1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
1.1 ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЕКОНОМІЧНА ПОСТАНОВКА КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ «АНАЛІЗ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ» НА ПЕОМ
2.2. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
2.3. АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.4 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
3. ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
3.2 РОЗРОБКА ПЛАНУ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
ВСТУП.
У процесі господарської і фінансової діяльності суб’єкти підприємництва, створивши статутні фонди, здійснюють витрати, пов’язані з підготовкою торгівельної діяльності, з забезпеченням потреб підприємства матеріальними і трудовими ресурсами, і інші витрати, і отримують доходи як від продажу (реалізації) продукції, так і від інших видів діяльності. Нова система оподаткування прибутку підприємств, передбачає, що за основу системи оподаткування прибутку підприємств кладеться обсяг їхніх валових доходів і валових витрат. Саме різниця між валовими доходами і валовими витратами в основному визначає об’єкт оподаткування прибутку підприємств.
Це, безумовно, важливий аргумент для докладного розглядання питання управління поточними витратами торговельного підприємства, але існують і інші аргументи, які відіграють важливу роль.
Діяльність торговельного підприємства передбачає використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ресурси, що застосовуються в торговельно-технологічних процесах, споживаються і трансформуються у витрати. Тобто матеріальні ресурси перетворюються а) в предмети праці (знос МШП, санітарного і спеціального одягу та взуття, матеріалів, що використовуються в процесі торгівлі; вартість палива, енергії, води; втрати від нестачі в процесі торгівлі та на складах в межах норм природного убутку, оплата робіт і послуг виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами (транспортні послуги, послуги зберігання тощо); оплата палива, енергії, води понад встановлені ліміти; втрати від нестачі понад норми природного убутку; втрати від зниження ціни товарів); б) засоби праці (амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів; витрати на поточний ремонт основних засобів; витрати на оренду і утримання основних фондів, невиробничих основних фондів; витрати на страхування майна; витрати на оренду приміщень понад встановленої ставки; витрати на придбання та модернізацію устаткування); трудові ресурси (як предмети праці) трансформуються у витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи, як засоби праці — додаткове матеріальне стимулювання робітників, підготовку та підвищення кваліфікації робітників у вигляді семінарів, тренінгів.; фінансові ресурси за рахунок власного капіталу трансформуються у витрати на здійснення добровільного страхування, дивіденди власникам підприємства, а ресурси, які виникають за рахунок позик кредитних установ, трансформуються у відсотки за користування одержаними кредитами, придбання виробничих фондів і нематеріальних активів; ресурсний потенціал підприємства трансформується у витрати, що фінансуються за рахунок чистого прибутку.
Споживання ресурсів та їх трансформація у витрати забезпечує одержання результатів торговельної діяльності підприємства у вигляді товарообороту, доходів, прибутку. Тобто як аргумент поточні витрати впливають на торговельно-господарську діяльність підприємства, ефективність діяльності підприємства, фінансові результати в умовах економічного розвитку.
Прийняття управлінських рішень відносно максимізації ринкової вартості підприємства та його прибутку, забезпечення відповідного ступеня фінансової стійкості торговельного підприємства, формування і підтримки іміджу торговельного підприємства, оптимізації розмірів витрат, а також управління поточними витратами є однією з допоміжних стратегій управління діяльністю торговельного підприємства в цілому. Цими аргументами обумовлена актуальність докладного вивчення поточних витрат торговельного підприємства та актуальність управління ними.
Метою написання дипломної роботи були питання класифікації витрат, визначення нових класифікаційних ознак, формування складу витрат за різними видами діяльності, за економічними елементами, визначення факторів, що визначають розмір та склад поточних витрат торговельного підприємства, дослідження змін в характеристичних ознаках факторів; вивчення методик аналізу та порядку планування поточних витрат на торговельному підприємстві.
Написання дипломної роботи грунтується на матеріалах торговельного підприємства ТОВ „С-Сервіс», яке було зареєстровано 6 жовтня 1997 року. Форма власності — колективна. Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, діє відповідно до Статуту. Предметом діяльності товариства є оптова торгівля холодильним обладнанням.
Показники фінансово-економічної діяльності за даними звіту про фінансові результати за квартали 2002 року (Форма №2-м) (додаток 2 ) та Декларації про прибуток підприємства за квартали 2002року (додаток 3) дають можливість визначити, що товарооборот та валовий дохід збільшився в пропорції, яку можна визначити як 1 : 2 : 3 (відповідно 1-3 квартали поточного періоду). Показник валових витрат та показники витрат за статтями окремо мали тенденцію до збільшення в такій же пропорції.
Якщо розглядати пропорцію збільшення витрат окремо за статтями, то це обумовлено збільшенням імпортування товарів перед новим роком для забезпечення торговельної діяльності на період Різдвяних свят.
Закриття питань розрахунків з постачальниками товарів (користування кредитами, сплата відсотків за кредит).
Збільшення витрат на оренду складських приміщень обумовлено збільшенням об’єму завезеного товару. Якщо збільшилися об’єми постачання товару, то необхідні основні фонди для забезпечення роботи складської служби. Придбання основних фондів, введення їх в експлуатацію свідчать про збільшення амортизаційних витрат.
Збільшення витрат на оплату праці обґрунтоване збільшенням мінімальної заробітної плати з 1 липня 2002 року, а також збільшенням штатних працівників.
Узагальнюючи вище зазначене, можна зробити висновок, що збільшення товарообороту, валового доходу в такій же пропорції — це позитивний показник, при умові що пропорцію збільшення витрат обігу в цілому та за статтями витрат в майбутніх періодах можливо відрегулювати. Тобто проаналізувати та спланувати витрати обігу в цілому та за статями з тенденцією до зменшення .
Інформаційною основою написання дипломної роботи будуть основні нормативні документи, тобто Закони, Положення (стандарти), накази, періодичні видання. Для написання та обґрунтування практичних питань будуть використовуватися матеріали бухгалтерської звітності, оперативного та управлінського обліку (первинні документи, що пов’язані зі здійсненням витрат, оборотні відомості по бухгалтерських рахунках), здійсненні за допомогою ПЕОМ.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
1.1 ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
Поточні витрати підприємства торгівлі — це грошове відображення витрат живої та речовинної праці на здіснення поточної торговельне — виробничої діяльності підприємства, які за природно — речовим складом визначають спожиту частку матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів. Тобто поточні витрати підприємства торгівлі — це витрати обігу, які представлені в грошовій формі, на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю сутністю собівартість послуг по доведенню товарів від виробника до споживача та пов’язані зі зміною форм вартості.
Норми поточних витрат базуються на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, надалі П(С)БУ. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і їх розкриття у фінансовій звітності. За стандартом витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за виключенням зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
….
2.2. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
Аналіз витрат підприємства дає змогу оцінити стан управління цими витрат, ступінь раціональності здійснених витрат, дати кількісну оцінку факторам, які впливають на суму та рівень поточних витрат, виявити резерви зменшення витрат.
Для того, щоб почати проводити розрахунки аналізу, робити висновки, перш за все необхідно оглянути первинні документи, звітні форми, які надаються до податкової адміністрації, визначити всі необхідні показники для складання вихідних даних. При цьому слід зазначити, що оскільки ТОВ «С-Сервіс» є суб’єктом малого підприємництва, то інформація, що характеризує склад його витрат обмежена. Джерелами інформації при аналізі витрат є фінансова звітність підприємства (додаток 2), Декларація про прибуток підприємства (додаток 3).
Вартість реалізованих товарів (Рпв) визначалася:
Рпв = Зп — Зк + Н, де (2.4.)
Зп — запаси готової продукції за балансом на початок періоду, додаток 2.
Зк — запаси готової продукції за балансом на кінець періоду, додаток 2.
Н — обсяг надходження імпортних та вітчизняних товарів (за оперативними даними).
Сума витрат обігу визначалася як різниця сукупних витрат та вартості реалізованих товарів (в цінах постачальника).
Проаналізувавши табл. 2.2., як висновок можна відмітити, що при постійному збільшенні товарообороту підприємства сума його сукупних витрат теж зростала, але меншими темпами (оскільки середній рівень сукупних витрат у товарообороті постійно зменшувався від 0,2% у 4 кварталі до 1,1% у 2 кварталі).
Динаміка суми витрат обігу характеризувалася їх досить великим зменшенням у 2 кварталі (на 14,3%), що призвело при зростанні товарообороту на 11,6% до зменшення рівня цих витрат на 2,06%. У третьому кварталі було деяке збільшення суми витрат обігу (на 4 тис.грн., або 1,44%), а у 4 кварталі їх сума знов збільшилась (на 20 тис.грн., або 7,08%). При цьому рівень цих витрат постійно зменшувався.
Графічно динаміку суми та рівня витрат обігу підприємства можна побачити на рис. 2.2. та 2.3.
Наступним етапом аналізу поточних витрат підприємства буде аналіз їх динаміки за статтями витрат, що зроблено в таблиці 2.3.
Проаналізувавши розрахунки, можна помітити, що у складі витрат обігу постійно зростають тільки амортизаційні відрахування (в середньому на 1 тис. грн. щокварталу), що є наслідком постійного збільшення залишкової вартості основних фондів підприємства. Інші статті витрат обігу не мають певної тенденції. Матеріальні витрати обігу у 2 кварталі звітного року значно скоротилися (на 41,9%), після чого спостерігалося їх зростання у 3 кварталі у порівнянні з 2 кварталом на 33,3 тис. грн. (28,68%), у 4 кварталі вони знов зменшились (на 12,8 тис. грн., або 8,57%). Така ситуація свідчить про відсутність контролю в управлінні цими витратами, що веде до зменшення прибутковості підприємства в окремі періоди.
Динаміка витрати, що пов’язані з оплатою праці (витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи) не співпадає з тенденціями зміни матеріальних витрат: у 2 та 4 кварталах вони зростають, а у 3 кварталі зменшуються. Зменшення цих витрат у 3 кварталі було пов’язано з виокремленням сервісної служби у окреме підприємство.
Досить високими коливаннями характеризується зміна витрат за оренду основних засобів: у 2 кварталі вони зросли на 5,1 тис. грн., або 20,4%, у 3 кварталі зменшились на 9,4 тис. грн. (31,23%), у 4 кварталі зросли на 10,8 тис. грн. Таку динаміку цих витрат можна пояснити спробами підприємства зменшити потребу в основних фондах (особливо складських приміщеннях) у 3 кварталі, але за рахунок значного зростання товарообороту підприємства у цей період виявилося необхідним збільшувати ці витрати у 4 кварталі для забезпечення нормальної роботи підприємства.
Зміна відсотків за кредит схожа зі зміною матеріальних витрат обігу (у 2 та 4 кварталах вини зменшувалися, у 3 збільшувалися). Виникнення цих витрат пов’язано з отриманням підприємством короткострокового кредиту для забезпечення своєчасних зовнішньоекономічних розрахунків. Цей кредит підприємство отримує на кілька днів у випадку нестачі власної готівки. Зростання цих витрат у 3 кварталі було пов’язано із значним збільшенням імпортних операцій у цей період року.
Досить сильно зменшились витрати, пов’язані з сертифікацією імпортних товарів. У 2 кварталі вони зросли на 50% і склали 37,2 тис. грн., у З кварталі зменшились на 77,15% і склали 8,5 тис. грн. У 4 кварталі очікується їх зростання на 2,1 тис. грн.
Постійно зростали у 2002 році і комісійні витрати. Тільки у 2 кварталі вони дещо зменшились — на 0,2 тис. грн., що було пов’язано із деяким зменшенням відсотку комісійних, після цього ці витрати постійно зростали (на 1,3 та 0,3 тис. грн. відповідно у 3 та 4 кварталах), що було пов’язано з зростанням імпортних операцій.
Витрати на термінал то зростали (у 2 та 4 кварталах), то зменшувалися (у 3 кварталі). Це пов’язано із сезонністю завантаження терміналів у різні пори року, що відповідно впливає на вартість цих послуг.
Інші витрати обігу постійно зростали, особливо у 2 та 3 кварталах.
….
Отже, період обороту товарних запасів погіршувався у 2 та 3 кварталах, що зумовило збільшення товарних запасів на 1230,1 та 902,7 тис. грн. відповідно. Якби на формування цього запасу було використано банківський кредит (а не власні кошти та кредиторська заборгованість), то з урахуванням 25% річних за отриманий кредит поточні витрати підприємства зросли б на 76,9 тис. грн. у 2 кварталі та ще на 56,4 тис. грн. у 3 кварталі, що могло б призвести до збитковості підприємства і у цих періодах. Цей приклад теж побічно свідчить про ефективність здійснених витрат підприємством.
3. ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
3.1 СУТНІСТЬ, ЕТАПИ ТА МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Система управління поточними витратами є однією з складових загальної системи управління діяльністю торговельного підприємства в цілому. Метою її розробки є управління поточними витратами, виходячи з генеральної мети управління — максимізації ринкової вартості підприємства та його прибутку.
Управління поточними витратами передбачає організацію обліку поточних витрат в цілому і за статтями витрат, яка створює інформаційну базу для прийняття управлінських рішень; аналіз поточних витрат, що дає змогу оцінити стан витрат обігу, ступінь раціональності здійснення витрат, дати кількісну оцінку факторам, які впливають на суму і рівень поточних витрат; нормування поточних витрат, яке передбачає визначення граничних розмірів з окремих видів витрат (норми спецодягу, товарні запаси тощо; планування (прогнозування) поточних витрат, яке дає можливість визначити мінімальні і максимальні межі витрат обігу, можливий розмір витрат обігу при плановому обсязі діяльності і рівні використання ресурсів та дозволяє обрати такий варіант плану поточних витрат, який максимально відповідає досягненню цільового розміру прибутку; контроль та оперативне управління поточними витратами.
….
Другим важливим напрямом економії витрат на плановий період є витрати на розмитнення товару, так як на київських митницях також зросли тарифи на обслуговування, стали неможливі пільгові тарифи. Як засіб економії витрат на розмитнення товару ми пропонуємо, наприклад, розмитнювати товар на митницях Київської області, а може і іншої області України, де поки що існують менші тарифи на митниці, також присутні пільгові тарифи, і сподіваємося більш сприятливі умови для розмитнення товару.
Якщо виходити з того, що витрати на розмитнення товарів у 3 кварталі 2002 року склали близько 8 тис. грн. (тобто їх рівень у товарообороті склав 8 / 6036 * 100 = 0,132%), а у 4 кварталі, після збільшення митних зборів, — на 13 тис. грн. (тобто їх рівень склав 0,188%), то на кожні 100 грн. реалізованих товарів припадало на 0,056 грн. витрат на розмитнення більше (0,118 — 0,132 = 0,054). Таким чином, якщо підприємство не скористається послугами обласних («провінціальних») митних складів, при плановому обсязі реалізації (7679 тис. грн. на 1 квартал 2003 року) воно втратить 0,054 * 7679000 / 100 = 4142 тис. грн.
Вище зазначеним обгрунтовано актуальність існуючих поточних витрат по окремим видам витрат ТОВ «С-Сервіс» та запропоновані напрямки економії поточних витрат, які підприємство визначило для себе важливими на плановий період.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Дана дипломна робота була присвячена дослідженню теоретичних основ управління поточними витратами на торговельному підприємстві та їх практичне застосування на матеріалах ТОВ «С-Сервіс».
В процесі дослідження теоретичних основ управління поточними витратами було з’ясовано, що поточні витрати підприємства торгівлі — це грошове відображення витрат живої та речовинної праці на здіснення поточної торговельне — виробничої діяльності підприємства, які за своїм природно речовим складом визначає спожиту частку матеріальних, нематеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і їх розкриття у фінансової звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати». За стандартом витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за виключенням зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
При вивченні сутності, механізму формування та обґрунтування заходів щодо управління витратами торговельного підприємства було розглянуто їх класифікацію. При цьому основними ознаками є поділ витрат за видами діяльності (витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати); за ступенем реагування на зміну обсягів діяльності (умовно-постійні та умовно-змінні витрати); за центом відповідальності (витрати відділу, витрати окремої ділянки, витрати іншого структурного підрозділу); за економічними елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати) та ін.
На поточні витрати торговельного підприємства впливають ряд факторів зовнішнього характеру (кон’юнктура споживчого ринку, стан економіки країни в цілому, механізм державного регулювання торговельно-господарської діяльності та ін.) та внутрішнього характеру (обсяг, склад та асортиментна структура товарообігу, умови товаропостачання, стан і ефективність використання основних фондів та трудових ресурсів, структура капіталу, швидкість оборотності товарів). Знання факторів, що впливають на розмір і склад витрат обігу дає змогу управляти цими витратами, тобто корегувати їх збільшення, зменшення, визначати резерви зниження витрат, що є складовим елементом системи управління витратами торговельного підприємства.
Одним з основних елементів системи управління поточними витратами торговельного підприємства є їх системний аналіз. Дослідження витрат обігу передбачає: аналіз змін розміру та рівня витрат обігу в цілому, аналіз змін в обсязі та рівні витрат обігу за статтями витрат, аналіз змін в обсязі та рівні витрат змінних та умовно-постійних, кількісна оцінка факторів, що впливають на формування витрат, оцінка ефективності управління процесом формування витрат обігу.
Отримані результати дали змогу визначити «сильні» та «слабкі» місця та сприяти пошуку резервів ефективності управління ними.
Проведений аналіз свідчить, що: витрати обігу підприємства у 2002 році не мали чіткої тенденції до зростання або зменшення, в той час як сукупні витрати підприємства постійно збільшувалися. Це є свідченням, що зміна сукупних витрат була пов’язана зі змінами іншої їх складової — вартості реалізованих товарів (у цінах їх закупівлі), яка постійно зростала.
Зокрема, у складі сукупних витрат підприємства витрати обігу мають незначну частку, яка постійно зменшується і склала у 4 кварталі 5,4%, що на 3,4% менше, ніж у 1 кварталі 2002р.
У структурі витрат обігу переважають матеріальні витрати обігу (42-62%). Динаміка саме цих витрат визначала зміну поточних витрат в цілому.
Більш-менш стабільними були частки витрат на оплату праці (яка коливалася в межах 4,0 — 4,8%), відрахувань на соціальні заходи (1,5- 1,8%), відсотків за кредит (0,8 — 1,4%).
Досить суттєво зменшились витрати на сертифікацію (з 24,8 тис. грн. у 1 кварталі 2002 р. до 10,6 тис. грн. у 4 кварталі).
У структурі витрат переважають умовно-змінні витрати, частка яких за 2002 рік не була меншою за 80%. Відповідно частка умовно-постійних витрат не перевищувала 20%, а найменший її розмір спостерігався у 1 кварталі -14,27%.
Порівнюючи темпи приросту умовно-змінних витрат та товарообороту можна побачити, що вони ніколи не перевищували останніх, що призвело до постійного зменшення рівня змінних витрат у товарообороті з 7,61% у 1 кварталі до 4,29% у 4 кварталі.
При оцінці впливу факторів на суму поточних витрат досліджуваного підприємства були визначені їх зміна за рахунок товарообороту, середньоспискової чисельності працівників, їх середньомісячної зарплати, неузгодженості надходження та витрачання грошових коштів. При цьому практично усі фактори переважно сприяли збільшенню витрат підприємства.
Оцінка ефективності управління поточними витратами базувалася на визначенні таких показників, як витратовіддача, доходність витрат, рентабельність витрат. За 2002 рік усі ці показники мали тенденцію до збільшення, що свідчить про постійне покращення ефективності управління поточними витратами на досліджуваному підприємстві.
Планування поточних витрат торговельного підприємства також має свою методологію, основою якої є інформаційна база, яка визначає плановий та фактичний обсяг та структуру товарообороту, товарного забезпечення, запасів товарно-матеріальних цінностей, планову середню облікову чисельність, штатний розклад, систему оплати праці, матеріально-технічну базу підприємства та прогнозні чинники.
Обґрунтування плану витрат обігу торговельного підприємства проводитися кількома методами: методом прямих техніко — економічних розрахунків, факторно-аналітичним методом, економіко — математичним методом та ін.
Основою планування витрат обігу підприємства на перше півріччя 2003 року послугувало визначення планового обсягу товарообороту, а також валового доходу.
Планування комерційного доходу та необхідного прибутку стало основою визначення максимально можливих витрат підприємства, що визначило необхідний обсяг прибутку, що становить 372,4 та 393 тис. грн. відповідно для 1 та 2 кварталів 2003 року.
При плануванні планового обсягу можливих витрат обігу було визначено переваги та недоліки застосування окремих методів планування. В роботі при плануванні розрахунків використовувався комплексний підхід, основою якого було обрано метод техніко-економічних розрахунків.
Планування витрат обігу було здійснено в розрізі окремих елементів, таких як: матеріальні витрати обігу, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати на оренду основних засобів, відсотки за кредит, витрати на сертифікацію, комісійні витрати, витрати на термінал, інші витрати.
На основі проведеного планування було складено кошторис витрат на 1-2 квартали 2003 року, відповідно до якого загальна сума витрат обігу складає 1 та 2 кварталах 2003 року 336,7 та 362,5 тис. грн. Таким чином, поточні витрати, що очікуються у плановому періоді, не перевищують максимально можливі витрати, що свідчить про ефективність системи управління витратами з точки зору досягнення цільового прибутку.
У правління поточними витратами передбачає постійний пошук шляхів їх оптимізації. Для досліджуваного підприємства було визначено наступні напрямки економії та раціоналізації: вдосконалення системи управління, забезпечення зростання товарообігу і вдосконалення його складу і структури, збільшення ефективності використання основних фондів, оптимізація складу і структури оборотних коштів, вдосконалення торговельно-технологічного процесу.
Важливим напрямком раціоналізації витрат є зростання продуктивності праці, оскільки це дозволяє зменшити суму та рівень витрат на оплату праці, і як наслідок, витрат на соціальні заходи. Було досліджена залежність рівня витрат на оплату праці від продуктивності праці, так зростання продуктивності праці на 1% дає можливість зменшенню рівня витрат на оплату праці на 0,99%, а збільшення продуктивності праці на 5 % зменшує рівень цих витрат обігу на 4,76 %.
Аналіз витрат обігу засвідчив, що для даного підприємства важливий напрямок економії витрат на транспортування товару, так з розвитком супермаркетів «Велика Кишеня», «Фоззі», «Фуршет», потреба в якісному обладнанні зростає, тобто ТОВ «С-Сервіс» і надалі буде транспортувати професійне холодильне та технологічне обладнання з країн Європи. Тому, як засіб економії витрат на транспортування, було запропоновано знайти транспортну компанію, яка тільки виходить на цей ринок, яка пропонує менші тарифи на перевезення, на тих же умовах.
Можливо, в подальшому буде мобілізуватися маршрут. Зараз переважно використовується маршрут типу «Маятник». Маятниковий маршрут призводить до 15% зайвих перевезень вантажів, що є суттєвим резервом зменшення витрат на транспортування. Тому при подальшому розвитку діяльності підприємства було б ефективнішим використовувати такий метод транспортування як „Кільцевий».
Ще одним важливим напрямом економії витрат на плановий період є витрати на розмитнення товару, так як на київських митницях зросли тарифи на обслуговування. Як засіб економії витрат на розмитнення товару було доцільним, наприклад, розмитнювати товар як на митницях Київської області так і на митницях інших областей України, де поки що існують менші тарифи та є пільгові тарифи, що сприятиме поліпшенню умов для розмитнення товару, що дасть можливість зекономити до 3% витрат.
Проведені розрахунки свідчать що, якщо підприємство не скористається послугами обласних митних складів, при плановому обсязі реалізації (7679 тис. грн. на 1 квартал 2003 року) воно втратить до 4142 грн.
