План

Вступ…………………………………………………………………………..…3

1. Теоретико-методологічні підходи дослідження процентної політики комерційного банку………………………………………………………….6

1.1   Суть та види процентної політики, вплив зовнішніх факторів……….6

1.2   Управління процентною політикою……………………………………14

2. Аналіз процентної політики комерційного банку “Аваль”………………24

2.1   Аналіз динаміки та структури процентних доходів та процентних витрат…………………………………………………………………….24

2.2   Розрахунок окремих показників діяльності банку……………………28

3. Вдосконалення процентної політики комерційного банку………………34

3.1                                                                                                                                                                                                                                                                                                             Загальні положення……………………………………………………..34

3.2   Застосування ГЕП – менеджменту……………………………………..36

3.3   Метод кумулятивного ГЕПу……………………………………………38

Висновки………………………………………………………………………..41

Список використаної літератури………………………………………………44

Додатки

Вступ

В даній курсовій роботі ми будемо вивчати питання процентної політики комерційного банку, намагатимемось якнайглибше проникнути в сутність цього питання, провести якомога більш охоплюючий аналіз діяльності комерційного банку з точки зору ефективності процентної політики, що проводиться даним банком.

На нашу думку, розробка даної теми є надзвичайно актуальним питанням, оскільки в останній час, зважаючи на певні кроки у напрямку стабілізації економіки вцілому та зокрема багатьох параметрів, що безпосередньо стосуються банківської справи, з’явилось дуже широке поле для застосування банківського менеджменту – у надзвичайно широкому розумінні цього слова. Одним з найважливіших аспектів управління банківською діяльністю якраз і являється процентна політика. Справа в тому, що деяка впевненість у рівні валютного курсу, темпах інфляції та облікової ставки НБУ дає можливість банківським керівникам застосовувати вироблені роками в зарубіжних країнах основні підходи до формування процентної політики, що в першу чергу орієнтується на співвідношення попиту та пропозиції на ринку кредитних ресурсів; враховує в певній мірі ризик зміни процентних ставок; величезна увага приділяється співвідношенню залучених та наданих ресурсів по строкам та відсотковим ставкам. Таким чином банки можуть прагнути отримати не стільки спекулятивний короткостроковий прибуток, скільки  сформувати вагому базу (точку відштовхування) для подальшої діяльності, що забезпечить успіх та процвітання банківської установи у довгостроковому періоді.

Вивчення наукової літератури, на жаль не дає чіткої відповіді на ряд питань, що свідчить про нерозробленість у літературі даної теми, що дає ще один плюс нашій роботі з точки зору її актуальності. З іншого боку, це свідчить про неоднозначність розуміння вченими даного питання, про те, що не існує єдиної думки, єдиного підходу до вивчення даного питання. Ми будемо надалі в нашій курсовій роботі намагатись об’єднати різні думки, вивчити якомога більше точок зору з цього питання та почерпнути у кожній з них якомога більше важливих моментів, що сформує наше подальше уявлення з приводу даного питання – процентної політики комерційного банку.

Перед тим, як розпочати вивчення даного питання ми вважаємо за доцільне визначитись з предметом дослідження, його об’єктами та суб’єктами. Отже, предметом дослідження ми вважаємо процентну політику в комплексі цього поняття, тобто охоплюючи всі сфери її існування: включаючи відношення до інших банківських сфер, узгодженість з загальним розвитком економіки держави; хронологію застосування від виникнення взагалі такого питання і до безпосереднього впровадження в конкретному банку.

Об’єктом вивчення цієї курсової роботи ми можемо вважати безпосередньо поняття процентна політика, вивчаючи її в застосуванні у банківській сфері на прикладі активних та пасивних операцій комерційного банку та узгодженості між ними.

Суб’єктами є комерційні банки України, зокрема комерційний банк “Аваль” на базі даних якого ми будемо робити свої подальші розрахунки. Оскільки до процентної політики має відношення чи не кожен відділ банку, то виділяти окремий підрозділ нам би не хотілося, лише відмітимо, що все ж основна увага буде приділена комітету управління активами і пасивами (КУАП), який має безпосереднє відношення до визначення стратегічних напрямків процентної політики.

І наостанок у вступі нам би хотілось дещо описати структуру курсової роботи. То ж основна частина роботи складається з трьох розділів.

Перший присвячений теоретичному вивченню процентної політики, зокрема визначанню суті та видів (можливих сфер застосування) процентної політики та її місце розташуванню на макро- та мікроекономічному рівнях, тобто впливу держави у формі її виконавчих та законодавчих органів та безпосередньому управлінню процентною політикою у банку, зважаючи на нормативні акти та непрямий вплив з боку державних органів; а також питанню управління процентною політикою – де ми безпосередньо розглянемо функції комітету з управління активами та пасивами, а також основні принципи та підходи до формування процентної політики комерційного банку.

Другий розділ буде включати безпосередній аналіз процентної політики банку “Аваль” на основі даних щорічної звітності банку у тому її моменті, що стосується операцій по яким встановлюються відсоткові ставки, а отже виникають процентні ризики (зокрема депозитні та кредитні операції, з цінними паперами та ін.). Буде зроблено загальний, факторний аналіз та аналіз ризикованості процентних ставок, використовуючи підходи геп-менеджменту.

На основі отриманих даних, ми намагатимемось в третьому розділі розробити шляхи підвищення ефективності, шляхом вдосконалення методологій розробки та підходів до формування процентної політики, можливих шляхів впровадження вже існуючих принципів.

Нарешті, вкінці ми підведемо підсумки проведеної роботи, написавши висновки. Вони опишуть основні моменти нашої роботи, підкреслюючи найважливіші аспекти, які будуть розглянуті у даній курсовій роботі, викажуть нашу думку з приводу досліджуваного питання, на основі отриманих знань.

Для написання курсової роботи дуже широко буде використовуватись мережа Internet (не забуваючи про стандартні джерела), оскільки це дасть нам змогу доступу не лише вітчизняних, а й закордонних ресурсів, зокрема російських та забезпечить якомога ширше оброблення інформації.

1. Теоретико-методологічні підходи дослідження процентної політики комерційного банку

1.1                Суть та види процентної політики, вплив зовнішніх факторів

Нашим першим кроком на шляху вивчення такої глибокої та всеохоплюючої теми як процентна політика буде спроба дослідити   розробку даного питання літературою вітчизняних та російських видавництв. На жаль, джерел цілком присвячених даному питанню нам виявити не вдалось, що пов’язано з рядом факторів, зокрема з тим, що це питання з’явилось на нашому “небосхилі” зовсім недавно і в теперішній час багато вчених займаються його дослідженням, тому основою нашої роботи стали монографії та окремі підрозділи з наукових творів, щодо банківської діяльності.

…

Безперечно у будь-якому банку процентні доходи повинні переважати в загальному обсязі доходів, як це є й у “Авалі”, причому доля процентних доходів у 1999р. зменшилась в порівнянні з 1998р. на 14,4%, це сталося внаслідок падіння ділової активності на ринку кредитних ресурсів та переходу до інших джерел прибутку. 2000р. в свою чергу приніс деяке зростання долі процентних доходів, в зв’язку з загальним ростом всіх доходів та зокрема певної активізації ринку кредитних операцій.

Аналізуючи структуру витрат хотілося б відмітити не досить вдалий менеджмент з цього боку у банку, оскільки доля процентних витрат, які як правило приносять основну частину процентних доходів банку, майже вдвічі менша долі процентних доходів і складає за 2000р, 1999р. та 1998р. відповідно 34,0%, 28,0% та 45,8%. Однак той факт, що АППБ “Аваль” є багатофілійна установа, тому несе додаткові видатки (постійні) у порівнянні з локальними банками, дещо підвищує ефективність роботи менеджерів комерційного банку, також хотілося б відзначити досить слабкий показник відношення абсолютних доходів до абсолютних витрат – за виключенням 1999р. він дуже близький до 1.

2.2  Розрахунок окремих показників діяльності банку

Згідно із сучасною економічною теорією та практикою максимізація ринкової вартості кожної фірми розглядається як пріоритетне завдання фінансового менеджменту. Водночас найвиразнішим показником роботи Компанії чи фірми є ринкова ціна її акцій. Адже саме цей показник відбиває ринкову оцінку діяльності будь-якої юридичної особи. Якщо вартість акцій не підвищується до очікуваного рівня, то акціонери можуть зажадати позбавитися від них, що неминуче призведе до фінансових ускладнень і нега­тивних наслідків.

Усе щойно сказане стосується й банків. Переважна більшість банків є акціонерними, і власники їх зацікавлені в зростанні вартості акціонерного капіталу і відповідного доходу. Головний принцип банківського менеджменту полягає ось у чому: максимізація вартості акціонерного капіталу банку розглядається як ключове завдання І пріоритетний напрямок діяльності менеджерів.

Вартість акціонерного капіталу банку залежить від двох основних чинників — чистого прибутку та рівня ризику банківських операцій. Вартість акцій банку зростатиме, якщо очікується підвищення дивідендних виплат в майбутньому або знижується рівень ризику, який бере на себе банк. Менеджери можуть працювати як над збільшенням Майбутніх доходів банку, так І над зниженням ризиковості операцій чи спрямовувати зусилля на виконання обох завдань одночасно для того, аби підняти вартість акцій банку.

….

Здебільшого при розрахунках зміни рівнів відсоткових ставок подаються в базисних пунктах. Узявши до уваги при обчисленнях знак «+» чи «-» показників ¶r та kGAP, можна визначити напрям зміни прибутку. Додатне значення ¶r вкаже на збільшення прибу­тку і буде результатом підвищення ставок при додатному гепІ або зниження ставок при від»ємному гепі. Від»ємне значення ¶г озна­чатиме зниження процентного прибутку банку, зумовлене підви­щенням ставок при від»ємному гепі або їх зниженням при додатному гепі.

Висновки

Опрацювавши матеріали курсової роботи і отримавши поглиблені знання з даної теми ми можемо зробити певні висновки. Так запропонована нами методика геп-менеджменту повинна вдосконалити роботу менеджерів АППБ “Аваль”. На жаль кожна методика має свої недоліки. Зокрема є проблема практичного впровадження методики, що викликано особливостями нашої економіки та безпосередньо відмінностями АППБ “Аваль”.

Головна ідея геп-менеджменту полягає в тому, що розмір та вид гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок і робо­чому циклу, а також загальним принципам розвитку економіки. Як відомо, в економічному циклі вирізняють чотири основні стадії роз­витку: зростання (підйом); пік; зниження ділової активності (спад); найнижча точка циклу.

На ранніх стадіях економічного зростання геп має бути додатним, оскільки очікується підвищення ставок. Далі розмір гепу зменшують, подовжуючи строки проведен­ня активних операцій і скорочуючи строки виплат за пасивами. У стадії піку слід перейти до від»ємного гепу, що дасть змогу зафіксу­вати ставки за активами на рівні піку, а скорочення строків за паси­вами дозволить зменшити відсоткові витрати. На ранніх стадіях спаду, коли очікується зниження відсоткових ставок, геп має бути від»ємним. На подальших стадіях спаду потрібно поступово перейти до додатного гепу, скоротивши строки надходжень за активами І подовживши строки виплат за пасивами. Додатний геп зберігається і в разі досягнення найнижчої точки циклу, коли ставки за пасивами фіксуються на найнижчому рівні і скорочується тривалість прове­дення активних операцій, завдяки чому згодом можна буде реінвестувати активи під вищу ставку.

Зауважимо, що прогнози не справджуються негайно:

зміни ставок досягаються не відразу. Якщо напрямок ру­ху відсоткових ставок може бути передбачений правиль­но, то час зміни та розміри спрогнозувати важко. Засто­сування стратегії гепу по­требує достатньої тривалос­ті відсоткових циклів, аби вистачило часу скористати­ся перевагами.

Реальне життя не дає банкам необмеженої гнуч­кості у виборі джерел фі­нансування та напрямків кредитування. Фінансові ринки ще далекі від досконалості, а позичальники дедалі частіше складають прогнози, які збігаються з банківськими. Досвід показує, що концепція циклу відсоткових ставок набагато простіша в теорії, але не завжди підтверджується дійсними коливаннями ставок протягом ділового циклу, тривалість якого, до того ж, важко виміряти. Той факт, що рух відсоткових ставок та ринку облігацій важко спрогнозувати, переконливо довела практика, але все ж таки ці зміни виявились більш передбачуваними, ніж коливання ринку акцій.

Отже, геп-менеджмент на практиці має ряд істотних недоліків. Розглянемо їх докладніше.

1. Навіть нульовий геп не гарантує повного захисту від ризику, оскільки ставки за активами та зобов»язаннями можуть змінюватись по-різному. У періоди економічного підйому ставки за активам зростають швидше, ніж ставки запозичення. Під час спаду зниження ставок за зобов»язаннями випереджає відповідні зміни у ставках за активами. У цілому ставки за активами мають тенденцію змінюватися швидше, ніж ставки за зобов»язаннями, а між моментами зміни ставок існує розрив у часі (лаг).

2. Методи управління гепом потребують наявності точного та надійного прогнозу мінливості відсоткових ставок, який є необхід­ною умовою ефективного застосування розглядуваного підходу. Во­дночас абсолютно точний прогноз зміни всіх параметрів ставки — напряму, швидкості та розміру — отримати неможливо. Дві основні характеристики відсоткових ставок — мінливість і непередбачуваність — значно ускладнюють використання стратегії гепу у процесі управління банком.

3. Ефективність управління кумулятивним гепом значною мірою залежить від правильності вибору часових інтервалів. Нелегко ви­значити момент, коли конкретні види активів та зобов»язань мають бути переоцінені. Крім того, вибір планових періодів, протягом яких проводиться балансування активів і пасивів, чутливих до змін став­ки, досить суб»єктивний, що може призвести до несприятливих на­слідків, коли окремі статті балансу потрапляють у проміжки між періодами переоцінювання.

4. Перехід від додатного гепу до від»ємного, і навпаки, потре­бує певного часу. Проте банки не завжди мають у своєму розпоряд­женні фінансові Інструменти та механізми, які б дозволили зроби­ти це швидко. Отже, ефективність застосування геп-менеджменту знижується.

Перелічені недоліки значно ускладнюють процес управління ге­пом і збільшують ризик фінансових втрат, тому більшість банківсь­ких менеджерів у процесі управління відсотковим ризиком застосо­вують методи штучного хеджування — проводять операції з похідними фінансовими інструментами.

Список використаної літератури

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України згідно постанови ВР №325/2000 – ВР від 07.12.2000р.
2. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України. Постанова НБУ №418 від 20.08.99р.
3. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України. Правління НБУ №466 від 30.12.97р.
4. Про кредитування. Положення Національного банку України №246 від 28.09.95р.
5. Про затвердження Положення про механізми рефінансування комерційних банків України. Постанова Правління НБУ №484 від 15.12.2000р. Із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 121 ( z0121-01 ) від 22.03.2001
6. Про затвердження «Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України». Постанова Правління НБУ від 12.12.97р.
7. Інструкція Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Постанова Правління від 14 квітня 1998р. №141
8. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України. Постанова Правління НБУ №114 від 2003.1998р.
9. Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів та витрат банків. Постанова Правління НБУ №316 від 35.09.1997р.
10. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Постанова Правління НБУ №122 від 27.03.1998р.
11. Ачкасов А. И. Типы валютных операций и другие виды сделок на международном денежном рынке.- М.:Консалтбанкир,1994.
12. Банковские учреждения в развивающихся странах./ Под ред. Крис Дж. Барлтроп и Дианы МакНоттон. Том 1, 2. Всемирный банк Вашингтон, 1994.
13. Банковское дело./ Под ред. Лаврушина. – М., 1992.
14. Банковское дело: стратегическое руководство.-М.: АО “Консалтбанкир”,1998.
15. Банківські операції/ Під ред. Мороза. –К.:КНЕУ, 2000.
16. Вступ до банківської справи / Під ред. Савлука. – К.: Лібра,1998.
17. Основы банковского дела / Под ред. Мороза – К.,1994.
18. Финансовые фьючерсы / Под ред. Кузнецова – М.:МГУ,1993.
19. Кредитование / Пер. с англ. – К., 1994
20. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги / пер. с англ. – К.,1994
21. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. – М.: Инфра-М,1996.
22. Валравен К.Д. Управление рисками коммерческого банка. – Мировой банк реконструкции и развития., 1993.
23. Вітлінський В.В. Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ “Борисфен-М”, 1996
24. Де Ковни Ш. Стратегии хеджирования. – М.: Инфра-М, 1996.
25. Жезлов А.И. Кредитная политика коммерческого банка. – М.,1998.
26. Примостка Л.О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків. – К.:КНЕУ, 1998.
27. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку.- К.:КНЕУ,1999.
28. Роуз Питер. Банковский менеджмент. – М.: Дело Лтд, 1995.
29. Синки Дж. Управление финансами в коммерческих банках. – М.,1994.
30. Тимофеев Л.А. Финансовые фьючерсы. – М.:МГУ,1997