Курсова робота Економіка підприємства Вар02

Зміст

 

Вступ. 3

 

1. Визначення загальної вартості та видової структури основних виробничих фондів. 5

 

2. Визначення річної потреби обігових коштів підприємства. 9

 

3. Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції та собівартості одиниці продукції10

 

4. Розрахунок показників ефективності виробництва до залучення інвестицій  15

 

5. Обґрунтування та вибір кращого варіанта інвестиції17

 

Висновки та пропозиції25

 

Список використаних джерел. 29

1. Визначення загальної вартості та видової структури основних виробничих фондів

 

Для визначення видової структури основних виробничих фондів підприємства розрахуємо (табл. 1.1) питому вагу кожної їх групи у загальній вартості фондів підприємства:

                                                                (1)

де Ii — питома вага 1-ї, 2-ї та 3-ї групи основних фондів;

Вn  —  вартість   основних   виробничих   фондів   по підприємству в цілому;

Вni    —    первина   вартість   і-ї   групи   основних виробничих фондів на початок року, грн.

Отже, структура основних фондів є прогресивною, так як 79,44% складають основні фонди 2 групи, що використовуються в виробництві продукції і сприяють прогресивному розвитку підприємства.

 

2. Визначення річної потреби обігових коштів підприємства

 

Річну потребу в обігових коштах підприємства визначимо за формулою:

                                                             (2)

де Рі — середньодобова витрата і-го елемента обігових коштів (табл. 2.1).

Тц — тривалість періоду, діб (приймаємо рівним 360 діб).

де ПБ — балансовий прибуток за певний період, грн.;

S — повна собівартість товарної продукції, грн.

R = 23224798,14/83514692,42*100% = 27,8%.

Отже, при ціні 150,79 грн. валова виручка від реалізації готової продукції складе 108568800 грн., чистий прибуток складе 17418598,61 грн., рентабельність продукції  складе 27,8%.                                                                            

 

 

5. Обґрунтування та вибір кращого варіанта інвестиції

 

Визначимо на основі аналітичної оцінки вихідних показників і певних економічних розрахунків доцільність реалізації одного з проектів.

Перший варіант інвестування — залучений. Загальна сума інвестицій згідно з варіантом (табл. 5.1) вносять на початку першого року інвестиційного проекту. Інвестиційний проект розрахований на 10 років. Підприємство повинно повертати інвестиції, починаючи з 3 року.

варіанту інвестування термін окупності становить 2,32, 2,41, 2,48 років відповідно при дисконтній ставці 5%, 12% та 20%, а при використанні першого варіанту дисконтування — 3,16, 3,26, 3,33 роки при відповідних дисконтних ставках, тобто другий варіант інвестування є більш вигідним.  

 

Висновки та пропозиції

 

Для визначення видової структури основних виробничих фондів підприємства розрахували питому вагу кожної їх групи у загальній вартості фондів підприємства. Структура основних фондів є прогресивною, так як 79,44% складають основні фонди 2 групи, що використовуються в виробництві продукції і сприяють прогресивному розвитку підприємства.

Річна потреба в обігових коштах підприємства складає 5740308 грн.

Повна собівартість товарної продукції становить 83514692,42 грн., об»єм продукції, що виробляється за рік становить 720 тис. грн., а собівартість одиниці продукції — 115,99 грн. При ціні 150,79 грн. валова виручка від реалізації готової продукції складе 108568800 грн., чистий прибуток складе 17418598,61 грн., рентабельність продукції складе 27,8%.

Визначили на основі аналітичної оцінки вихідних показників і певних економічних розрахунків доцільність реалізації одного з проектів.

Перший варіант інвестування — залучений. Загальна сума інвестицій вноситься на початку першого року інвестиційного проекту. Інвестиційний проект розрахований на 10 років. Підприємство повинно повертати інвестиції, починаючи з 3 року.

Другий варіант інвестування — чистий прибуток підприємства. Частина грошей, що не вистачає до необхідної суми — позичається. Але відсоток, під який береться додаткова сума, приймається в 1,2 рази більшим, ніж в першому варіанті, оскільки чим менша сума інвестування, тим більше відсоток на капітал.

При використанні другого варіанту інвестування чистий дисконтний прибуток становить 186357,9 тис. грн., 132576,9 тис. грн., 95757,4тис. грн. відповідно при дисконтній ставці 5%, 12% та 20%, а при використанні першого варіанту дисконтування лише – 165870 тис. грн., 117736,2 тис. грн., 84929 тис. грн. при відповідних дисконтних ставках, тобто другий варіант інвестування є більш вигідним.   При використанні другого варіанту інвестування термін окупності становить 2,32, 2,41, 2,48 років відповідно при дисконтній ставці 5%, 12% та 20%, а при використанні першого варіанту дисконтування — 3,16, 3,26, 3,33 роки при відповідних дисконтних ставках, тобто другий варіант інвестування є більш вигідним.

Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. На більшості підприємств це інвестування є в сучасних умовах єдиним напрямком їхньої інвестиційної діяльності. Це визначає високу роль управління реальними інвестиціями в системі інвестиційної діяльності підприємства.

Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з який є:

1. Придбання цілісних майнових комплексів. Воно являє собою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікованість їхньої діяльності. Ця форма реальних інвестицій забезпечує звичайно „ефект синергізма», що полягає в зростанні сукупної ринкової вартості активів підприємств (у порівнянні з їхньою балансовою вартістю) за рахунок можливостей більш ефективного використання їх загального фінансового потенціалу, взаємодоповнення технологій і номенклатури продукції, що випускається, можливостей зниження рівня операційних витрат, спільного використання збутової мережі на різних регіональних ринках і інших аналогічних факторах.

2. Нове будівництво. Воно являє собою інвестиційну операцію, зв»язану з будівництвом нового об»єкта з закінченим технологічним циклом по індивідуально розробленому чи типовому проекту на територіях, що спеціально відводяться. До нового будівництва підприємство удається при кардинальному збільшенні обсягів своєї операційної діяльності в майбутньому періоді, її галузевої, товарної чи регіональної диверсифікованості (створенні філій, дочірніх підприємств і т.п.).

3. Реконструкція. Вона являє собою інвестиційну операцію, зв»язану з істотним перетворенням усього виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень. Її здійснюють відповідно до комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, істотного підвищення якості продукції, що випускається, упровадження ресурсозберігаючих технологій і т.п. У процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будинків і приміщень (якщо нове технологічне обладнання не може бути розміщене в діючих приміщеннях); будівництво нових будинків і споруджень того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких по технологічних чи економічних причинах визнана недоцільною.

4. Модернізація. Вона являє собою інвестиційну операцію, зв»язану з удосконалюванням і приведенням активної частини виробничих основних засобів у стан, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів і устаткування, використовуваних підприємством у процесі операційної діяльності.

5. Відновлення окремих видів устаткування. Воно являє собою інвестиційну операцію, зв»язану з заміною (у зв»язку з фізичним зносом) чи доповненням (у зв»язку з ростом обсягів діяльності чи необхідністю підвищення продуктивності праці) наявного парку устаткування окремими новими їхніми видами, що не змінюють загальної схеми здійснення технологічного процесу. Відновлення окремих видів устаткування характеризує в основному процес простого відтворення активної частини виробничих основних засобів.

6. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи. Воно являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на використання в операційному й іншому видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху. Інноваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються в двох основних формах: а) шляхом придбання готової науково-технічної продукції й інших прав (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; придбання ноу-хау; придбання ліцензій на франчайзинг і т.п.); б) шляхом розробки нової науково-технічної продукції (як у рамках самого підприємства, так і по його замовленню відповідними інжиніринговими фірмами). Здійснення інноваційного інвестування в нематеріальні активи дозволяє істотно підвищити технологічний потенціал підприємства у всіх сферах його господарської діяльності.

7. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів. Воно являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на розширення обсягу використовуваних операційних оборотних активів підприємства, що забезпечує тим самим необхідну пропорційність (збалансованість) у розвитку необоротних і оборотних операційних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності. Необхідність цієї форми інвестування зв»язана з тим, що будь-яке розширення виробничого потенціалу, забезпечуване раніше розглянутими формами реального інвестування, визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції. Однак ця можливість може бути реалізована тільки при відповідному розширенні обсягу використання матеріальних оборотних активів окремих видів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних і швидкозношуваних предметів і т.п.).

Усі перераховані форми реального інвестування можуть бути зведені до трьох основних його напрямків: капітальному інвестуванню чи капітальним вкладенням (перші п»ять форм); інноваційному інвестуванню (шоста форма) і інвестуванню приросту оборотних активів (сьома форма).

Вибір конкретних форм реального інвестування підприємства визначається задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості його діяльності (спрямованими на розширення обсягу операційного доходу), можливостями впровадження нових ресурсо- і трудозберігаючих технологій (спрямованими на зниження рівня операційних витрат), а також потенціалом формування інвестиційних ресурсів (грошових і інших активів, приваблюваних для здійснення вкладень в об»єкти реального інвестування).

 

Список використаних джерел

  1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.
  2. Бойчик Н. Економіка підприємства. Навч.посібник.К.Атіка,2001-298с.
  3. Жиделева В. Экономика предприятия. Учебное пособие. М.: Инфра-М, 2000-133с.
  4. Кейлер В. Экономика предприятия. Курс лекций. М.:Инфра-М, 2000-132с.
  5. Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.
  6. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.
  7. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. Підручник. К.:КНЕУ, 2001- 456с.
  8. Примак Т. Економіка підприємств. Навч.пос. К.:3нання,2001- 178с.

 

 

 

Запись опубликована в рубрике Готові курсові роботи, Продаж дипломних робіт с метками , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.