Зміст
1. Ботанічна характеристика, народногосподарське значення гарбузів
2. Хімічний склад та його формування в процесі вирощування гарбузів
3. Товарознавча характеристика районованих сортів гарбузів
4. Вимоги до якості гарбузів згідно існуючих стандартів
6. Способи і умови зберігання гарбузів
Вступ
Основним джерелом вітамінів, легкозасвоюваних вуглеводів, ферментів, клітковини, пектинових та мінеральних речовин є свіжі плоди та овочі. Проте виражена сезонність споживання, обмежений термін зберігання та втрати при цьому передбачають пошук ефективних технологій переробки та зберігання плодів та овочів. Серед овочів, які займають чільне місце в раціоні харчування населення завдяки своїм лікувальним властивостям є овочі родини гарбузових.
Баштанництво — галузь рослинництва, що займається вирощуванням продукції баштанних культур. Під баштанними розуміють польові культури рослин, які належать до ботанічної родини Cucurbitaceae — Гарбузові. Найпоширенішими культурами в Україні, що належать до баштанних, є гарбузи. Гарбузи вирощують в усіх кліматичних зонах України.
Саме тому тема курсової роботи “Товарознавча характеристика гарбузів” є на даний час досить актуальною.
Метою даної курсової роботи є дослідження товарознавчої характеристики гарбузів, що вирощуються та реалізуються в Україні.
Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач, які складають структуру роботи:
— розгляду ботанічної характеристики та народногосподарського значення гарбузів;
— розгляду хімічного складу та його формування в процесі вирощування гарбузів;
— розкриття товарознавчої характеристики районованих сортів гарбузів;
— визначення вимог до якості гарбузів згідно існуючих стандартів;
— розгляду хвороб гарбузів;
— розгляду способів і умови зберігання гарбузів.
Предметом дослідження є товарознавча характеристика гарбузів.
1. Ботанічна характеристика, народногосподарське значення гарбузів
Гарбуз (Cucurbita) — рід одно- і багаторічних трав»»»»янистих рослин, сімейства гарбузових, баштанна культура. За А. І. Філовим, рід Cucurbita налічує п»»»»ять культурних та шістнадцять дикорослих видів. Із культурних видів гарбуза на території України вирощують три: гарбуз великоплідний —
Cucurbita maxima Duch., гарбуз твердокорий — Cucurbita pepo
L., гарбуз мускатний — Cucurbita moschata Duch., ex. Poir [10].
Плоди гарбуза — найважливіший продукт харчування не тільки людини, але і тварин. За вмістом вуглеводів, вітамінів і мінеральних солей він перевершує багато овочів. Гарбуз є багатим джерелом солей калію та заліза. У плодах гарбуза присутні солі фосфору, кремінної кислоти, кальцію, магнію, а також мідь, кобальт і ін. За калорійністю гарбуз рівноцінний кольоровій капусті. У лікувальних цілях використовують м»»»»якоть, сік, насіння, стебла, корені, листя і квіти гарбуза. Гарбуз активізує обмін речовин в організмі, виводить шлаки, зміцнює імунну систему, розгладжує шкіру і поліпшує колір обличчя. Клітковина плодів гарбуза добре розварюється й у пюреподібному стані легко засвоюється. Незначна кількість целюлози, що утримується в ній, і органічних кислот дозволяє включити її в дієту хворих, що страждають захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Гарбуз, унаслідок високого вмісту пектину, полегшує стан хворих із запаленням товстого кишечнику, рекомендується при ожирінні, зниженні функції жовчного міхура. Гарбузова м»»»»якоть у сирому виді має проносну дію. Оптимальне співвідношення солей калію і натрію в плодах гарбуза (72:1) дозволяє знімати набряки при деяких захворюваннях бруньок і сечового міхура. Як жовчогінний засіб гарбуз рекомендується вживати в сирому, вареному або печеному виді. Сік гарбуза сприяє прискоренню розчинення каменів у нирках, сечовому міхурі і печінці. Насіння гарбуза містить велику кількість білкових речовин (глобулін, глютелин і альбумін), а також сантонін, що має велике лікарське значення. Їх рекомендують як самий безпечний глистогінний засіб. Рослинна олія з насіння гарбуза містить фітостерини, що мають властивість знижувати рівень холестерину в крові; воно рекомендується людям, що страждають атеросклерозом. Гарбуз і препарати з нього мають цукрознижуючу дію [3].
…
Невеликі партії гарбузів зберігають в утеплених сараях, на
горищах, жилих приміщеннях, у підвалах, де плоди вкладають в один ряд на шар соломи або полови завтовшки 8—10 см. У разі похолодання гарбузи зверху вкривають половою шаром 12—16 см або соломою — 20 — 25 см. Під час зберігання систематично перевіряють якість плодів, загни лі негайно видаляють [2]. За браком приміщень для зберігання гарбузів використовують траншеї завширшки 1,25 м, завглибшки 1 м і завдовжки 6 м. Дно і стіни траншеї вистилають сухою соломою шаром 4 —5 см. Плоди, попередньо просушені упродовж кількох днів на сонці, вкладають плодоніжками догори, відокремлюючи один від одного соломою. Зверху кожний ряд плодів укривають соломою. Розміщують стільки рядів, щоб останній виступав
над поверхнею землі на 8—10 см. Потім накривають соломою шаром 20 —25 см, а коли настануть приморозки, то і землею, доводячи її шар у міру посилення морозів до 50 — 70 см.
Висновки та пропозиції
За результатами виконаної роботи можна зробити наступні висновки та пропозиції.
1. Гарбуз — рід одно- і багаторічних трав»»»»янистих рослин, сімейства гарбузових, баштанна культура. Налічує п»»»»ять культурних та шістнадцять дикорослих видів. Із культурних видів гарбуза на території України вирощують три: гарбуз великоплідний, гарбуз твердокорий, гарбуз мускатний.
2. Плоди гарбузів відзначаються високими смаковими і поживними властивостями, є делікатесним та дієтичним продуктом. Споживають їх у свіжому вигляді та використовують для переробки. Гарбузи у багатьох господарствах вирощують на корм тваринам. М»»»»якуш плодів гарбузів легко засвоюється, швидко перетравлюється. Енергетична цінність 1 кг м»»»»якуша гарбуза становить 1,25 кДж. Гарбузи використовують і з лікувальною метою.
Висока харчова і дієтична цінність плодів гарбузів зумовлюється високим вмістом вітамінів, особливо вітаміну С, та каротину. Середній вміст вітаміну С в плодах гарбузів — до 15 мг/100 г. У плодах гарбузів міститься від 4 до 7, а в плодах кабачків від 1,5 до 6,5 мг на 100 г каротину. Найбільше каротину містять плоди мускатного гарбуза. Деякі його сорти містять 16 — 20 мг каротину на 100 г м»»»»якуша.
Правильне застосування добрив під гарбузи сприяє
значному підвищенню врожаю, прискорює достигання плодів, а
також поліпшує їх якість в усіх грунтово-кліматичних зонах
країни.
3. Із культурних видів гарбуза на території України вирощують три: гарбуз великоплідний, гарбуз твердокорий гарбуз мускатний.
4. Плоди гарбуза відповідно ДСТУ 3190-95 „Гарбузи продовольчі свіжі. Технічні умови” за якістю повинні бути свіжі, зрілі, цілі, здорові, незабруднені, без захворювань, з забарвленням і формою плодів, властивих даному ботанічному сорту, із плодоніжкою або без неї. Допускаються плоди з відхиленнями від правильної форми, але не виродки, з зарубцювавшимися ушкодженнями кори від порізів і подряпин.
5. Гарбузи можуть мати наступні хвороби: антракноз; аскохітоз; бактеріоз, або кутаста плямистість; біла гниль; бура, або оливкова, плямистість; зелена крапчаста мозаїка; кореневі гнилі; несправжня борошниста роса, або псевдопероноспороз; пліснява чорна гарбузових; роса борошниста гарбузових; сіра гниль.
Найбільшої шкоди гарбузам завдають антракноз та борошниста роса, які особливо інтенсивно розвиваються у вологу похмуру погоду, та тоді, коли гарбузи вирощують часто на одному й тому самому місці; значної шкоди їм також завдає і бактеріоз.
Багато хвороб можуть вразити гарбузи під час зберігання (гнилизна, бактеріоз, плямистість і інші).
6. Для зберігання гарбузи відбирають достиглі, здорові, без
механічних пошкоджень та вдавлень, зі здерев»»»»янілою плодоніжкою. Гарбузи, призначені для відправляння у місця споживання та для переробки, зберігають під навісами. Плоди укладають на шар сухої соломи завтовшки 5 — 7 см і в такому вигляді зберігають до початку приморозків. Якщо приморозки невеликі, їх укривають чистою та сухою соломою шаром
4 — 6 см. Зі зниженням температури повітря до 5 °С шар соломи, яким накривають гарбузи, збільшують до 15 —20 см.
Зберігати гарбузи можна в овоче- або динесховищах чи
пристосованих для цього приміщеннях, де є змога підтримувати температуру у межах 3—10 °С і відносну вологість повітря 70 — 75 %. Вологі і холодні приміщення для зберігання гарбузів непридатні.
7. Плоди гарбузів для забезпечення їх якості потрібно збирати після повного їх достигання. Стиглість плодів гарбузів виду С. maxima Duch. визначають за станом засихання та опробковіння плодоніжки, у виду С moschata Duch. та С. реро L. — за зміною кольору кори плодів, який від зеленого переходить до типового для сорту кольору. В деяких сортів виразним стає візерунок.
Список використаних джерел
1. ДСТУ 3190-95. Гарбузи продовольчі свіжі. Технічні умови
2. Андрієвська С. А., Барабаш О. Ю., Біленька О. М., Гаврилюк М. М., Гнатюк Г. Г. Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур / УААН; Інститут овочівництва і баштанництва / К.І. Яковенко (ред.). — Х., 2001. — 644с.
3. Барабаш О. Ю., Гутиря С. Т., Хареба В. В., Андрощук О. О. Гарбузові овочеві культури: Поради, як зібрати високий урожай плодів, рецепти консервування, соління та приготування страв. — К. : Вища школа, 2001. — 124с.
4. Бахчевые культуры / Под ред. А. О. Лымаря. — К.: Аграрна наука,
2000. — 327 с.
5. Велик В. Ф. Бахчеводство. — М.: Колос, 1982. — 175 с.
6. Колтунов В. А., Пузік Л. М. Зберігання гарбузових плодів / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х. : ХНАУ, 2004. — 366с.
7. Лебедева А.Т. Тыква. Кабачок. Патиссон. – М.: АСТ: Астрель, 2005 – 127с.
8. Лихацький В.І. Баштанництво: Навч.посібник. – К.: Вища школа, 2002. – 166 с.
9. Лук»»»»яненко Д. Є., Павлюченко О. О., Галка О. Т. та ін. Баштанництво. — К.: Урожай, 1972. — 201 с.
10. Филов А. И. Бахчеводство. — М.: Колос, 1969. — 254 с.
11. Фурса Т. Б., Филов А. И. Культурная флора СССР (тыквенные). —
М.: Колос, 1982. — 277 с.
