Зміст
1.Техніко-економічна характеристика Київського миловарного заводу
2. Сировина та матеріали, що використовуються для виробництва мила
3. Технологічний процес та обладнання, що використовується для виробництва мила
4. Характеристика організації технічного контролю на підприємстві
Список використаної літератури
Вступ
Ринкові відносини в Україні зумовлюють специфіку діяльності підприємств, умов їх функціонування, оскільки підвищується рівень невизначеності, ризику, посилюється конкуренція, стає необхідністю вміння пристосовуватись до економічної ситуації, яка постійно змінюється.
Споживачі впливають на інтереси конкуруючих підприємств за допомогою спеціальних засобів впливу на ринок, що приводить до зниження цін, підвищення якості продукції, розширення її асортименту, збільшення кількості і якості товарів, які споживаються.
В умовах становлення ринкової економіки боротьба за споживача на внутрішньому і зовнішньому ринках вимагає створення і виробництва конкурентноздатних товарів. Якість виступає як головний фактор конкурентноздатності товару, складаючи його «стрижень», основу.
Нові підходи до проблеми якості вимагають врахування виробниками ринкового фактора, відмови від адміністративних важелів контролю якості на користь організаційно-економічних заходів керування якістю, переходу до гнучкої системи стандартизації, що дозволить виробникам оперативніше реагувати на мінливі вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку до якості товарів, та налагодити роботу щодо забезпечення високої якості продукції.
Проблема підвищення якості одна з головних задач розвитку економіки нашої країни. В останні роки у всіх передових у технічному відношенні країнах відзначається зростаючий інтерес до підвищення якості продукції.
У давнину замість мила використовували глинозем. Особливою розкішшю вважалося використання рослин, наприклад, мильнянки. Потім люди навчилися варити мило.
У Європі виробництво мила в середні століття зосередилося спочатку в Марселі, пізніше в Генуї, а потім у Венеції. Навіть у XIX столітті мило ще не стало звичайною річчю.
У Росії мило ввійшло в повсякденний побут наприкінці XIX століття. Тоді ж почалося і його масове виробництво. Відомими і популярними були вироби фірм А. Ралле, Г. Брокара, А. Сиу, А. Лемерсье, Е. Бодло.
Після 1917 року прийшли інші часи, і мило перетворилося в один з найбільших дефіцитів поряд із сіллю і сірниками. В ті роки мило мало важливий соціальний аспект, тому що допомагало боротися з поширенням епідемії тифу й інших небезпечних інфекцій. Тому мова про розмаїтість сортів мила не йшла, задачею було забезпечити населення будь-якими доступними засобами для миття. Під час Великої Вітчизняної війни знову довелося використовувати попіл і рослини, що мали здатність милитися. Розмаїтість сортів мила залишало бажати кращого майже до 80-х років, коли на прилавках стали з»являтися імпортні марки мила (в основному, індійського й арабського виробництв). З»явилася можливість вибирати, і вибір цей часто був не на користь вітчизняних миловарів. З початком перебудови мило перетворилось на дефіцитний товар. Але тепер ці проблеми в минулому, і ми можемо купувати будь-як мило, в залежності від потреб та вартості.
В даний час в Україні реалізується багато різних видів туалетного мила вітчизняного та зарубіжного виробництва. Це мило різної якості та вартості.
Саме тому тема курсової роботи “Особливості технології виробництва мила” є на даний час досить актуальною.
Метою даної роботи є дослідження процесу виробництва туалетного мила та особливостей формування його асортименту в сучасних економічних умовах в Україні.
Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних завдань:
— розглянути техніко-економічну характеристику Київського миловарного заводу,
— дослідити сировину та матеріали, що використовуються для виробництва мила,
— розглянути технологічний процес та обладнання, що використовується для виробництва мила,
— дослідити характеристику організації технічного контролю на підприємстві.
Предметом дослідження є процеси виробництва туалетного мила.
Об»єктом дослідження є туалетне мило, що виробляється на Київському миловарному заводі.
Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області товарознавства, управління якістю, сертифікації, тощо.
В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічний), стандартні методи визначення показників якості мила, обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.
1.Техніко-економічна характеристика Київського миловарного заводу
Історія Київського миловарного заводу нараховує кілька трудових десятиліть. У грудні 1993 року на базі Київського миловарного заводу було створено ВАТ “Київський миловарний завод”.
Асортимент мила, що випускається Київським миловарним заводом, різноманітний, досить широкий. Його групують за різними ознаками [7]: консистенцією, якістю, призначенням, формою, масою, кольором, запахом, упаковкою (рис. 1.1).
|
…
В 2003 році порівняно з 2002 на підприємстві збільшилося виробництво мила за всіма групами товарів. За питомою вагою підприємство випускає найбільше мила туалетного твердого 41,58% та 44,83% відповідно в 2002 та 2003 роках. Виробництво туалетного мила твердого в 2003 році порівняно з 2002 зросло на 90,52 тис. грн. (19,5%).
2. Сировина та матеріали, що використовуються для виробництва мила
Для виготовлення мила на Київському миловарному заводі застосовують натуральні жири, синтетичні жирні кислоти, лужні речовини, вітдушки, барвники, різні корисні добавки [30].
Тваринні жири. При виробленні мила найбільше застосування знаходять яловичий, баранячий, свинячий і кістковий топлені жири. У них міститься від 40 до 60% насичених жирних кислот, з них близько 50% пальмітинової і від 36 до 55% олеїнової кислот, завдяки чому ці жири є гарною і майже взаємозамінною сировиною для миловаріння, однак кращим з них вважається яловичий жир.
Жири морських тварин і риб у миловарінні використовуються в гідрогенізованомувиді (від лат. «hydro-genium» — водень). При обробці їх воднем ненасичені жирні кислоти, що входять до складу жиру, відновлюються до насичених кислот, а консистенція жиру з рідкої перетворюється у тверду. Такий жир називається саломасом. Китовий саломас поряд з високомолекулярними жирними кислотами міститьзначну кількість миристинової (С13Н27СООН) кислоти, що робить його припустимим компонентом жирової рецептури туалетного мила. Кашалотовий саломас завдяки вмісту в ньомувосків, лауринової (С11Н23СООН) і миристинової кислот застосовується при варінні спеціального мила для миття в морській твердій воді. Жирні кислоти кашалотового жиру є гарною сировиною для варіння рідкого туалетного мила.
…
Лікувально-профілактичні добавки вводять у мило, що повинне мати лікувально-профілактичні властивості проти деяких захворювань шкіри. До них відносятьсясірчистий селен, сірка, хвойна хлорофіло-каротинова паста, хна, лікувальний екстракт сибірської ялиці, профілактичними властивостями володіють екстракти ромашки, чебрецю, черги, деревію.
3. Технологічний процес та обладнання, що використовується для виробництва мила
Технологічний процес виготовлення мила на Київському миловарному заводі включає дві групи операцій. У першу групу входить варіння мила, що представляє собою хімічний процес взаємодії жирів і жирозамінників з лугами. Вона закінчується готуванням водяних розчинів жирно-кислих солей різної концентрації. Друга група технологічних операцій має на меті додати милу товарний вид. У цю групу операцій входять охолодження і затвердіння концентрованого мильного розчину, сушіння і формування в шматки, упакування готового продукту [15].
Тверді мила одержують варінням, що здійснюють прямим чи непрямим методом. При варінні мила застосовують два способи омилення: омилення нейтральних жирів (власне омилення і нейтралізація одержуваних жирних кислот) і карбонатне омилення (нейтралізація заздалегідь розщеплених жирів чи готових жирних кислот). При варінні мила з нейтральних жирів застосовують непрямий метод, що дозволяє використовувати цінний побічний продукт миловаріння — гліцерин, що переходить у підмильний луг разом з електролітами. Непрямим методом (з висалюванням) можна одержати мило високої якості навіть з недостатньо очищених технічних і утильних жирів, тому що всі забруднення переходять у підмильний луг і видаляються. Однак прямий метод миловаріння менш трудомісткий — він дозволяє з добре очищених і розщеплених жирів одержувати мило високої якості без висалювання. З розщеплених жирів мило варять прямим чи непрямим способом.
…
Рис. 5.1. Типова послідовність робіт і склад учасників при сертифікації імпортного туалетного мила
Висновки
В 2003 році обсяг виробництва товарів зріс порівняно з 2002 роком на 121,1 тис. грн., на 10,86% та становить 1236 тис. грн. порівняно з 1114,9 в 2002 році. Найбільше зростання спостерігалося в IV кварталі 2003 року на 51,78 тис. грн., тобто 17,59%. В 2003 році порівняно з 2002 на підприємстві збільшилося виробництво мила за всіма групами товарів. За питомою вагою підприємство випускає найбільше мила туалетного твердого 41,58% та 44,83% відповідно в 2002 та 2003 роках. Виробництво туалетного мила твердого в 2003 році порівняно з 2002 зросло на 90,52 тис. грн. (19,5%).
Для виготовлення мила на Київському миловарному заводі застосовують натуральні жири, синтетичні жирні кислоти, лужні речовини, вітдушки, барвники, різні корисні добавки.
Технологічний процес виготовлення мила на Київському миловарному заводі включає дві групи операцій. У першу групу входить варіння мила, що представляє собою хімічний процес взаємодії жирів і жирозамінників з лугами. Вона закінчується готуванням водяних розчинів жирно-кислих солей різної концентрації. Друга група технологічних операцій має на меті додати милу товарний вид. У цю групу операцій входять охолодження і затвердіння концентрованого мильного розчину, сушіння і формування в шматки, упакування готового продукту.
Якість туалетного мила визначає ГОСТ 28546-90 “Мило туалетне. Загальні технічні умови”.
Найбільший відсоток браку було виявлено в 2002 році 1,51%. Як бачимо відсоток бракованого туалетного мила досить низький, що свідчить про досить високу якість туалетного мила, що виробляється на Київському миловарному заводі .
Серед виявлених дефектів (табл. 4.2) найбільшу частку становить неоднорідність шматків мила ( в 2003 році — 24,44%).
Також при перевірці було виявлено інші дефекти, такі як пошкодження упаковки (24%), неправильна форма шматків мила (16,33%), поганий запах мила (19,89%), тріщини (6,94%) та інші дефекти (7,39%).
Якість мила насамперед залежить від якості сировини, що надходить на виробниче підприємство Київський миловарний завод. Київський миловарний завод, укладаючи договір на постачання сировини, повинні бути впевнені в постачальнику. Система якості є не тільки засобом забезпечення якості товарів, але і критерієм оцінки надійності постачальника.
Керівництво підприємства Київський миловарний завод розробляє і визначає політику в області якості, забезпечує ув»язування з іншими видами діяльності і здійснює контроль за її реалізацією на підприємстві. Всі елементи системи якості повинні бути предметом постійної і регулярної перевірки й оцінки.
Якість туалетного мила, що випускається на Київському миловарному заводі підкріплюється сертифікатами.
Список використаної літератури
1. Агбаш В.Л., Елизарова В.Ф., Лойко Д.П. Товароведение непродовольственных товаров. — М.: Экономика, 1989. – 495 с.
2. Алавердиев И. М. Гибкая система самосертификации и обеспечения качества парфюмерно-косметических товаров. — М.: Рикел: Радиосвязь, 1996. – 287 с.
3. Алексеев Н.Е. Товароведение хозяйственных товаров. – М.: Экономика, 1989.- 268 с.
4. Андрусевич А. М., Кейфин А. И. Душистые вещества и полупродукты парфюмерно-косметического производства. — М.: Агропромиздат, 1990. – 347 с.
5. Войткевич С. А., Хейфиц Л. А. От древних благовоний к современным парфюмерии и косметике. — М.: Пищевая промышленность, 1997. – 174 с.
6. Войцеховская А. Л., Волъфенсон И. И. Косметика сегодня. — М.: Химия, 1991. – 364 с.
7. Гильман Б. А., Омельченко В. В. Качество парфюмерно-косметических товаров. – К.: Техника, 1988. – 214 с.
8. ГОСТ 27429-87 Изделия парфюмерно-косметические жидкие. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение. – М.: Издательство стандартов, 1987. – 5 с.
9. ГОСТ 28303-89 Изделия косметические. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение. – М.: Издательство стандартов, 1989. – 7 с.
10.ГОСТ 28546-90 Мыло туалетное. Общие технические условия. – М.: Издательство стандартов, 1990. – 5 с.
11.ГОСТ 29188.0-90 Изделия парфюмерно-косметические. Правила приемки, отбор проб, методы органолептических испытаний. – М.: Издательство стандартов, 1990. – 10 с.
12.Жук Ю. Т., Жук В. А., Кисляк Н. К., Кушнір М. К., Орлова Н. Я. Теоретичні основи товарознавства: Навч. посіб. для студ. кооп. вищих навч. закладів. — К., 2000. — 336 с.
13.Каспаров Г. Н, Парфюмерно-косметическое производство. — М.: Агропромиздат, 1989. – 314 с.
14.Косметика для всех. Боброва Н. К., Кажанова С. Н. и др. — М.: Олма-Пресс, 1993. – 275 с.
15.Косметика: Косметические препараты и теоретические основы современной практики косметики: Пер. с нем. – К.: Выща школа, 1990. – 285 с.
16.Мареев Ю. И., Трепелъ В. А., Шмелъкин А. Ф. Товароведение хозяйственных товаров. — М.: Экономика, 1980. – 274 с.
17.Моисеенко Н.С. Товароведение непродовольственных товаров: Учебное пособие . Часть 1. – Ростов н/Д: Фенікс, 2003. – 344 с.
18.Моисеенко Н.С. Товароведение непродовольственных товаров: Учебное пособие . Часть 2. – Ростов н/Д: Фенікс, 2003. – 288 с.
19.Николаева М. А. Товароведение потребительских товаров. Теоретические основы. — М.: Норма, 1997. – 354 с.
20.Перченкова В.И. Основы товароведения непродовольственных товаров. – — М.: Экономика, 1991. – 274 с.
21. Промышленный обзор мыла. Мыльные оперы//БИЗНЕС. 2003. — №15– С 62-67.
22.Пугачевський Г. Ф., Семак Б. Д. Товарознавство непродовольчих товарів: Підручник для студ. вищ. закл. освіти. — К.: 1999. – 341 с.
23.Райт Р. X. Наука о запахах: Пер. с англ. — М.: Мир, 1966. – 257 с.
24.Рынок бытовой химии. Чисто-чисто-конкретно»2003//БИЗНЕС. – 2003. — №20 – С. 141-145.
25.Справочник товароведа. Непродовольственные товары. — М.: Экономика, 1990. Т. 2. – 400 с.
26.Товароведение и организация торговли непродовольственными товарамии / Под ред. А. Н. Неверова. — М.: 2000. – 354 с.
27.Товбин И. М. Производство мыла. — М.: Пищевая промышленность, 1976. – 314 с.
28.Толоконников А. Маркетинг парфюмерии и косметических средств. //Деловой мир. 1994. 16-22 мая. С. 10.
29.Уманцев Я. З. Хозяйственные товары и бытовая химия. Товароведение. — М.: Экономика, 1986. – 241 с.
30.Шепелев А.Ф., Печенежская И.А., Ивахненко Т.Е. Товароведение и экспертиза парфюмерно-косметических товаров. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – 224 с.
31.Яковлева Л.А., Кутакова Г.С. Товароведение парфюмерно-косметических товаров: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство «Лань», 2001. – 256 с.
