Зміст

 

 

Вступ. 3

 

Розділ 1. Теоретичні основи аудиторської оцінки вартості об’єктів приватизації5

 

Розділ 2. Аналіз майнового стану ДП “Хлібокомбінат №6”. 9

 

Розділ 3. Обґрунтування вартості ДП «Хлібокомбінат №6» під час приватизації20

3.1 Оцінка вартості ДП «Хлібокомбінат №6» на основі порівняльного (ринкового) підходу. 20

3.2 Визначення вартості ДП «Хлібокомбінат №6» доходним  підходом.. 25

3.3 Затратний підхід до оцінки вартості ДП “Хлібокомбінат” №6. 32

 

Висновки. 35

 

Список використаних джерел. 38

 

Додатки. 40

Вступ

 

Відродження і становлення оціночної діяльності на ринку нерухомості в пострадянський період обумовлено швидким розвитком ринкових перетворень в українській економіці. Початок оціночної діяльності на ринку нерухомості в Україні пов’язано з прийняттям Верховною Радою України Закону про приватизацію державних підприємств в Україні, в якому вказувалося, що при виборі рекомендуємого способу приватизації комісія з приватизації враховує, частково, пропозиції покупців, подані у відповідний комітет з управління майном, галузеві особливості об’єкту приватизації, оцінку його капіталу, соціально – економічне значення підприємства для території. Також в цьому Законі стверджується, що визначення початкової ціни для продажу підприємства по конкурсу (на аукціоні) чи величини статутного капіталу акціонерного товариства робиться комісією з приватизації на основі оцінки підприємства за його передбачаємою доходністю (у випадку його зберігання) чи на основі оцінки можливої виручки від розпродажу його активів.

Перехід України до ринкових відносин можливий за умови роз­державлення і приватизації, в процесі перетворення державних підприємств в акціонерні товариства. Передача майна більшості дер­жавних підприємств у власність їх працівників, а також громадя­нам України, створення відкритих акціонерних товариств сприяти­ме подальшій концентрації власності, формуванню ринку цінних па­перів, залученню стратегічних інвесторів та появі ефективного влас­ника. Приватизація є однією з найголовніших проблем переходу нашої країни до ринкової економіки.

Вона передбачає проведення комплексу взаємопов»язаних заходів, урегульованих законодавством України.

Аудиторська перевірка державних підприємств, що приватизу­ються, має дуже важливе значення. Вона здійснюється згідно зі ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» в обов»язковому порядку до 15 числа місяця, в якому згідно з рішенням органу приватизації здійснюється оцінка майна підприємства. Завдання ауди­ту полягає в тому, щоб перевірити постановку, повноту і достовірність ведення бухгалтерського обліку та звітності. Тому перевіряються всі облікові регістри та первинні документи підприємства, що привати­зується.

Оцінка підприємства необхідна  для вибору обґрунтованого напрямку реструктуризації підприємства. В процесі оцінки підприємства виявляють альтернативні підходи до управління підприємством і визначають, який із них забезпечить підприємству максимальну ефективність, а відповідно, і більш високу ринкову ціну, що і являється основною ціллю власників і задачею управлінських фірм в ринковій економіці.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи сучасних умовах господарювання. Саме тому тема курсової роботи “Організація і методика оцінки аудиторської вартості об’єктів приватизації” є досить актуальною.

 Метою курсової роботи є розгляд основ організації і методики  оцінки аудиторської вартості в сучасних умовах.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.

Об’єктом дослідження є ДП “Хлібокомбінат №6”. Дослідження проводилося на показниках виробничо – фінансової діяльності хлібокомбінату за 4 квартали 2003 року.

“Хлібокомбінат №6” знаходиться за адресою: м.Київ ,вул. Чернігівська,  58.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи аудиторської оцінки вартості об’єктів приватизації

 

Майно, що приватизується оцінюють за відповідною вартістю з урахуванням зносу та складу цього майна. За цією оцінкою визначають початкову (аукціонну) ціну державного підприємства, розмір статутного фонду господарського товариства, що створюється у процесі приватизації, а також встанов­люють ціни майна державного підприємства або окремих об»єктів при викупі [1, c. 10].

Відновною вартістю основних засобів при приватиза­ції вважають балансову вартість їх, перераховану згідно з порядком індексації балансової вартості основних за­собів. Оцінка майна може здійснюватися щодо всього підприємства в цілому як цілісного майно­вого комплексу або до його частини як окремого інвен­тарного об»єкта, групи інвентарних об»єктів. До оцінки майна не беруться до уваги земля, на якій розміщене підприємство, надра та інші складові частини навколиш­нього природного середовища.

….

І звичайно ж, ринкова ціна підприємства залежить від того, які перспективи підприємства: чи буде воно розвиватися, чи буде закрито в силу своєї неефективності. При визначенні ринкової ціни підприємства враховується тільки та частина його капіталу, що може приносити доходи в тій чи іншій формі в майбутньому. Тому аналіз ринкової кон»юнктури при оцінці бізнесу має істотне значення. Так при оцінці основних фондів ДП «Хлібокомбінат № 6» було виявлено, що частина основних засобів (0,4) морально застаріла, і в подальшому не може бути використана для отримання доходів в майбутньому. Тобто реальна вартість основних засобів підприємства, що може приносити доходи в майбутньому складе 8519*(1 – 0,4) = 5111,4 тис. грн..

Більшість професіоналів сходяться в думці про існування трьох методів визначення вартості підприємства: витратного, порівняльного і дохідного.

Розділ 3. Обґрунтування вартості ДП «Хлібокомбінат №6» під час приватизації

 

3.1 Оцінка вартості ДП «Хлібокомбінат №6» на основі порівняльного (ринкового) підходу

 

 

Даний метод заснований на принципі заміщення — покупець не купить об»єкт нерухомості, якщо його вартість перевищує витрати на придбання на ринку схожого об»єкта, що має таку ж корисність.

Для оцінки вартості ДП “Хлібокомбінат №6” застосуємо порівняння ринкових мультиплікаторів нашого підприємства та інших об’єктів, що подібні до нашого.

 Існує багато оцінних мультиплікаторів, застосовуваних при оцінці вартості бізнесу. Їх можна розділити на два типи: інтервальні і моментні.

До інтервальних мультиплікаторів відносяться: ціна/прибуток; ціна/грошовий потік, ціна/дивідендні виплати; ціна/виручка від реалізації.

До моментних мультиплікаторів відносяться: ціна/балансова вартість активів; ціна/чиста вартість активів.

Вибір найбільш доречного з них визначається в кожній конкретній ситуації, наприклад:

…

В результаті розрахунків отриманих різними методами результати відрізняються.

Вартість отримана доходним методом складе 10135 тис. грн.

Вартість визначена затратним методом складе 3848,4 тис. грн..

Вартість визначена за порівняльним методом складає 10005,59 тис. грн..

Як бачимо найбільша вартість підприємства, що визначена доходним методом, а найменша затратним методом.

Висновки

 

Оцінку вартості об»єктів приватизації здій­снюють:

— при приватизації майна державних підприємств — спеціальна державна комісія з приватизації;

— при приватизації невеликих державних підприємств (мала приватизація) — комісія, створена керівником цьо­го підприємства і затверджена державним органом при­ватизації. Головою цієї комісії призначають керівника підприємства;

— при фонді державного майна — комісія, створена орендодавцем.

До переліку майна об»єктів приватизації як цілісного майнового комплексу включають:

основні засоби і вкладення (включаючи незавершене будівництво);

оборотні засоби — запаси і витрати ( кошти, розрахун­ки та інші фінансові активи з урахуванням заборгова­ності).

Підсумкова оцінка інвентарних об»єктів завершується складанням акта встановленого зразка, який затверджує керівник відповідного органу приватизації. До акта додають відомості розрахунків відновної вартості об»єктів.

Досвід приватизації державного майна свідчить, що для упередженості заниження його вартості та інших зловживань до виконання робіт з приватизації залуча­ють аудиторські фірми за договорами з органами приватизації.

Розміщення засобів підприємства має велике значення у фі­нансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати вироб­ничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підпри­ємства.

На підприємстві переважають  необоротні активи. Протягом 2003 року необоротні активи підприємства зростали. Вони зросли з 8154,7 тис. грн. в 1 кварталі до 9506,6 тис. грн. четвертому.

Разом з тим оборотні активи підприємства зменшилися на кінець 2003 року. Загалом активи підприємства зросли в другому кварталі 2003 року на 690,9 тис. грн. порівняно з першим, в третьому кварталі зросли на 357,5 порівняно з другим, а в четвертому зменшилися на 271,4 тис. грн.

В 4 кварталі відбулося оновлення основних засобів підприємства. При цьому коефіцієнт зносу зменшився з 47% в першому кварталі 2003 року до 28,6% в четвертому кварталі. Відповідно коефіцієнт придатності зріс з 52,95% до 71,4%.  

В результаті розрахунків отриманих різними методами результати відрізняються.

Вартість отримана доходним методом складе 10135 тис. грн.

Вартість визначена затратним методом складе 3848,4 тис. грн..

Вартість визначена за порівняльним методом складає 10005,59 тис. грн..

Як бачимо найбільша вартість підприємства, що визначена доходним методом, а найменша затратним методом. Як правило на практиці фінансисти найбільше довіряють доходному методу, особливо як і в нашому випадку, при оцінці великих комерційних об’єктів. Метод дисконтованих грошових потоків побічно припускає, що фірми тримають реальні активи пасивно. У ньому не враховуються опціони, закладені в реальних активах, — опціони, якими  досвідчені  менеджери  можуть скористатися,  щоб одержати переваги. Іншими словами, цей метод не враховує цінність керування.

Порівняльний метод використовують тільки в тому випадку, коли мають достатню базу даних про угоди куплі-продажу. Якщо ця інформація є недостатньою, то в оцінці вартості підприємства можуть спостерігатись ті чи інші відхилення. До недоліків порівняльного підходу слід також віднести: ігнорування перспективи розвитку підприємства в майбутньому, отримання інформації від підприємств-аналогів є досить складним процесом, при оцінюванні підприємства потрібно здійснювати складні коригування, вносити поправки в підсумкові величини та проміжні значення. Але  порівняльний період має ряд переваг: оцінщик орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу аналогічних підприємств, оцінка заснована на ретроінформації, а тому відображає фактичні результати фінансово-господарської діяльності підприємства, ціна угоди максимально відображає ситуацію на ринку. В нашому випадку вартість, отримана за порівняльним підходом відрізняється від вартості, отриманої доходним методом в першу чергу за рахунок того, що не враховується перспектива розвитку підприємства при порівняльному методі.

Найбільше недоліків існує  при використанні витратного підходу: нерідко виникає протиріччя, коли акції компанії котируються на біржі і мають визначену вартість або (особливо якщо мова йде про ЗАТ) інвестори купують ці акції, хоча при цьому вартість компанії, що звичайно помітно відрізняється від вартості власного капіталу (оціненої методом чистих активів), єнегативної — вартість зобов»язань компанії перевищує вартість її активів. Такі волаючі нестиковки можна віднести лише на рахунок неадекватності застосування методу чистих активів (особливо в російському його варіанті) до оцінки вартості діючого бізнесу. Оскільки в основі методу чистих активів лежить витратний підхід, то виходить, що підсумком оцінки виявляється не вартість діючого бізнесу, а лише сумарна вартість узятих порізно окремих складових майнового комплексу цього бізнесу. Звичайно, в ідеалі при коректній оцінці гудвілу і нематеріальних активів застосування методу чистих активів дає більш адекватний результат, але і це, на жаль, звичайно не дозволяє враховувати вплив на вартість підприємства, наприклад, цінності управлінських рішень, що випливають зі сприятливої кон»юнктури ринку. Ці нестиковки і викликали такі великі розбіжності в оцінці витратним методом  та за іншими розглядуваними методами.

 

Список використаних джерел

 

1.     Про аудиторську діяльність: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 22 квітня 1993р. №23//Відомості Верховної Ради України. – 1993, №23.-С.12-15.

2.     Андреев БД. Практический аудит. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.

3.     Аудит и ревизия / Под ред. А.Л. Бавдея, И.Н. Белого, Н.П. Дробышевского. — Минск: Мисанта, 1994. — 221 с.

4.     Аудит. Учебник для вузов / В. И. Подольский. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 291 с.

5.     Аудит: Конспект лекцій / Міжнародний науково-технічний ун-т / О. А. Петрик (укл.). — К., 1999. – 258 с.

6.     Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Пет­рик, В. Савченко и др.; Под ред. А. Кузьминского. — К.: Учетин-форм, 1996. — 283 с.

7.     Бавдей А.Л., Белый И.Н. Аудит и ревизия: Справочное пособие / И.Н. Белый (ред.). — Минск: ООО «Мисанта», 1999. — 220 с.

8.     Білик М. Д., Полятикіна Л. І. Основи аудиту. — Суми: Слобожанщина, 1999. — 295 с.

9.     Білуха М. Т. Аудит у бізнесі. (Посібник для бізнесменів). – Дніпропетровськ: Преском, 1994. – 394 с.

10. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. – К: Вища школа, 1994. – 364 с.

11.Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища пік.: Т-во «Знання», КОО, 1998. — 573 с.

12.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – 2-ге вид., доп.  і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2000. — 608 с.

13.Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб. – К.: Знання, 2002. – 363 с. 

14.Дерій В. А. Контроль і ревізія: Курс лекцій. — Бучач: МІФ, 2000. — 54 с.

15.Дерій В. А., Кізима А. Я. Аудит: Курс лекцій / Тернопільська академія народного господарства. — Т.: ТАНГ, 2001. — 76 с.

16.Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. — К.: Товариство «Знання» КОО, 2001. — 402 с.

17.Жила В.Г. Ревізія та аудит. — К.: МАУП. 1998. — 96 с.

18.Зубілевич С. Вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності в Україні//Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №10. -С.38-42.

19.Кольга В.Д., Парпалига М.Д. Аудит в Україні. – К.: Літера, 1998. – 378 с.

20.Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 299 с.

21.Кузьмінський АМ., Сопко В.,Завгородній В. Організація бухгал­терського обліку, контролю і аналізу. — К.: Вища шк., 1999. — 223 с.

22.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К: Каравела, 2002. – 504 с.

23.Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. — К.: ТОВ «ШОС», 2002. — 224 с.

24.Рудницъкий B.C. Методологія і організація аудиту. — Тер­нопіль: Економічна думка, 2001. — 192 с.

25.Терехов АА., Терехов МА. Контроль и аудит: основные методи­ческие приемы и технология. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.

Додатки

ДОДАТОК А

?. ?. ЗАТВЕРДЖУЮ

«15» січня  2004 р.

АКТ

оцінки вартості майна

Державного підприємства “Хлібокомбінат №6”

під час приватизації

Адреса м.Київ, вул. Чернігівська, 58.

  Комісія, утворена згідно з наказом від 06 січня 2004 р. № 35, у складі:

Голови комісії: Петренка В.О., старшого аудитора аудиторської фірми “Аудит”.

Членів комісії: Івасюка П.Л., Грицая Л.О. аудиторів аудиторської фірми “Аудит”.

на засіданні (протокол від 06 січня 2004 р. № 15) розглянула документи, необхідні для проведення оцінки майна, результати прове­дення інвентаризації майна Державного підприємства “Хлібокомбінат №6” та підтверджує, що вартість майна, яке підлягає приватизації, визначена станом на 01 січня 2004 р. на підставі вимог Методики оцінки вартості майна під час при­ватизації, даних передавального балансу підприємства та результатів інвентаризації його майна, становить:

 

Номер рядка	Показник			Усього, тис. гривень	У тому числі
					що належать державі	що належать орендарю
1	2			3	4	5
1.	Необоротні активи, усього у тому числі:			9506,6	9506,6
1.1.	Залишкова вартість нема­теріальних активів			3,5	3,5
1.2.	Незавершене будівництво			465,8	465,8
1.3.	Залишкова вартість основ­них засобів, усього у тому числі:			8519	8519
	земельні ділянки			1000	1000
	капітальні витрати на поліп­шення земель
	будинки та споруди			3215	3215
	машини та обладнання			2547	2547
	транспортні засоби			357	357
		інструменти,  прилади,  ін­вентар		1400	1400
1.4		Довгострокові      фінансові інвестиції, усього у тому числі:		527,3	527,3
		ті,   що   обліковуються   за методом участі в капіталі інших підприємств		527,3	527,3
		інші фінансові інвестиції
1.5.		Довгострокова дебіторська заборгованість
1.6.		Відстрочені  податкові  ак­тиви
1.7.		Інші необоротні активи
2.		Оборотні активи, усього у тому числі:		2684,8	2684,8
2.1.		Запаси		1461,6	1461,6
2.2.		Грошові   кошти та їх еквіваленти		158,6	158,6
2.3.		Дебіторська заборгованість		1064,6	1064,6
3.			Витрати майбутніх періодів
4.			Доходи майбутніх періодів
5.			Сукупна вартість цілісно­го майнового комплексу (сума рядків — 1, 2, 3)	12207	12207
6.			Забезпечення      наступних витрат і платежів, усього у тому числі:
6.1.			Цільове фінансування
7.			Довгострокові зобов»язання
8.			Поточні зобов»язання, усього у тому числі:
8.1.			Прострочені зобов»язання за розрахунками з бюджетом
8.2.			Прострочені   зобов»язання за розрахунками за оренду державного майна		X
9.			Чиста  вартість  цілісного майнового комплексу (ря­док 5 — (рядок 6 — рядок 6.1) -рядок 7 — рядок 8)	12207	12207
10.			Вартість майна, що вилуча­ється, усього у тому числі:				X
10.1.			Вартість державного жит­лового фонду				X
10.2.			Вартість   об»єктів,   що   не підлягають приватизації				X
10.3			Вартість об»єктів, щодо яких законодавством вста­новлений особливий режим приватизації
11			Чиста вартість цілісного май­нового комплексу для ви­значення розміру статутно­го фонду (рядок 9 — рядок 10)	12207	12207
12			Додаткова вартість майна, що одержана в результаті засто­сування заходів фінансової реструктуризації (графа З рядка 8.1 + графа 3 ряд­ка 8.2 — графа 3 рядка 2.4.1) (в орендного підприємства одержане значення вноси­ться тільки у графу 4)
13			Вартість державного май­на, що підлягає приватиза­ції (статутний фонд від­критого акціонерного то­вариства, що створю­ється на базі майна держав­ного підприємства) (графа З рядка 11 + графа 3 рядка 12 (у разі прийняття рішення про фінансову реструктури­зацію))
14			Вартість оборотних засобів, зданих в оренду, з урахуван­ням індексації
15.			Заборгованість   орендаря   з викупу оборотних активів				X
16.			Вартість державного май­на, що підлягає приватиза­ції,    з    урахуванням    зо­бов»язань орендаря перед державою (графа 4 рядка 11 + рядок 12 + рядок 14 (або рядок 15) + графа 5 рядка 8.2)	12207	12207		X
17.			Залишок амортизації,  нара­хованої на орендовані необо­ротні активи, не використа­ний на дату оцінки				X
18.			Статутний фонд відкрито­го акціонерного товарист­ва, що створюється на базі державного майна та май­на, що належить орендарю (графа 5 рядка 18.1 + графа 4 рядка 18.2)
18.1.			Частка орендаря (графа 5 рядка 1 1) (у разі від»ємного значення  показника  через риску фіксується нуль, що є підсумком за цим рядком)	X	X
18.2.			Частка   держави   (графа   4 рядка 16 + графа 4 рядка 17)	X	12207		Х

 

 

Голова комісії:    

Члени комісії:

Зміст

 

 

Вступ. 3

 

1. Основи наукової організації праці аудитора. 6

 

2. Організація робочого місця аудитора з впровадженням НОП.. 14

 

3. Здійснення сертифікації аудиторів. 20

 

4. Розподіл і планування праці аудиторів. 25

 

5. Оцінювання якості праці аудиторів. 32

 

Висновки. 42

 

Список використаних джерел. 45

Вступ

 

Функціонуючи в ринковій еконо­міці як суб»єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має за­безпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабіль­но зберігало б здатність безперебій­но виконувати свої фінансові зобо­в»язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набува­ючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відпові­дальність за ефективність господа­рювання і за своєчасне виконання фінансових зобов»язань, підприєм­ства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним се­ред яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться організації проведення аудиту діяльності підприємства.

Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб»єкта господарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:

— уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;

— власники, засновники господарюючого суб»єкта;

— інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікав­леність у результатах господарсько-фінансової діяльності суб»єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).

Принципи аудиту, як незалежної форми фінансово-гос­подарського контролю, включають незалежність аудитора, його професійну етику, об»єктивність та компетентність, кон­фіденційність і доброзичливість.

Незалежність аудитора — обумовлена його професійною діяльністю проведення експертної оцінки бухгалтерського обліку і звітності щодо правдивості відображення господарсь­кої діяльності суб»єкта підприємництва.

Незалежність аудитора ґрунтується на відсутності мате­ріальної заінтересованості аудитора у результатах діяльності суб»єкта, який перевіряється. Законодавством надано право аудитору виконувати роботу самостійно незалежно від волі замовника, його безпосереднього керівника, а лише спираю­чись на законодавство та нормативно-правові акти.

Професійна етика — це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Незважаючи на загальні вимоги до моральних якостей і наявність єдиної трудової моралі фахівців, існують ще специфічні норми поведінки тільки для деяких видів професійної діяльності. Виникнення і розвиток таких норм ґрунтуються на моральних засадах людської гідності та гуманізації внутрішньопрофесійних від­носин.

Загальні вимоги до професійної етики стосуються і ауди­тора.

Об»єктивність — неупередженість при дослідженні пи­тань, поставлених на вирішення аудиту замовником, складан­ня висновків лише на основі результатів дослідження, які мають бути підтверджені системою доказів (первинних до­кументів, норм і нормативів, облікових регістрів, інвентари­заційних описів, актів та ін.).

Компетентність — висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, володіння методиками проведення наукових досліджень з економіки.

При проведенні аудиту необхідний науковий підхід до вибору методики виконання окремих аудиторських проце­дур при дослідженні господарських процесів, інвестицій, фінансового менеджменту, маркетингу та ін.

Конфіденційність — збере­ження у таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нерозголошення результатів дос­лідження без згоди на те замовника. Винятком є надання аудитором інформації правоохоронним органам (судам, про­куратурі, арбітражу, слідчим та ін.) за спеціальним рішен­ням, погодженим із замовником.

Доброзичливість — повага до замовника аудиторських послуг та колег у професійному спілкуванні, позитивне став­лення до критичних зауважень із приводу виконаної роботи та перевірка їх на підставі доказів, внесення в разі потреби змін і доповнень, повага до думки інших фахівців та ураху­вання її в процесі дослідження.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи сучасних умовах господарювання. Саме тому тема курсової роботи “Організація і контроль праці аудитора” є досить актуальною.

 Метою курсової роботи є розгляд основ організації і контролю праці аудитора в сучасних умовах.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.

Дана робота стане у пригоді студентам, які навчаються на економічних факультетах, аспірантам і викладачам, а також практичним працівникам: бухгалтерам, менеджерам, аналітичним працівникам, податківцям, робітникам фінансового контролю.

 

1. Основи наукової організації праці аудитора

 

У загальному розумінні організація праці — це система заходів, яка забезпечує раціональне використання робочої сили:

— розстановку працівників у процесі виробництва;

— розподіл, кооперацію і методи праці;

— нормування і стимулювання праці;

— організацію робочих місць та їх обслуговування;

— створення нормальних умов праці;

— контроль за якістю праці аудиторів.[1]

Предметом організації праці є жива праця робітників підприємств та установ. Організація праці являє собою динамічну систему, дуже тісно пов»язану з технічним та соціальним прогресом.

Організація праці потребує серйозного й наполегливого вивчення та дослідження.

….

До найважливіших заходів НОП на робочому місці відносять також виробничу естетику і культуру праці, тобто раціональне поєднання кольору устаткування і ро­бочої зони, чистоту на робочому місці, естетичне оформ­лення робочого місця, одягу, позу і культуру праці.

Отже, комплекс заходів НОП на робочому місці пра­цівника, зайнятого аудиторською роботою, забезпечує збереження здоров»я і виконання службових обов»язків з найбільшою ефективністю.

 

 

3. Здійснення сертифікації аудиторів

 

Сертифікація (визнання кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється на підставі ст. 12 Закону України «Про аудиторську діяльність»[1] і «Положення про сертифікацію аудиторів».

Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним документом, який засвідчує право громадян України на здійснення аудиторської діяльності на території України. Сертифікати можуть бути:

— серії А — на право проведення аудиту на підприємствах та у господарських товариствах;

— серії Б — на право проведення аудиту в банках.

….

9. Визначити відповідальність конкретних співробітників аудиторсь­кої фірми за правильність прийняття рішень про службове підвищення окремих співробітників аудиторської фірми, для чого:

— Затвердити відповідальність призначених осіб за підготовку і при­йняття рішень про службове підвищення, проведення оціночних співбе­сід з особами, які пропонуються для службового підвищення, за оформ­лення результатів співбесід і підтримку відповідних записів у належно­му стані.

— Оцінити отримані дані — висловити рішення про службове підви­щення стосовно виконаної роботи.

— Періодично вивчати внутрішні правила аудиторської фірми про службове підвищення співробітників для вироблення індивідуаль­них критеріїв за умов зростаючого рівня відповідальності у зв»язку з цим.

Висновки

 

У організація праці аудитора — це система заходів, яка забезпечує раціональне використання робочої сили:

— розстановку працівників у процесі виробництва;

— розподіл, кооперацію і методи праці;

— нормування і стимулювання праці;

— організацію робочих місць та їх обслуговування;

— створення нормальних умов праці;

— контроль за якістю праці аудиторів.

Організація трудових процесів — це сукупність захо­дів, які забезпечують виконання аудиту у заплановані стро­ки і періоди. До таких заходів відносять створення аудиторських бригад з оптимальною кількістю працівників та професійним складом їх, проведення з ни­ми семінарів з питань методики ревізії і аудиту, а також технології виробництва підприємства, яке є об»єктом кон­тролю.

Організація робочих місць передбачає створення оп­тимальних умов працівникам для виконання контрольно-ревізійних процедур (виділення виробничої площі, забез­печення обчислювальною технікою, нормативно-довідко­вою літературою, законодавчими актами та ін.).

Спеціалісти з аудиту зобов»язані бути актив­ними у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, інформувати колективи підприємств і об»єд­нань, власників, акціонерів про порушення законодавст­ва, прояви монополізму, вносити пропозиції щодо поруш­ників нормативно-правових актів, що регулюють госпо­дарську діяльність, та запобігання виникненню недоліків у подальшому.

Організація робочого місця тісно пов»язана з форма­ми і методами контрольно-ревізійного процесу в цілому, що виявляється в організації трудового процесу. Раціо­налізація процесів і прийомів праці сприяє усуненню зай­вих фізичних навантажень аудитора (інвента­ризація товарів великих габаритних розмірів, а також товарів, які зберігаються на висотних складах та ін.), визначити потребу в оснащенні робочого місця пристроя­ми, що дають змогу економити час.

Комплекс заходів НОП на робочому місці пра­цівника, зайнятого аудиторською роботою, забезпечує збереження здоров»я і виконання службових обов»язків з найбільшою ефективністю.

Сертифікація (визнання кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється на підставі ст. 12 Закону України «Про аудиторську діяльність» і «Положення про сертифікацію аудиторів».

Сертифікація громадян України здійснюється Аудиторською па­латою України та її регіональними відділеннями. Іспити щодо ви­значення певних знань з питань аудиту складаються в індивідуаль­ному порядку, затвердженому рішенням АПУ відповідно до програми сертифікації. Особи, які не склали іспиту, мають право на повтор­не його складання не раніше, як через рік після прийняття рішення Аудиторською палатою України.

Аудитори і аудиторські фірми зобов»язані:

1) належним чином надавати  аудиторські  послуги,  перевіряти
стан бухгалтерського  обліку   і    звітності    замовника,    їх
достовірність, повноту і відповідність  чинному  законодавству  та
встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників
про  виявлені  під  час  проведення  аудиту    недоліки    ведення
бухгалтерського обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману  при  проведенні
аудиту та виконанні інших аудиторських  послуг.  Не  розголошувати
відомості,  що  становлять  предмет  комерційної  таємниці,  і  не
використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за  порушення  умов  договору
відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та
іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до  надання
аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Якість роботи аудиторів ха­рактеризує досягнутий рівень результативності праці визначеного сту­пеня складності, яка обумовлена рівнем професійно-кваліфікаційної підготовки і притаманним діловим якостям працівника.

Оцінюючи результати якості праці аудиторів, треба враховувати особливості їх діяльності, результативність якої виявляється у до­сягненнях цілого колективу зазвичай через певний час. Велике зна­чення мають і показники індивідуальної результативності праці. Від якості праці аудиторів залежить престиж фірми, імідж і всі по­казники роботи підприємства — прибуток, фонд заробітної плати, а також економічний стан клієнтів аудиторського підприємства, пре­стиж фірми.

Якісна робота аудиторів — це робота, виконана на підставі прин­ципів аудиту відповідно до нормативних актів.

Список використаних джерел

 

1.     Про аудиторську діяльність: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 22 квітня 1993р. №23//Відомості Верховної Ради України. – 1993, №23.-С.12-15.

2.     Андреев БД. Практический аудит. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.

3.     Аудит и ревизия / Под ред. А.Л. Бавдея, И.Н. Белого, Н.П. Дробышевского. — Минск: Мисанта, 1994. — 221 с.

4.     Аудит. Учебник для вузов / В. И. Подольский. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 291 с.

5.     Аудит: Конспект лекцій / Міжнародний науково-технічний ун-т / О. А. Петрик (укл.). — К., 1999. – 258 с.

6.     Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Пет­рик, В. Савченко и др.; Под ред. А. Кузьминского. — К.: Учетин-форм, 1996. — 283 с.

7.     Бавдей А.Л., Белый И.Н. Аудит и ревизия: Справочное пособие / И.Н. Белый (ред.). — Минск: ООО «Мисанта», 1999. — 220 с.

8.     Білик М. Д., Полятикіна Л. І. Основи аудиту. — Суми: Слобожанщина, 1999. — 295 с.

9.     Білуха М. Т. Аудит у бізнесі. (Посібник для бізнесменів). – Дніпропетровськ: Преском, 1994. – 394 с.

10. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. – К: Вища школа, 1994. – 364 с.

11.Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища пік.: Т-во «Знання», КОО, 1998. — 573 с.

12.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – 2-ге вид., доп.  і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2000. — 608 с.

13.Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб. – К.: Знання, 2002. – 363 с. 

14.Дерій В. А. Контроль і ревізія: Курс лекцій. — Бучач: МІФ, 2000. — 54 с.

15.Дерій В. А., Кізима А. Я. Аудит: Курс лекцій / Тернопільська академія народного господарства. — Т.: ТАНГ, 2001. — 76 с.

16.Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. — К.: Товариство «Знання» КОО, 2001. — 402 с.

17.Жила В.Г. Ревізія та аудит. — К.: МАУП. 1998. — 96 с.

18.Зубілевич С. Вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності в Україні//Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №10. -С.38-42.

19.Кольга В.Д., Парпалига М.Д. Аудит в Україні. – К.: Літера, 1998. – 378 с.

20.Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 299 с.

21.Кузьмінський АМ., Сопко В.,Завгородній В. Організація бухгал­терського обліку, контролю і аналізу. — К.: Вища шк., 1999. — 223 с.

22.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К: Каравела, 2002. – 504 с.

23.Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. — К.: ТОВ «ШОС», 2002. — 224 с.

24.Рудницъкий B.C. Методологія і організація аудиту. — Тер­нопіль: Економічна думка, 2001. — 192 с.

25.Терехов АА., Терехов МА. Контроль и аудит: основные методи­ческие приемы и технология. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.

 

 

Зміст

 

Вступ. 3

 

Розділ 1. Основні завдання створення системи внутрішнього контролю на підприємстві5

 

Розділ 2. Внутрішньогосподарський контроль за станом бухгалтерського обліку на ЖМЗ “Візар”. 11

2.1. Внутрішньогосподарський контроль за станом бухгалтерського обліку  11

2.2. Внутрішньогосподарський контроль грошового обігу і грошових коштів  14

2.3. Внутрішньогосподарський контроль дебіторської заборгованості19

2.4. Внутрішньогосподарський контроль розрахунків з бюджетом.. 22

2.5. Внутрішньогосподарський контроль доходів, витрат і фінансових результатів. 28

 

Розділ 3. Напрямки вдосконалення системи внутрішнього контролю на підприємстві35

 

Висновки. 40

 

Список використаних джерел. 43

 

Додатки. 45

 

Вступ

 

Функціонуючи в ринковій еконо­міці як суб»єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має за­безпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабіль­но зберігало б здатність безперебій­но виконувати свої фінансові зобо­в»язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набува­ючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відпові­дальність за ефективність господа­рювання і за своєчасне виконання фінансових зобов»язань, підприєм­ства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним се­ред яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

На будь-якому підприємстві створюється система внутрішнього контролю для виконання поставлених перед нею завдань. Систему внутрішнього контролю можна визначити як політику і процедури підприємства, спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від норм, які можуть з»явитись у фінансових звітах. При цьо­му основоположні концепції аудиту передбачають, що саме адміністрація, а не аудитор повинна встановити належну систему контролю і забезпечи­ти її функціонування. Це відповідає загальному концептуальному підходу, згідно з яким адміністрація, а не аудитор несе відповідальність за підготов­ку фінансової звітності відповідно до прийнятих бухгалтерських принципів. У зв»язку з цим адміністрація підприємства повинна розробити таку си­стему внутрішнього контролю, яка б могла забезпечити достатню упев­неність у тому, що фінансова звітність представлена об»єктивно.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи сучасних умовах господарювання. Саме тому тема курсової роботи “Організація системи внутрішнього контролю на підприємстві” є досить актуальною.

Метою курсової роботи є розгляд основ організації системи внутрішнього контролю на підприємстві в сучасних умовах.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

— розглянути основні завдання створення системи внутрішнього контролю на підприємстві;

— розглянути стан організації внутрішнього контролю на підприємстві;

— розглянути напрямки вдосконалення системи внутрішнього контролю.

Об’єктом дослідження є виробниче підприємство Державне підприємство «Жулянський машинобудівний завод «Візар», що знаходиться за адресою м. Вишневе, Київської обл., вул. Ломоносова, 1.

Жулянський машинобудівний завод створений у 1968 році як підприємство з виготовлення спеціальної техніки оборонного призначення.

Освоєння складної техніки вимагало створення високих технологій в області механічної обробки, спеціальних покриттів, електромонтажу та складальних робіт, що в теперішній час завод має та використовує для виготовлення виробів цивільного призначення.

ЖМЗ “Візар” здійснює випуск продукції за такими напрямками як газова апаратура, продукція оборонного призначення, офісне обладнання, вироби автосервісу, деревообробні пристрої, сільськогосподарська техніка, пакувальна техніка, електропобутові прилади, інша продукція.

 

Розділ 1. Основні завдання створення системи внутрішнього контролю на підприємстві

 

Створення системи внутрішнього контролю має певні обмеження. Так, адміністрація часто не хоче вдаватись до ідеальної системи, оскільки її вартість може перевищити її зиск. Інколи дешевше замовити обширний аудит, аніж створювати систему внутрішнього контролю, яка дорого коштує [16, 230]. Крім цього, система внутрішнього контролю не може розглядатись як повністю ефективна, якщо при її створенні не були враховані умови її роз­робки і особливості майбутнього функціонування, оскільки її відповідність реальності і ефективність залежать від рівня компетентності та відповідаль­ності виконавців. Так, працівники можуть недостатньо зрозуміти, недба­ло виконати або навмисно викривити процедури обліку і внутрішнього

….

Система внутрішнього контролю підприємства включає в себе методи­ку і процедури трьох основних категорій, які розробляє і використовує ад­міністрація щоб забезпечити достатню гарантію відповідності завданням контролю, їх називають елементами системи внутрішнього контролю, до них належать: середовище контролю; облікова система; контрольні момен­ти (процедури).

 

Розділ 2. Внутрішньогосподарський контроль за станом бухгалтерського обліку на ЖМЗ “Візар”

 

2.1. Внутрішньогосподарський контроль за станом бухгалтерського обліку

 

Бухгалтерський контроль в ЖМЗ “Візар” — це сукупність процедур,  що дають змогу  забезпечити  збереження  активів  підприємства  та   достовірність звітності, що складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від операційних підрозділів. Вони включають:

— заходи   щодо   забезпечення   безпомилкового  відображення операцій відповідно до їх економічної суттєвості;

— продуктивність системи документообороту;

— наявність при керівництві в  роботі  операційних  процедур, які передбачає бухгалтерський контроль.

…..

Фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і в цілому достовірно відображає фактичне фінансове становище підприємства, що перевіряється, на “01” квітня 2003 року за результатами операцій за період з “01” квітня  2002 року по “31” березня 2002  року.

 

Керівник аудиторської фірми                                              Підпис

сертифікат  серія А № 002044                                              

Аудитор                                                                      Підпис

Дата       _________________   

 

Розділ 3. Напрямки вдосконалення системи внутрішнього контролю на підприємстві

 

Підхід менеджерів та директорів ЖМЗ “Візар” до контролю справляє найбільший вплив на контрольне середовище, верхня ланка управління визначає став­лення службовців до контролю. Необхідно створити таку Раду директорів, яка б включала як виконавчих директорів з великим досвідом роботи, так і невиконавчих, щоб попередити виникнення ймовірності того, що конт­роль може обійти кого-небудь із адміністрації вищого рангу.

Повинна існувати така організаційна структура господарської системи ЖМЗ “Візар”, яка б чітко визначала існуючі форми повноважень і підпорядкованості. Необхідно конкретно вказувати підлеглість, посаду, опис роботи, рівень відповідальності та ін. Наприклад, рівень досконалості (відповідності) організаційної структури підприємства, яка може бути як централізованою, так і децентралізованою, частково залежить від розмірів і призначення такого підприємства. Багатоступінчаста організація з певним порядком скла­дання документів і звітності може бути придатною для великого підприєм­ства, але на малих підприємствах вона може заважати проходженню необ­хідного потоку інформації. Аудитор повинен скласти думку щодо ефек­тивності організаційної структури підприємства, виходячи з його розмірів і спеціалізації.

….

Зміст

 

Вступ. 3

 

1. Економічна сутність контролю фінансового стану підприємства. 5

 

2. Аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури з питань контролю фінансового стану підприємства. 8

 

3. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Ком»юнікейшн Технолоджі»  12

 

4. Організаційно-інформаційна модель контролю фінансового стану підприємства  16

 

5. Організація і планування контролю фінансового стану підприємства. 22

 

6. Методика контролю і ревізії фінансового стану підприємства. 24

 

7. Особливості контролю і ревізії в умовах використання сучасних інформаційних технологій. 40

 

Висновки та пропозиції49

 

Список використаної літератури. 52

 

Додатки. 54

Вступ

Актуальність теми. Функціонуючи в ринковій еконо­міці як суб»єкт підприємницької ді­яльності, кожне підприємство має за­безпечувати такий стан своїх фінан­сових ресурсів, за якого воно стабіль­но зберігало б здатність безперебій­но виконувати свої фінансові зобо­в»язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набува­ючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відпові­дальність за ефективність господа­рювання і за своєчасне виконання фінансових зобов»язань, підприєм­ства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним се­ред яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Проблемам контролю, аналізу та поліпшення фiнансового стану присвячено ряд робiт вiтчизняних та закордонних вчених, серед яких треба видiлити працi Бланка I.О., Олексюка О.С., Ковальова В.В., Стоянової Є.С., Шеремета А.Д., Крейнiної М., Альтмана Е., Хелферта Е., Рiшара Ж. та iнших.

Фінансовий стан підприємства — це складна, інтег­рована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінан­совий стан підприємства можна визначити як міру забез­печеності підприємства необхідними фінансовими ресур­сами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного прове­дення грошових розрахунків за своїми зобов»язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

 

Мета та задачi дослідження. Виходячи з актуальності й ступеня наукової розробки проблеми, метою дослідження є контроль фінансового стану підприємства, а також визначення основних напрямків його поліпшення.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі були та вирішені наступні завдання:

— висвітлити теоретичні аспекти контролю фінансового стану підприємства, а також визначення шляхів його поліпшення;

— провести контроль фінансового стану підприємства;

— визначити напрямки поліпшення контролю фінансового стану з використанням інформаційних технологій. 

Предмет дослiдження. Предметом дослiдження є фінансово-господарські відносини, що виникають в процесі діяльності підприємства.

Об’єкт дослiдження. Об’єктом дослiдження є показники фінансового стану підприємства ТОВ “Ком’юнікейшн Технолоджі”.

1. Економічна сутність контролю фінансового стану підприємства

 

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями [16, c. 147]. 

Контроль фінансового стану передбачає оцінку облікової та іншої економічної інформації шляхом вивчення реально існуючих зв»язків та взаємозв»язків між показниками.

Метою контролю фінансового стану клієнта є:

— визначення сутності та змісту ділової активності;

— виявлення зон можливих навмисних помилок у звітності;

— оцінка фінансово-господарських перспектив клієнта, його функціонування у майбутньому;

— оцінка стану бізнесу.

…

Отже, можна зробити висновок, що основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ “Ком’юнікейшн Технолоджі” зазнали негативних змін у звітному 2003 році порівняно з 2002 роком. В зв’язку з цим діяльність підприємства в подальшому повинна бути спрямована на покращення показників фінансово-господарської діяльності.

 

4. Організаційно-інформаційна модель контролю фінансового стану підприємства

 

Завданням інформаційного забезпечення контролю фінансового стану ТОВ “Ком’юнікейшн Технолоджі” є інформування учасників контрольно-ревізійного процесу про фінансовий стан підприємства, функціонування його в відповідності нормативно-правовим актам та законодавству у господарському механізмі підприємств. Крім того, ін­формаційне забезпечення є засобом комунікації перевіряючих з питань, що стосуються їхньої профе­сійної діяльності.

Інформаційне забезпечення господарського механіз­му ускладнюється відповідно до зростання суспільного виробництва в умовах ринкових відносин та прискорен­ня науково-технічного прогресу. Передусім збільшуються обсяги економічної інформації про діяльність підпри­ємств, концернів, корпорацій, спільних підприємств, яка містить дані для дослідження контролем та ревізією. Зрос­тання обсягів інформації ускладнює організацію і ме­тодику проведення контролю та ревізії фінансово-господарсь­кої діяльності.

….

Додаток Г

Аналіз прибутковості активів ТОВ “Ком’юнікейшн Технолоджі”

№	Показник	2001 р.	2002 р.	2003 р.	Відхилення 2003/2002
					абсолютне	відносне
1	Чистий прибуток, тис. грн.	54,29	111,15	67,2	-43,95	-39,54
2	Середня сума загальних активів, тис. грн.	4587,1	4653,1	6360,18	1707,08	36,69
3	Середня сума необоротних активів, тис. грн.	2247,1	2139,2	3694,68	1555,48	72,71
4	Середня сума оборотних активів, тис. грн.	2340	2513,9	2665,5	151,6	6,03
5	Прибутковість загальних активів (ряд 1 : ряд. 2)	0,0118	0,02389	0,01057	-0,0133	-55,77
6	Прибутковість необоротних активів (ряд 1 : ряд. 3)	0,0242	0,05196	0,01819	-0,0338	-64,99
7	Прибутковість оборо-тних активів (ряд. 1 : ряд. 4)	0,0232	0,04421	0,02521	-0,019	-42,98
8	Виручка від реалізації (без ПДВ, A3)	847,75	929,08	1030	100,92	10,86
9	Прибутковість реалізації (ряд. 1 : ряд. 8)	0,0640	0,11963	0,06524	-0,0544	-45,46