КР Статистика Cстатистика А 23.06.06

Зміст

 

  1. Статистичне вивчення оборотних фондів. Статистичні показники використання оборотних фондів. 3

 

  1. Статистичний аналіз динамки середньої заробітної плати. 7

 

  1. Задача 1. 10

 

  1. Задача 2. 12

 

  1. Задача 3. 13

 

  1. Задача 4. 15

 

  1. Задача 5. 17

 

Список використаних джерел. 18

1. Статистичне вивчення оборотних фондів. Статистичні показники використання оборотних фондів

 

Оборотні кошти — це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Формування й регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це виокремлюють оборотні кошти у сферах вироб­ництва та обігу, а також розподіляють їх на нормо­вані й ненормовані (рис. 1.1).

Певне практичне значення мають з’ясування та оцінка структури оборотних коштів. Вони (кошти) ви­користовуються ефективніше тоді, коли більша їхня частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних відтворення; проте ця частина коштів підприємства не бере коштів у сфері обігу — лише необхідна умова безперервності процесу безпосередньої участі у створенні вартості продукції, що виготовляється. За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промисло­вих підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері ви­робництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та не­завершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу — 28% (з них близько 17% — вартість готової продукції, а 6% — грошові кошти).

Необхідний розмір грошових коштів, що вклада­ються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням (розрахунком нормативів).

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку. Аналітичний (до­слідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фак­тичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового пе­ріоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку — це науково обґрунтований роз­рахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничим запасам, незавершеному виробництву, витра­там майбутніх періодів, залишкам готової продукції). У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків викорис­товуються здебільшого як допоміжні.

 

Рис. 1.1. Елементний склад оборотних коштів підприємства

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елемен­ти, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, па­ливо), і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети). Ме­тодика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх І відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на і норму їхнього запасу в днях.

Норматив оборотних коштів у інших нормованих елемен­тах. Окрім виробничих запасів і незавершеного виробництва, до нормованих елементів оборотних коштів належать також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівар­тості продукції.

Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціо­нальне та економне використання оборотних коштів суб’єктів гос­подарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефек­тивності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності — відповідні конкретні заходи (рис. 1.2).

Ефективність використання оборотних коштів характеризуєть­ся швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення обо­ротності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу про­дукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими ціна­ми за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта обо­ротності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він по­казує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одно­го обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів виз­начається як співвідношення кількості днів у розрахунковому пер­іоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта обо­ротності за той самий період. Для характеристики економічної ефек­тивності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення при­бутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Рис. 1.2. Показники та способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

 

У наслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) ко­штів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використан­ня) вивільнення грошових коштів з обороту.


2. Статистичний аналіз динамки середньої заробітної плати

 

 

Розмір середньої заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємс­тва. Заробітна плата залежить від форм і систем оплати праці.

Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна і погодинна. Якщо технічне нормування дає змогу провадити оплату праці робітників відповідно до її кількості, тарифної системи з урахуванням у рівнях кваліфікації робітників, навантаженості й складності праці, то форми оплати праці з їх системами враховують заробіток, фактично відпрацьований час, обсяг виготовленої продукції або виконаних робіт і послуг.

При відрядній оплаті праці заробітна плата робітників прямо залежить від обсягу виконаної роботи і розміру розцінки. Цю форму використовують при оплаті тим робітникам, праця яких підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з таких систем: прямої, прогресивної, акордної і преміальної. Вона може бути індивідуальна і бригадна.

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу. Коло працівників визначається наявністю таких систем, як проста погодинна і погодинно-преміальна.

Форми і системи оплати праці на підприємстві регулює керівник підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного прибутком мінімуму.

Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких праців­ник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в органі­зації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та погодинна.

Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких праців­ник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в органі­зації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та погодинна [4, с. 384].

Основними умовами застосування відрядної оплати праці є на­явність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існу­вання реальних можливостей підвищення виробітку на конкретно­му робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потре­бує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно при­зводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

Погодинна форма заробітної плати застосовується тоді, коли не­доцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за які­стю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскі­льки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо).

Сучасна техніка пред’являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме погодинна, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюєть­ся, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

Кожна з названих форм заробітної плати охоп­лює кілька систем оплати праці для різних організаційно-технологічних умов виробництва.

Можливі та реально застосовувані системи оплати праці робіт­ників виробничих підприємств (підрозділів організацій) показа­но на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Форми та основні системи оплати праці

 


3. Задача 1

 

Чисельність населення області на початок року становила 2400 тис. чол., а на кiнець року — 2500 тис. чол. Протягом року народилося 35 тис. чол., померло 12 тис. чол., у тому числi дiтей до одного року — 120, з них 75 дiтей народження цього року i 45 дiтей народження попереднього року. Чисельнiсть тих, хто народився у попередньому роцi, становила 32400. Питома вага жiнок у вiцi 15 — 49 рокiв у загальнiй чисельностi населення становила 32%.

 

Визначити:

 

  • загальнi показники загального руху населення;
  • коефiцiенти дитячоi смертностi ;
  • спецiальний коефiцiент народжуваностi.

 

Розв’язання

Загальний приріст населення на кінець року становить

 

Отже, в даному районі спостерігався приріст населення за рік  — 100 тисяч осіб, що складає 4,17 відсотки від початку року. Але приріст за рахунок народжуваності відбувся лише на 1,45 відсотки (не враховуючи померлих немовлят, народжених в цьому році), весь інший приріст відбувся за рахунок міграції з інших районів. Позитивним є той факт, що коефіцієнт народжуваності перевищує коефіцієнт смертності. Але народжуваність є дуже низькою. Серед жінок репродуктивного віку коефіцієнт народжуваності становить 0,00045. Тобто дитину народила кожна 22-23 жінка репродуктивного віку.

 

 


4. Задача 2

 

У базовому роцi введено в дiю основних фондiв на суму 6 млн грн. За п`ять рокiв функцiонування їх знос становить 15%. У звiтному роцi в результатi  переоцiнки вартiсть фондiв знизилася на 12%.

Визначити:

повну первiсну вартiсть основних фондiв;

первiсну вартiсть за винятком зносу;

повну вiдновлювану вартiсть;

вiдновлювану вартiсть за винятком зносу.

Розв’язання

За умовою задачі первісна вартість складає 6000 тис. грн..

….

Отже, відновлювальна вартість за винятком зносу – це і є фактична вартість даного основного засобу на даний момент часу.

 

 


5. Задача 3

 

На металургiйному заводi у звiтному перiодi в доменному цеху виплавлено чавуну на  9300 тис. грн, з якого у мартенiвський цех передано i перероблено на сталь чавуну на суму 7200 тис. грн, а iнший чавун вiдпущено за межi пiдприємства.

Мартенiвський цех виплавив сталi на суму 9200 тис. грн,. Сталь повнiстю передано на переробку у прокатний цех, де у звiтному перiодi було  вироблено прокату на суму 10700 тис. грн.

Робiт з капiтального ремонту власного обладнання виконано на суму 300 тис. грн. Товарну продукцiю оплачено. Крiм того, надiйшли платежi за продукцiю,  вiдвантажену у попередньому перiодi на суму 25 тис. грн.

Визначити обсяг:

валового виробничого обороту, внутрiшньовиробничого обороту;

валової продукції;

товарної продукції;

реалізованої продукції.

Розв’язання

Визначимо обсяг валового виробничого обороту

….

Валова продукція – весь об’єм робіт в грошовому виразі, які виконані підприємством за звітний період.

2100 + 10700 + 300 = 13100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


6. Задача 4

 

  1. Вiдомi такi данi про фермерське господарство:

 

 

 

Культура

Посівна площа, га Врожайність, ц/га
Базовий період Звітний період Базовий період Звітний період
 

Пшениця озима

 

600

 

900

 

28

 

32

 

Жито озиме

 

250

 

320

 

18

 

22

 

Визначити :

  • середню врожайнiсть з обох культур за кожний рiк;
  • iндивiдуальнi iндекси врожайностi ;
  • загальнi iндекси врожайностi змiнного, постiйного складу та структурних зрушень;
  • iндекс валового збору.

Пояснити економiчний змiст i значення загальних iндексiв врожайностi.

Розв’язання

1. Визначимо середню врожайнiсть з обох культур за кожний рік, використовуючи середню зважену.

….

Індекс валового збору свідчить про те, що валовий збір в звітному році збільшився в 1,683 рази.

 

 


7. Задача 5

 

Пiдприємство почало працювати з 20 серпня 2000р. Визначити середньоспискову чисельнiсть персоналу цього пiдприємства за серпень, якщо чисельнiсть персоналу за списком буде такою:

20 серпня – 1800 чол. 26 серпня – 2692 чол.
21 серпня – 2630 чол. 27 серпня – 2695 чол.
22 серпня – вихiдний день 28 серпня – 2696 чол.
23 серпня – 2635 чол. 29 серпня – вихiдний день
24 серпня – 2652 чол. 30 серпня – 2710 чол.
25 серпня – 2684 чол. 31 серпня – 2730 чол.

 

Розв’язання

За прийнятою методикою в статистиці обчислимо середньоспискову чисельність персоналу. В вихідні дні приймаємо кількість персоналу таку, яка була в попередній день.

….

= 2604 чоловік.


Список використаних джерел

 

  1. Елисеева Й.Й., Юзбашев М.М. Общая теория статистики: Учебник/ Под ред. чл.-корр. РАН И.И.Елисеевой. — М.: Финансы и статистика, 2005.
  2. Збірник задач зі статистики/ Під ред. А.В. Головача, A.M. Єріної, О.В. Козирєва. — К.: Вища шк., 2000.
  3. Ковтун Н.В., Столяров Г.С. Загальна теорія статистики: Курс лекцій. — К.: Четверта хвиля, 2001.
  4. Общая теория статистики: Учебник/ Под ред. A.M. Гольдбер-га, B.C. Козлова. — М.: Финансы и статистика, 2004.
  5. Сборник задач по общей теории статистики (для программированного обучения): Учеб. пособие/ Т.С. Пасхавер, А.Л. Яблочник, Н.Т. Иващенко й др. 2-е изд., перераб. й доп. — М.: . Финансы и статистика, 2003.
  6. Статистика: Підручник // За ред. А.В. Головача, A.M. Єріної, О.В.Козирєва. — К.: Вища шк., 2002.
  7. Статистика: Навч. посібник/ За ред. A.M. Єріної — К.: НМК ВО, 1999.— Частина 1. Загальна теорія статистики.

 

 

 

Запись опубликована в рубрике Контрольна робота с метками , , , , , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.