Зміст

 

 

Вступ. 3

 

1. Основи наукової організації праці аудитора. 6

 

2. Організація робочого місця аудитора з впровадженням НОП.. 14

 

3. Здійснення сертифікації аудиторів. 20

 

4. Розподіл і планування праці аудиторів. 25

 

5. Оцінювання якості праці аудиторів. 32

 

Висновки. 42

 

Список використаних джерел. 45

Вступ

 

Функціонуючи в ринковій еконо­міці як суб»єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має за­безпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабіль­но зберігало б здатність безперебій­но виконувати свої фінансові зобо­в»язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набува­ючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відпові­дальність за ефективність господа­рювання і за своєчасне виконання фінансових зобов»язань, підприєм­ства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним се­ред яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться організації проведення аудиту діяльності підприємства.

Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб»єкта господарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:

— уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;

— власники, засновники господарюючого суб»єкта;

— інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікав­леність у результатах господарсько-фінансової діяльності суб»єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).

Принципи аудиту, як незалежної форми фінансово-гос­подарського контролю, включають незалежність аудитора, його професійну етику, об»єктивність та компетентність, кон­фіденційність і доброзичливість.

Незалежність аудитора — обумовлена його професійною діяльністю проведення експертної оцінки бухгалтерського обліку і звітності щодо правдивості відображення господарсь­кої діяльності суб»єкта підприємництва.

Незалежність аудитора ґрунтується на відсутності мате­ріальної заінтересованості аудитора у результатах діяльності суб»єкта, який перевіряється. Законодавством надано право аудитору виконувати роботу самостійно незалежно від волі замовника, його безпосереднього керівника, а лише спираю­чись на законодавство та нормативно-правові акти.

Професійна етика — це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Незважаючи на загальні вимоги до моральних якостей і наявність єдиної трудової моралі фахівців, існують ще специфічні норми поведінки тільки для деяких видів професійної діяльності. Виникнення і розвиток таких норм ґрунтуються на моральних засадах людської гідності та гуманізації внутрішньопрофесійних від­носин.

Загальні вимоги до професійної етики стосуються і ауди­тора.

Об»єктивність — неупередженість при дослідженні пи­тань, поставлених на вирішення аудиту замовником, складан­ня висновків лише на основі результатів дослідження, які мають бути підтверджені системою доказів (первинних до­кументів, норм і нормативів, облікових регістрів, інвентари­заційних описів, актів та ін.).

Компетентність — висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, володіння методиками проведення наукових досліджень з економіки.

При проведенні аудиту необхідний науковий підхід до вибору методики виконання окремих аудиторських проце­дур при дослідженні господарських процесів, інвестицій, фінансового менеджменту, маркетингу та ін.

Конфіденційність — збере­ження у таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нерозголошення результатів дос­лідження без згоди на те замовника. Винятком є надання аудитором інформації правоохоронним органам (судам, про­куратурі, арбітражу, слідчим та ін.) за спеціальним рішен­ням, погодженим із замовником.

Доброзичливість — повага до замовника аудиторських послуг та колег у професійному спілкуванні, позитивне став­лення до критичних зауважень із приводу виконаної роботи та перевірка їх на підставі доказів, внесення в разі потреби змін і доповнень, повага до думки інших фахівців та ураху­вання її в процесі дослідження.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи сучасних умовах господарювання. Саме тому тема курсової роботи “Організація і контроль праці аудитора” є досить актуальною.

 Метою курсової роботи є розгляд основ організації і контролю праці аудитора в сучасних умовах.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.

Дана робота стане у пригоді студентам, які навчаються на економічних факультетах, аспірантам і викладачам, а також практичним працівникам: бухгалтерам, менеджерам, аналітичним працівникам, податківцям, робітникам фінансового контролю.

 

1. Основи наукової організації праці аудитора

 

У загальному розумінні організація праці — це система заходів, яка забезпечує раціональне використання робочої сили:

— розстановку працівників у процесі виробництва;

— розподіл, кооперацію і методи праці;

— нормування і стимулювання праці;

— організацію робочих місць та їх обслуговування;

— створення нормальних умов праці;

— контроль за якістю праці аудиторів.[1]

Предметом організації праці є жива праця робітників підприємств та установ. Організація праці являє собою динамічну систему, дуже тісно пов»язану з технічним та соціальним прогресом.

Організація праці потребує серйозного й наполегливого вивчення та дослідження.

….

До найважливіших заходів НОП на робочому місці відносять також виробничу естетику і культуру праці, тобто раціональне поєднання кольору устаткування і ро­бочої зони, чистоту на робочому місці, естетичне оформ­лення робочого місця, одягу, позу і культуру праці.

Отже, комплекс заходів НОП на робочому місці пра­цівника, зайнятого аудиторською роботою, забезпечує збереження здоров»я і виконання службових обов»язків з найбільшою ефективністю.

 

 

3. Здійснення сертифікації аудиторів

 

Сертифікація (визнання кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється на підставі ст. 12 Закону України «Про аудиторську діяльність»[1] і «Положення про сертифікацію аудиторів».

Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним документом, який засвідчує право громадян України на здійснення аудиторської діяльності на території України. Сертифікати можуть бути:

— серії А — на право проведення аудиту на підприємствах та у господарських товариствах;

— серії Б — на право проведення аудиту в банках.

….

9. Визначити відповідальність конкретних співробітників аудиторсь­кої фірми за правильність прийняття рішень про службове підвищення окремих співробітників аудиторської фірми, для чого:

— Затвердити відповідальність призначених осіб за підготовку і при­йняття рішень про службове підвищення, проведення оціночних співбе­сід з особами, які пропонуються для службового підвищення, за оформ­лення результатів співбесід і підтримку відповідних записів у належно­му стані.

— Оцінити отримані дані — висловити рішення про службове підви­щення стосовно виконаної роботи.

— Періодично вивчати внутрішні правила аудиторської фірми про службове підвищення співробітників для вироблення індивідуаль­них критеріїв за умов зростаючого рівня відповідальності у зв»язку з цим.

Висновки

 

У організація праці аудитора — це система заходів, яка забезпечує раціональне використання робочої сили:

— розстановку працівників у процесі виробництва;

— розподіл, кооперацію і методи праці;

— нормування і стимулювання праці;

— організацію робочих місць та їх обслуговування;

— створення нормальних умов праці;

— контроль за якістю праці аудиторів.

Організація трудових процесів — це сукупність захо­дів, які забезпечують виконання аудиту у заплановані стро­ки і періоди. До таких заходів відносять створення аудиторських бригад з оптимальною кількістю працівників та професійним складом їх, проведення з ни­ми семінарів з питань методики ревізії і аудиту, а також технології виробництва підприємства, яке є об»єктом кон­тролю.

Організація робочих місць передбачає створення оп­тимальних умов працівникам для виконання контрольно-ревізійних процедур (виділення виробничої площі, забез­печення обчислювальною технікою, нормативно-довідко­вою літературою, законодавчими актами та ін.).

Спеціалісти з аудиту зобов»язані бути актив­ними у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, інформувати колективи підприємств і об»єд­нань, власників, акціонерів про порушення законодавст­ва, прояви монополізму, вносити пропозиції щодо поруш­ників нормативно-правових актів, що регулюють госпо­дарську діяльність, та запобігання виникненню недоліків у подальшому.

Організація робочого місця тісно пов»язана з форма­ми і методами контрольно-ревізійного процесу в цілому, що виявляється в організації трудового процесу. Раціо­налізація процесів і прийомів праці сприяє усуненню зай­вих фізичних навантажень аудитора (інвента­ризація товарів великих габаритних розмірів, а також товарів, які зберігаються на висотних складах та ін.), визначити потребу в оснащенні робочого місця пристроя­ми, що дають змогу економити час.

Комплекс заходів НОП на робочому місці пра­цівника, зайнятого аудиторською роботою, забезпечує збереження здоров»я і виконання службових обов»язків з найбільшою ефективністю.

Сертифікація (визнання кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється на підставі ст. 12 Закону України «Про аудиторську діяльність» і «Положення про сертифікацію аудиторів».

Сертифікація громадян України здійснюється Аудиторською па­латою України та її регіональними відділеннями. Іспити щодо ви­значення певних знань з питань аудиту складаються в індивідуаль­ному порядку, затвердженому рішенням АПУ відповідно до програми сертифікації. Особи, які не склали іспиту, мають право на повтор­не його складання не раніше, як через рік після прийняття рішення Аудиторською палатою України.

Аудитори і аудиторські фірми зобов»язані:

1) належним чином надавати  аудиторські  послуги,  перевіряти
стан бухгалтерського  обліку   і    звітності    замовника,    їх
достовірність, повноту і відповідність  чинному  законодавству  та
встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників
про  виявлені  під  час  проведення  аудиту    недоліки    ведення
бухгалтерського обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману  при  проведенні
аудиту та виконанні інших аудиторських  послуг.  Не  розголошувати
відомості,  що  становлять  предмет  комерційної  таємниці,  і  не
використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за  порушення  умов  договору
відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та
іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до  надання
аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Якість роботи аудиторів ха­рактеризує досягнутий рівень результативності праці визначеного сту­пеня складності, яка обумовлена рівнем професійно-кваліфікаційної підготовки і притаманним діловим якостям працівника.

Оцінюючи результати якості праці аудиторів, треба враховувати особливості їх діяльності, результативність якої виявляється у до­сягненнях цілого колективу зазвичай через певний час. Велике зна­чення мають і показники індивідуальної результативності праці. Від якості праці аудиторів залежить престиж фірми, імідж і всі по­казники роботи підприємства — прибуток, фонд заробітної плати, а також економічний стан клієнтів аудиторського підприємства, пре­стиж фірми.

Якісна робота аудиторів — це робота, виконана на підставі прин­ципів аудиту відповідно до нормативних актів.

Список використаних джерел

 

1.     Про аудиторську діяльність: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 22 квітня 1993р. №23//Відомості Верховної Ради України. – 1993, №23.-С.12-15.

2.     Андреев БД. Практический аудит. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.

3.     Аудит и ревизия / Под ред. А.Л. Бавдея, И.Н. Белого, Н.П. Дробышевского. — Минск: Мисанта, 1994. — 221 с.

4.     Аудит. Учебник для вузов / В. И. Подольский. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 291 с.

5.     Аудит: Конспект лекцій / Міжнародний науково-технічний ун-т / О. А. Петрик (укл.). — К., 1999. – 258 с.

6.     Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Пет­рик, В. Савченко и др.; Под ред. А. Кузьминского. — К.: Учетин-форм, 1996. — 283 с.

7.     Бавдей А.Л., Белый И.Н. Аудит и ревизия: Справочное пособие / И.Н. Белый (ред.). — Минск: ООО «Мисанта», 1999. — 220 с.

8.     Білик М. Д., Полятикіна Л. І. Основи аудиту. — Суми: Слобожанщина, 1999. — 295 с.

9.     Білуха М. Т. Аудит у бізнесі. (Посібник для бізнесменів). – Дніпропетровськ: Преском, 1994. – 394 с.

10. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. – К: Вища школа, 1994. – 364 с.

11.Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища пік.: Т-во «Знання», КОО, 1998. — 573 с.

12.Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – 2-ге вид., доп.  і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2000. — 608 с.

13.Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб. – К.: Знання, 2002. – 363 с. 

14.Дерій В. А. Контроль і ревізія: Курс лекцій. — Бучач: МІФ, 2000. — 54 с.

15.Дерій В. А., Кізима А. Я. Аудит: Курс лекцій / Тернопільська академія народного господарства. — Т.: ТАНГ, 2001. — 76 с.

16.Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. — К.: Товариство «Знання» КОО, 2001. — 402 с.

17.Жила В.Г. Ревізія та аудит. — К.: МАУП. 1998. — 96 с.

18.Зубілевич С. Вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності в Україні//Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №10. -С.38-42.

19.Кольга В.Д., Парпалига М.Д. Аудит в Україні. – К.: Літера, 1998. – 378 с.

20.Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 299 с.

21.Кузьмінський АМ., Сопко В.,Завгородній В. Організація бухгал­терського обліку, контролю і аналізу. — К.: Вища шк., 1999. — 223 с.

22.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К: Каравела, 2002. – 504 с.

23.Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. — К.: ТОВ «ШОС», 2002. — 224 с.

24.Рудницъкий B.C. Методологія і організація аудиту. — Тер­нопіль: Економічна думка, 2001. — 192 с.

25.Терехов АА., Терехов МА. Контроль и аудит: основные методи­ческие приемы и технология. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.