка) від реалізації продукції	0 10	61983,5	50722,3
	Податок на додану вартість	0 15	10330,6	8453,7
	Акцизний збір	0 20
		0 25
	Інші вирахування з доходу	0 30
	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	0 35	51652,9	42268,6
	Собівартість реалізованої продукції	0 40	38318,6	31440,6
	Валовий:
	прибуток	0 50	13334,3	10828,0
	збиток	0 55
	Інші операційні доходи	0 60	759,9	1066,8
	Адміністративні витрати	0 70	3521,3	3001,2
	Витрати на збут	0 80	6144,0	4789,6
	Інші операційні витрати	0 90
	Фінансові результати від операційної діяльності:
	прибуток	100	4428,9	4104,0
	збиток	105
	Дохід від участі в капіталі	110
	Інші фінансові доходи	120
	Інші доходи	130
	Фінансові витрати	140
	Втрати від участі в капіталі	150
	Інші витрати	160
	Фінансові результати від звичайної діяльності
	до оподаткування:
	прибуток	170	4428,9	4104,0
	збиток	175
	Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	1328,7	1231,2
	Фінансові результати від звичайної діяльності
	прибуток	190	3100,2	2872,8
	збиток	195
	Надзвичайні:
	доходи	200
	витрати	205
	Податки з надзвичайного прибутку	210
	Чистий:
	прибуток	220	3100,2	2872,8
	збиток	225
		2. Елементи операційних витрат
	Найменування показника	Код	За звітний	За попередній
		рядка	період	період
	1	2	3	4
	Матеріальні затрати	230
	Витрати на оплату праці	240
	Відрахування на соціальні заходи	250
	Амортизація	260
	Інші операційні витрати	270
	Разом	280
		3. Розрахунок показників прибутко-
		вості акцій
	Назва статті	Код	За звітний	За попередній
		рядка	період	період
	1	2	3	4
	Середньорічна кількість простих акцій	300
	Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
	Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
	Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну
	просту акцію	330
	Дивіденти на одну просту акцію	340
	М.П.
	Керівник
	Головний бухгалтер

 

 

Зміст

стор.

 

Вступ. 3

 

1. Загальні відомості про підприємство та його продукцію.. 5

 

2. Характеристика споживчих властивостей цегли. 8

 

3. Вплив сировинних матеріалів на формування споживчих властивостей та якості цегли. 17

 

4. Характеристика і вплив основних етапів технології виробництва на формування споживчих властивостей і якості цегли. 25

 

5. Дослідження сировинних матеріалів і властивостей в технологічних етапах виробництва цегли. 31

 

5.1. Обґрунтування показників якості матеріалів для проведення експериментальних досліджень. 31

 

5.2. Аналіз діючих методик для проведення експериментальних досліджень сировинних матеріалів і готової продукції34

 

5.3. Результати дослідження показників якості матеріалів і готової продукції35

 

5.4. Порівняльна характеристика отриманих результатів дослідження з нормами нормативної документації та аналогічною продукцією.. 37

 

Висновки та пропозиції38

 

Список використаних джерел. 40

 

Додатки. 42

Вступ

 

 

В умовах до ринкової економіки боротьба за споживача на внутрішньому і зовнішньому ринках вимагає створення і виробництва конкурентноздатних товарів. Якість виступає як головний фактор конкурентноздатності товару, складаючи його «стрижень», основу.

Нові підходи до проблеми якості вимагають усе більш повного обліку виготовлювачами ринкового фактора, зрушення від адміністративних важелів контролю якості до переважно організаційно-економічних заходів керування якістю, переходу до гнучкої системи стандартизації, що дозволяє виробникам оперативніше реагувати на мінливі вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку до якості товарів, організації роботи з переходу в перспективі до забезпечення високої якості продукції.

Проблема підвищення якості одна з головних задач розвитку економіки нашої країни. В останні роки у всіх передовим у технічному відношенні країнах відзначається зростаючий інтерес до підвищення якості продукції.

Саме тому тема курсової роботи “Вплив матеріалів і технології виробництва на формування споживних властивостей і якості цегли” є на даний час досить актуальною.

Метою даної курсової роботи є оцінка якості цегли в сучасних економічних умовах в Україні.

Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:

— розглянути загальні відомості про підприємство та його продукцію;

— розкрити характеристику споживчих властивостей цегли;

— виявити вплив сировинних матеріалів на формування споживчих властивостей та якості цегли;

— розглянути характеристику і вплив основних етапів на формування споживчих властивостей і якості цегли;

— провести дослідження сировинних матеріалів і властивостей в технологічних етапах виробництва цегли.

Предметом дослідження є якість цегли на базовому підприємстві.

Об»єктом  дослідження є  ВАТ “Альфа Плюс”, м. Красний Луч.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області аналізу діяльності підприємств, маркетингу, закони України.

В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічний), обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.

 

 

1. Загальні відомості про підприємство та його продукцію

 

Підприємство “Альфа Плюс” виробляє і реалізує широкий асортимент керамічної цегли та каменів.

Підприємство випускає цеглу керамічну лицьову: цеглу лицьову пустотілу, цеглу керамічну ефективну,  цеглу лицьову повнотілу, цеглу лицьову профільну, цеглу керамічну.

На ВАТ “Альфа Плюс” є все необхідне оснащення для якісного виробництва цегли.

Управління ВАТ “Альфа Плюс” здійснюють:

— вищий орган Товариства;

— спостережна рада;

— правління Товариства;   ;

— ревізійна комісія.

До компетенції вищого органу Товариства відносяться:

— визначення основних напрямків діяльності ВАТ “Альфа Плюс”, затвердження його планів та звіти про їх виконання;

— визначення організаційної структури ВАТ “Альфа Плюс”;

— обрання та відкликання членів спостережної ради Товариства;

— обрання та відкликання членів правління та ревізійної комісії;

— визначення порядку покриття збитків;

— визначення умов праці посадових осіб ВАТ “Альфа Плюс”, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

— погодження угод про заставу майна ВАТ “Альфа Плюс”;

— інші питання діяльності.

Рішення  загальних   зборів   акціонерів   приймаються   більшістю   у   3/4  голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:

а) внесення змін до статуту;

б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства., призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

в) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

г) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків, строк та порядок виплати частки прибутку «дивідендів», визначення порядку покриття збитків.

…

Товар має патентну чистоту у відношенні даної країни, якщо він не містить технічних рішень, що підпадають під дію патентів, свідчень виключного права на винаходи, показні моделі, промислові зразки і товарні знаки, зареєстрованих у цій країні.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають при чи експлуатації споживанні продукції. Показники екологічності товару — одні з найважливіших властивостей, що визначають рівень його якості.

 

3. Вплив сировинних матеріалів на формування споживчих властивостей та якості цегли

 

Основною сировиною для виготовлення цегли є глина. Згідно з існуючою класифікацією глини є вогнетривкі (з вогнетривкістю більше 1580°С), тугоплавкі (з вогнетривкістю від 1350 до 1580°С) і легкоплавкі (з вогнетривкістю нижче 1350°С).

Глини, що вживаються у виробництві будівельної цегли, від­носяться до категорії легкоплавких.

У виробництві облицьовувальних керамічних виробів іноді вживають тугоплавкі або й деякі нижчі сорти вогнетривких глин, які у своєму складі містять невелику кількість окисів заліза і через те дають вироби світлих тонів [20].

Але з одних чистих глин виготовляють цеглу рідко. Здебіль­шого до них додають різні добавки з метою спіснювання, якщо глина досить пластична, а також паливо. Якщо глини, які використовуються для виробництва цегли, мають підвищену пластичність і це є основною причиною масового браку, їх штучно спліснюють, додаючи до них певні домішки. Останніми можуть бути пісок, шамот, де гідратована глина, подрібнене паливо, деревна тирса, подрібнений шлак,  різні відходи виробництва та ін. 

Всяка глина являє собою суміш мінералів у різних кількісних відношеннях. Одна група цих мінералів, якщо її виділити з гли­ни, позбавляється пластичності, друга — проявляє цю власти­вість у високій мірі і зветься глинистою речовиною.

…

Міцність цегли також відповідає нормативним документам. За нормативними документами При стисненні найменше значення міцності складає 250 кгс/см² , а при згинанні 19 кгс/см².Середні значення міцності складають відповідно при стисненні 300 кгс/см² , а при згинанні 34 кгс/см². 

Нами отримані значення: при стисненні найменше значення міцності складає 274 кгс/см² , а при згинанні 29 кгс/см².Середні значення міцності складають відповідно при стисненні 300,4 кгс/см² , а при згинанні 34,4 кгс/см².

Висновки та пропозиції

 

Глиняна цегла буває різних видів. Вимоги до цегли глиняної регламентовані ГОСТ 530—95 «Цегла глиняна звичайна». При випробуванні вона повинна дава­ти показники на стиск 75, 100, 125, 150, 200 кг/см² і на згин не менше 18—34 кг/см² для цегли пластичного формування і 14—26 для цегли напівсухого пресування. Водовбирання — не менше 8%, об»ємна вага повнотілої цегли 1700—1900 кг/м³. Повнотіла цегла вживається у будівництві переважно для зведення зовніш­ніх стін, переважно нижніх поверхів, для обмурування обігріваль­них печей, фундаментів, котлів, будівництва промислових печей, сушарок, димових труб і т. ін.

Облицьовувальна цегла може виготовлятись на цегельних підприємствах, що виготовляють звичайну цеглу. Але для цього повинні бути відповідна сировина і належне устаткування. До виробів, які вживаються для облицювання фасадів приміщень, крім облицьовувальної цегли, відносяться також керамічні каме­ні лицьові (ГОСТ 7484—78), які можуть виготовлятись пластич­ним і напівсухим пресуванням.

Основною сировиною для виготовлення цегли є глина. Згідно з існуючою класифікацією глини є вогнетривкі (з вогнетривкістю більше 1580°С), тугоплавкі (з вогнетривкістю від 1350 до 1580°С) і легкоплавкі (з вогнетривкістю нижче 1350°С).

Глини, що вживаються у виробництві будівельної цегли, від­носяться до категорії легкоплавких.

На цегельних підприємствах, як правило, глину добувають на заводському кар»єрі або ж на кар»єрі, який знаходиться від заводу на певній відстані. Але в обох випадках розроблювані кар»єри є невід»ємною частиною заводу і являють собою одне ціле в технологічній схемі виробництва цегли.

Глина, що використовується у виробництві, не повинна мати шкідливих включень, особливо дутика, а також домішок у вигля­ді коріння та інших, що погіршують умови формування особливо дірчастої цегли і порожнистих керамічних каменів. При розроб­ленні кар»єру у добуванні глини необхідно пильно слідкувати за тим, щоб у глину не попадали різні металеві частини, болти, гай­ки, плашки та ін., які можуть викликати аварію технологічного устаткування.

Визначення показників якості цегли на ВАТ “Альфа Плюс” проводили відповідно вимогам ГОСТ 530-995 «Цегла і камені керамічні» та ГОСТ 7484-78 «Цегла і камені керамічні лицьові».

Визначили якість цегли керамічної лицьової, що випускається та реалізується ВАТ “Альфа Плюс”.

Здійснили вибірку цегли в кількості 100 цеглин. Перевірили цеглу на наявність тріщин на лицевій поверхні цегли та тріщин розшарування по контакту фактурного шару з основною масою виробів. Тріщини виявлені в 3 цеглах. За стандартом тріщини не допускаються.  

Перевірили лицьову поверхню на наявність відколів, у тому числі від вапняних включень, плям, вицвітів і інших дефектів, видимих на відстані 10 м на відкритій площадці при денному освітленні.

Відколи цегли виявилися незначними, не  видимими на відстані 10 м на відкритій площадці при денному освітленні.

Провели заміри цегли на наявність відхилень від номінальних розмірів цегли 250х120х65. Цегла відповідає допустимим розмірам.

Провели заміри розмірів з похибкою до 1 мм металевою вимірювальною лінійкою. При проведенні десяти замірів  найбільше відхилення по довжині становить 3 мм., по ширині 2 мм., а по товщині цегли складає 2 мм.

При стисненні найменше значення міцності складає 274 кгс/см² , а при згинанні 29 кгс/см².Середні значення міцності складають відповідно при стисненні 300,4 кгс/см² , а при згинанні 34,4 кгс/см².Як бачимо з табл. 5.2 міцність цегли відповідає стандарту.

Список використаних джерел

 

1.           Конституція України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28.06.96 р.

2.           Закон України “Про власність”, затверджений Постановою ВРУ №885-12 від 26.03.91 р. (із змінами №75/95-ВР від 28.02.95 р.) // ВВР. – 1995. — №13. – Ст. 85.

3.           Закон України “Про підприємництво”, затверджений Постановою ВРУ №785-12 від 26.06.90 р. (із змінами №2788-ІІІ від 15.11.2001 р.).

4.           Закон України “Про господарські товариства”, затверджений Постановою ВРУ №1577-12 від 19.09.91 р. (із змінами №2409-ІІІ від 17.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №31. – Ст. 146.

5.           Закон України “Про підприємства в Україні”, затверджений Постановою ВРУ №888-12 від 27.03.91 р. (із змінами №2470-ІІІ від 29.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №32. – Ст. 172.

6.           Закон України “Про внесення змін до Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджений Постановою ВРУ №283/97 від 22.05.97 р. (із змінами).

7.           Закон України “Про систему оподаткування”, затверджений Постановою ВРУ №77 від 18.02.97 р. (із змінами №2740-ІІІ від 20.09.2001 р.).

8.           Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України про внесення змін до Закону України, затверджений постановою Верховної Ради України від 22.05.97р. №283/97-ВР//Бухгалтерський облік і аудит — 1997. — №6. — С.16.

9.           Про підприємництво: Закон України, затверджений постановою Верховної Ради України” №698-12 від 7.02.91р. // Галицькі контракти — 1996. — №42. — С.28-32.

10.       ГОСТ 530-95 «Кирпич и камни керамические»

11.       ГОСТ 7484-78 «Кирпич и камни керамические лицевые»

12.       ГОСТ 379-79 «Кирпич и камни силикатные. Технические условия»

13.       Агбаш В.Л., Елизарова В.Ф., Лойко Д.П. и др. Товароведение непродовольственных товаров. — М.: Экономика, 1989. – 495 с.

14.       Афанасьев М.П. Маркетинг. Стратегия и практика фирмы. М.: Финстатинформ, 1995-120 с.

15.       Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. М: Внешторгиздат, 1990. — 264 с.

16.       Голибардова М. Тема №1: Ну, за чистоту. Галицькі контракти. 2002. №22-23. – С. 25-30.

17.       Голубков ЕЛ., Голубкова Е.Н., Секерин В.Д. Маркетинг выбор лучшего решения. М.: Экономика, 1993. — 221 с.

18.       Дурович А.П. Маркетинг в предпринимательской деятельности. -Минск: НПЖ “Финансы, учет, аудит”, 1997 — 463 с.

19.       Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг. — М. : Международные отношения, 1999 — 416 с.

20.       Заїка І.М. Технологія виробництва цегли. – К.: Будівельник, 1971, — 216с.

21.       Костина Г. Д. Рекомендации по созданию систем качества в строительно-монтажных организациях МДС 12-1.98, М., 1999 г.

22.       Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. -М. : Прогресс, 2000 — 736 с.

23.       Теплов В.И. Комерческое товароведение: Учебник. – М.: Дашков и К, 2000. – 620 с.

 

Додатки

Додаток А

		Додаток
		до Положення (стандарту)
		бухгалтерського обліку 2
				Коди
	Дата	(рік, місяць, число)
	Підприємство  ВАТ “Альфа Плюс”	за	ЄДРПОУ
	Територія	за	КОАТТУ
	Орган державного управління	за	СПОДУ
	Галузь	за	ЗКГНГ
	Вид економічної діяльності	за	КВЕД
	Одиниця виміру: тис. грн.
	Баланс
	на 1  січня            2003 року
			Форма № 1
			Код за ДКУД 1801001
		Код	На початок	На кінець
	Актив	рядка	звітного	звітного
			періоду	періоду
	1	2	3	4
	1. Необоротні активи
	Нематеріальні активи:
	залишкова вартість	0 10	100	110
	первісна вартість	0 11	100	135
	Знос	0 12		25
	Незавершене будівництво	0 20	1000	1000
	Основні засоби:
	залишкова вартість	0 30	9418,9	8120,7
	первісна вартість	0 31	470,9	490,8
	Знос	0 32	9889,8	8611,5
	Довгострокові фінансові інвестиції :
	які обліковуються за методом участі
	в капіталі інших підприємств	0 40
	інші фінансові інвестіції	0 45
	Довгострокова дебіторська заборго-
	ваність	0 50
	Відстрочені податкові активи	0 60
	Інші необоротні активи	0 70
	Усього за розділом 1.	0 80	10518,9	9230,7
	2. Оборотні активи
	Запаси:
	виробничі запаси	100	2433,9	2927,6
	тварини на вирощуванні та відгодівлі	110
	незавершене виробництво	120
	готова продукція	130
	товари	140
	Векселі одержані	150
	Дебіторська заборгованість за товари,
	роботи, послуги:
	чиста реалізаційна вартість	160	607,6	653,9
	первісна вартість	161	607,6	653,9
	резерв сумнівних боргів	162
	Дебіторська заборгованість за розра-
	хунками:
	з бюджетом	170
	за виданими авансами	180
	з нарахованих доходів	190
	із внутрішніх розрахунків	200
	Інша поточна дебіторська заборгова-
	ність	210
	Поточні фінансові інвестиції	220
	Грошові кошти та їх еквіваленти :
	у національній валюті	230	773,2	19,6
	в іноземній валюті	240
	Інші оборотні активи	250
	Усього за розділом 2.	260	3814,7	3601,1
	3. Витрати майбутніх періодів	270		30
	БАЛАНС	280	14333,6	12861,8
		Код	На початок	На кінець
	Пасив	рядка	звітного	звітного
			Періоду	Періоду
	1	2	3	4
	1. Власний капітал
	Статутний капітал	300	11000	11000
	Пайовий капітал	310
	Додатковий вкладений капітал	320
	Інший додатковий капітал	330
	Резервний капітал	340	1042,54	966,4
	Нарозподілений прибуток (непокритий
	збиток)	350	121,06	90,0
	Неоплачений капітал	360
	Вилучений капітал	370
	Усього за розділом 1.	380	12163,6	12056,4
	2. Забеспечення наступних витрат
	і платежів
	Забеспечення виплат персоналу	400	0	8,6
	Інші забеспечення	410
	Цільове фінансування	420
	Усього за розділом 2.	430	0	8,6
	3. Довгострокові зобов,язання
	Довгострокові кредити банків	440	150	10
	Інші довгострокові фінансові
	зобов,язання	450
	Відстрочені податкові зобов,язання	460
	Інші довгострокові зобов,язання	470
	Усього за розділом 3.	480	150	10
	4. Поточні зобов,язання
	Короткострокові кредити банків	500
	Поточна заборгованість за довгостро-
	ковими зобов,язаннями	510
	Векселі видані	520
	Кредиторська заборгованість за това-
	ри, роботи, послуги	530	2006,1	770,12
	Поточні зобов,язання за розрахунками:
	з одержаних авансів	540
	з бюджетом	550
	з позабюджетних платежів	560
	зі страхування	570	3,9	4,68
	з оплати праці	580	10	12
	з участниками	590
	із внутрішніх розрахунків	600
	Інші поточні зобов,язання	610
	Усього за розділом 4.	620	2020	786,8
	5. Доходи майбутніх періодів	630
	БАЛАНС	640	14333,6	12861,8
	Керівник                     М.П.
	Головний бухгалтер

Додаток Б

 

		Додаток
		до Положення (стандарту)
		бухгалтерського обліку 3
				Коди
	Дата	(рік, місяць, число)
	Підприємство  ВАТ “Альфа Плюс”	за	ЄДРПОУ
	Територія	за	КОАТТУ
	Орган державного управління	за	СПОДУ
	Галузь	за	ЗКГНГ
	Вид економічної діяльності	за	КВЕД
	Одиниця виміру: тис. грн.
		Звіт
	про фінансові результати
	за     рік      2002 року
			Форма № 2
			Код за ДКУД 1801003
		1.Фінансові результати
	Стаття	Код	За звітний	За попередній
		рядка	період	період
	1	2	3	4
	Дохід (виручка) від реалізації продукції	0 10	1236	1114,9
	Податок на додану вартість	0 15	206	185,82
	Акцизний збір	0 20
		0 25
	Інші вирахування з доходу	0 30
	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	0 35	1030	929,08
	Собівартість реалізованої продукції	0 40	629,4	541,1
	Валовий:
	прибуток	0 50	400	387,98
	збиток	0 55
	Інші операційні доходи	0 60
	Адміністративні витрати	0 70	249	207,6
	Витрати на збут	0 80	119,9	83,2
	Інші операційні витрати	0 90	0,3	0,5
	Фінансові результати від операційної діяльності:
	прибуток	100	31	96,68
	збиток	105
	Дохід від участі в капіталі	110
	Інші фінансові доходи	120
	Інші доходи	130	65	62,1
	Фінансові витрати	140
	Втрати від участі в капіталі	150
	Інші витрати	160
	Фінансові результати від звичайної діяльності
	до оподаткування:
	прибуток	170	96	158,78
	збиток	175
	Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	28,8	47,64
	Фінансові результати від звичайної діяльності
	прибуток	190	67,2	111,15
	збиток	195
	Надзвичайні:
	доходи	200
	витрати	205
	Податки з надзвичайного прибутку	210
	Чистий:
	прибуток	220	67,2	111,15
	збиток	225
		2. Елементи операційних витрат
	Найменування показника	Код	За звітний	За попередній
		рядка	період	Період
	1	2	3	4
	Матеріальні затрати	230
	Витрати на оплату праці	240
	Відрахування на соціальні заходи	250
	Амортизація	260
	Інші операційні витрати	270
	Разом	280
		3. Розрахунок показників прибутко-
		вості акцій
	Назва статті	Код	За звітний	За попередній
		рядка	період	період
	1	2	3	4
	Середньорічна кількість простих акцій	300
	Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
	Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
	Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну
	просту акцію	330
	Дивіденти на одну просту акцію	340
	М.П.
	Керівник
	Головний бухгалтер