Зміст
1. Тара та упакування – невід’ємні складові якості та конкурентоспроможності продовольчих товарів
2. Сучасні вимоги для тари та тароупакування продовольчих товарів – томатів
4. Основні напрямки удосконалення тари та упаковки на сучасному етапі
Вступ
В даний час в при реалізації продукції велика увага приділяється тарі та упаковці товару. Упаковочна техніка та технологія багато в чому впливають на вирішення таких важливих проблем, як організація торгівлі продовольчими товарами, зниження втрат продовольчих товарів при транспортуванні, зберіганні та реалізації, збільшення термінів реалізації без зниження якості товарів, покращення зручності використання.
Продукція овочівництва являє собою незамінне джерело найважливіших фізіологічно активних речовин – вітамінів, поліфенолів, а також мінеральних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Однак в умовах звичайних для періоду масового дозрівання і збирання, овочі можуть зберігатися недовго. Довгостроково ж їх можна зберегти в спеціальних сховищах при визначеній для кожного виду продукції зниженій температурі або переробленими різними способами.
Існує безліч способів збереження (консервування) харчових продуктів – сушіння, посол, квашення, маринування й інші.
У процесі збереження і переробки в сировину протікають біохімічні процеси, що при неправильній технології можуть викликати погіршення харчової цінності продуктів харчування і навіть їхній псування.
От чому так важливо знати технологічні особливості сировини, що реагує на зовнішні впливи в процесі переробки не тільки зміною комплексу компонентів свого хімічного складу, але і як жива біологічна система.
Дуже актуальна проблема забруднення споживчих товарів чужорідними речовинами хімічного і біологічного походження. Питання безпеки споживчих товарів зважуються в цивілізованих країнах шляхом обов»язкової сертифікації — діючого механізму державного контролю за якістю.
Проблема підвищення якості одна з головних задач розвитку економіки нашої країни. В останні роки у всіх передових у технічному відношенні країнах відзначається зростаючий інтерес до підвищення якості продукції.
Саме тому тема курсової роботи “Товарознавчі складові розробки тари і упакування для продовольчих товарів” є на даний час досить актуальною.
Метою даної курсової роботи є оцінка розробки тари та упакування для томатів в сучасних економічних умовах в Україні.
Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:
— розгляд тари та упакування, як невід’ємних складових якості та конкурентоспроможності продовольчих товарів;
— вивчення сучасних вимог для тари та тароупакування продовольчих товарів – томатів;
— розгляд товарознавчої характеристика досліджуваного виду тари для забезпечення якості конкурентоспроможності томатів;
— вивчення основних напрямків удосконалення тари та упаковки на сучасному етапі;
— зробити відповідні висновки та пропозиції.
Предметом дослідження є тара та упаковка для томатів.
Об»єктом дослідження є товарних ринок України.
Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області аналізу діяльності підприємств, маркетингу, закони України.
В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічний), обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.
1. Тара та упакування – невід’ємні складові якості та конкурентоспроможності продовольчих товарів
Застосування тари і пакувальних матеріалів знижує втрати продовольчих товарів на шляху від виробника до споживача.
Для зниження вартості тари все ширше використовують тару з полімерних матеріалів, що має переваги перед скляною, дерев»яною і металевою. Застосування полімерних тароупакувальних матеріалів не тільки знижує втрати коштовних харчових продуктів, але і підвищує культуру виробництва і торгівлі.
Тара і пакувальні матеріали полегшують транспортування, збереження і реалізацію продуктів харчування.
…
Як видно з табл. 4.1. за функціональними параметрами найбільш конкурентноздатним є продукція “Верес” ФП = 0,873, потім “Краснодарський” та “Торчин продукт” відповідно для яких ФП = 0,852 та 0,85. За естетичними параметрами найбільш конкурентноздатним є продукція “Верес” СП = 0,93, потім “Краснодарський” та “Торчин продукт” відповідно для яких СП = 0,87 та 0,855.
За економічними показниками найбільша вартість в “Краснодарського” за рахунок великої вартості перевезень та “Торчин продукту” за рахунок вищої ціни продукції.
За інтегральним показником конкурентноздатності на першому місті томатна продукція “Верес”, на другому “Торчин продукт” та на третьому “Краснодарський” соус.
4. Основні напрямки удосконалення тари та упаковки на сучасному етапі
В майбутньому багато переробних заводів звернуть увагу на жерстяні банки високої якості з кришками «easy-open», що легко відриваються. У всьому світі вже давно забули, що таке консервні ножі. Та й традиційні жестяні банки, спаяні оловом, вже відживають своє: у більшості країн світу при виготовленні жерстянок вже не використовують олов’яний припій — адже в ньому міститься шкідливий для здоров’я свинець.
Тому перспектива — за зварними банками, і вже сьогодні експорт консервів можливий лише в такій тарі. Також стане можливим використання полімерних PET-банок під кришки «твіст-оф»: вже сьогодні існує технологія і матеріал, завдяки яким полімерний посуд витримує стерилізацію 120 градусів С протягом 20—40 хвилин.
Перспективи розвитку виробництва тари та упаковки розглянемо в табл. 4.1.
…
Висновки і пропозиції
Застосування тари і пакувальних матеріалів знижує втрати продовольчих товарів на шляху від виробника до споживача.
Для зниження вартості тари все ширше використовують тару з полімерних матеріалів, що має переваги перед скляною, дерев»яною і металевою. Застосування полімерних тароупакувальних матеріалів не тільки знижує втрати коштовних харчових продуктів, але і підвищує культуру виробництва і торгівлі.
Вимоги торгівлі до упакування визначаютьсяположенням товару на ринку збуту. До них відносять масу й обсяг упакованого продукту, термін його придатності в даному упакуванні, місткість.
При плануванні розмірів споживчого упакування враховують вид продукту, роздрібні ціни (більш дешевий фасують у більш велике упакування), щосклалися звички по використанню вмісту (безпосередньо з упакування чи після перекладання в посуд) і ін.
Тара для продовольчих товарів повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації, що є обов»язковими як для виготовлювачів, так і для підприємств, що затарюють продукцію, і для товароодержувачів.
Технічні параметри пакувальних матеріалів визначаються їх хіміко-біологічними і фізичними властивостями, а також придатністю до обробки.
До основної хіміко-біологічної властивості, рекомендованій до пакувальних матеріалів, що безпосередньо стикається з харчовими продуктами, відносять нешкідливість для здоров»я людини. Для пакувальних матеріалів неприпустимі хімічні реакції з харчовими продуктами, проникнення якого-небудь компонента пакувального матеріалу в продукт, хімічні зміни його під впливом навколишнього середовища, проникність для мікроорганізмів чи можливість служити для них живильним середовищем.
До упакування томатів пред»являється ряд вимог. Упакування товару повинне захищати продукт від механічних, фізичних, хімічних, кліматичних і біологічних впливів. Ці вимоги виконує споживче упакування, тоді як задачею транспортного упакування є насамперед захист товару від механічних ушкоджень.
У зв»язку з захистом навколишнього середовища до упакування пред»являються наступні вимоги: упакований товар не повинний забруднювати навколишнє середовище; використані пакувальні засоби повинні мінімально забруднювати навколишнє середовище; пакувальні матеріали повинні повторно використовуватися для економії природних ресурсів.
Для томатів використовується головним чином скляна тара (банки) для консервованих та дерев’яна та картонна тара для свіжих томатів та банок.
Українські виробники склотари сьогодні впевнено закріпились у своїх сегментах ринку та не відчувають браку клієнтів. Це дало змогу забезпечити безперебійний збут продукції (конкретним споживачам чи на експорт), хоча питання щодо переоснащення цих застарілих підприємств ще не вирішується, а втім, це — справа часу. Серед лідерів — Гостомельський, Бучанський, Київський, Константинівський, Херсонський склозаводи, рівненське «АД-Зоря», Житомирський біомедзавод.
Попит підприємств переробної промисловості на нестандартну тару останнім часом збільшується. Також відбувається постійний процес витіснення «радянської» тари (наприклад, банок СКО) на «європейську» — «твіст-оф».
Попит на склотару зростатиме за рахунок виготовлення індивідуальних форм для кожного виробника напоїв чи консервантів.
Дерев’яні ящики поступово витісняються сучаснішими — полімерними та гофрокартонними, і на сьогодні дерево використовується лише для пакування свіжих томатів. Стабільніша ситуація у виробників діжок (хоча невеликий, але стабільний попит деяких переробників на них ще є). А виробники піддонів скаржаться сьогодні не на відсутність попиту (він є навіть за межами України), а швидше на нестачу якісної сировини.
Підвищенню рівня конкуренції та розширенню кола клієнтів кришок «твіст-оф» сприяв початок виробництва таких банок і кришок в Україні — якщо кілька років тому цей вид кришок лише імпортували, то сьогодні їх виробляють уже чотири українські підприємства, які навіть починають працювати на експорт до країн СНД.
В Україні з’явилося близько сотні невеликих виробництв полімерної (зокрема пакувальної) плівки.
У цілому полімерні матеріали чітко поділяються на тару й упаковку. Для упаковки використовують поліпропіленову плівку, стретч-плівку (з поліетилену або ПВХ), поліетилен (термозсідна плівка) і вже згаданий орієнтований полістирол, а також новинку на українському ринку — освітлений поліпропілен, з якого виготовляють, зокрема, прозорі стаканчики.
Тару випускають з ПЕТу (пляшки для кетчупів), полістиролу (стаканчики і коробочки для кетчупів та паст) і поліетилену (ящики, видувні флакони і банки).
На даний час посилюються позиції на ринку переважно тих комерційних фірм, які в останні роки інвестували кошти в консервні заводи — «Чумак», «Верес», «Фоззі» (Ніжинський консервний завод), «Подільський смак», «Круїз», «Адамс» (Кам’янець-Подільський консервний завод), «СЕВ» та деяких інших.
Успіх підприємства на ринку залежить від багатьох факторів, але всі зазначені виробники здійснили два кроки. По-перше, більшу частину продукції, якщо не всю, почали випускати в оригінальній тарі під зручною для споживача кришкою «твіст-офф», яка не закатується, а закручується. Відхід від стандартної тари був зумовлений пошуком зручнішого для сучасного покупця об’єму банки. По-друге, усі вони випускають продукцію під оригінальними торговими марками. Зараз, як свідчить практика, посилюються позиції саме брендованої продукції — «безіменна» консервація цього року зовсім зникла з полиць найпрестижніших київських супермаркетів.
В роботі проведено аналіз конкурентоспроможності томатних соусів, що реалізуються в місті Києві. За еталон прийнято найбільш конкурентоспроможний товар – томатний кетчуп “Чумак”.
Аналіз конкурентоспроможності проведено для томатних соусів “Краснодарський” (скляна тара з традиційними кришками СКО), “Верес” (скляна тара з кришками «твіст-оф») та “Торчин продукт” (поліетиленова упаковка).
За функціональними параметрами найбільш конкурентноздатним є продукція “Верес”, потім “Краснодарський” та “Торчин продукт”. За естетичними параметрами найбільш конкурентноздатним є продукція “Верес”, потім “Краснодарський” та “Торчин продукт”. За економічними показниками найбільша вартість в “Краснодарського” за рахунок великої вартості перевезень та “Торчин продукту” за рахунок вищої ціни продукції.
За інтегральним показником конкурентноздатності на першому місті томатна продукція “Верес”, на другому “Торчин продукт” та на третьому “Краснодарський” соус.
В майбутньому багато переробних заводів звернуть увагу на жерстяні банки високої якості з кришками «easy-open», що легко відриваються. Та й традиційні жестяні банки, спаяні оловом, вже відживають своє: у більшості країн світу при виготовленні жерстянок вже не використовують олов’яний припій — адже в ньому міститься шкідливий для здоров’я свинець. Тому перспектива — за зварними банками, і вже сьогодні експорт консервів можливий лише в такій тарі. Також стане можливим використання полімерних PET-банок під кришки «твіст-оф»: вже сьогодні існує технологія і матеріал, завдяки яким полімерний посуд витримує стерилізацію 120 градусів С протягом 20—40 хвилин.
Список використаних джерел
1. Конституція України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28.06.96 р.
2. Закон України “Про власність”, затверджений Постановою ВРУ №885-12 від 26.03.91 р. (із змінами №75/95-ВР від 28.02.95 р.) // ВВР. – 1995. — №13. – Ст. 85.
3. Закон України “Про підприємництво”, затверджений Постановою ВРУ №785-12 від 26.06.90 р. (із змінами №2788-ІІІ від 15.11.2001 р.).
4. Закон України “Про господарські товариства”, затверджений Постановою ВРУ №1577-12 від 19.09.91 р. (із змінами №2409-ІІІ від 17.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №31. – Ст. 146.
5. Закон України “Про підприємства в Україні”, затверджений Постановою ВРУ №888-12 від 27.03.91 р. (із змінами №2470-ІІІ від 29.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №32. – Ст. 172.
6. Про підприємництво: Закон України, затверджений постановою Верховної Ради України” №698-12 від 7.02.91р. // Галицькі контракти — 1996. — №42. — С.28-32.
7. Правила продажу продовольчих товарів. Затверджено наказом МЗЕЗ від 28.12.94 №237. // Торгуємо за правилами. Спеціальний додаток до “Дебету-Кредиту”. – С31.
8. Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров. — М.: Экономика, 1982. – 424с.
9. Афанасьев М.П. Маркетинг. Стратегия и практика фирмы. М.: Финстатинформ, 1995-120 с.
10. Власова В.М., Волков Д.М. и др. Основы предпринимательской деятельности. — М.: Финансы и статистика, 1994. – 357с.
11. Габович Р.Д.. Припутана Л.С. Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ. — К.: Здоров»я, 1987. – 394с.
12. Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. М: Внешторгиздат, 1990. — 264 с.
13. Голубков ЕЛ., Голубкова Е.Н., Секерин В.Д. Маркетинг выбор лучшего решения. М.: Экономика, 1993. — 221 с.
14. Долинская М.Г., Соловьев И.А. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции. — М.: Изд. стандартов., 2000. – 324с.
15. Доценко В.А., Бондарев Г.И. Мартинчик А.А. Организация лечебно-профилактического питания. — Л.: Медицина, 1987. — 412с.
16. Дурович А.П. Маркетинг в предпринимательской деятельности. -Минск: НПЖ “Финансы, учет, аудит”, 1997 — 463 с.
17. Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг. — М. : Международные отношения, 1999 — 416 с.
18. Кафаров В.В. Моделирование и системный анализ биохимических производств. — М.: Химия, 1985. – 274 с.
19. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. -М. : Прогресс, 2000 — 736 с.
20. Липатов Н.Н., Рогов И.А. Методология проектирования продуктов питания с требуемым комплексом показателей пищевой ценности. // Известия вузов. Сер. Пищевая технология.- 1987г №2.- С.9,
21. Никсон Ф. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надежности. — М.: Изд-во стандартов, 1990. – 286с.
22. Ноздрев Р.Б.. Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке . —М: Финансы и статистика, 1991.- 304с.
23. Переколина Н.С. Качество в системе маркетинга. — М: Система, 1992. – 384с.
24. Следзь С. Ринок кетчупу // Галицькі контракти. 2001 — №14 – С27.
25. Тема №1. Форма для поліпшення змісту // Галицькі контракти. 2001 — №20. – С10.
26. Технология производства продуктов общественного питания / Под ред. Г. Н. Ловачевой, А. И. Мглинца. М.: Пищепромиздат. — 1981. – 278с.
27. Фейгенбаум А. Контроль качества продукции. — М.: Экономика, 1986.- 410с.
28. Шевченко В.В. Товароведение и экспертиза потребительских товаров: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 544 с.
29. Шепелев А.Ф. Товароведение и экспертиза томатов. Уч.пос.для вузов. – Ростов н/Д: «Феникс», 2001 – 160 с.
30. Юдонов А.О. Конкуренция: теория и практика. — М.: «Акалис , 1996. – 314с.
