1. Поняття якості та конкурентоспроможності карамелі
2. Визначення показників якості карамелі побудова типового дерева властивостей
3. Існуючі методи дослідження комплексних показників якості та конкурентоспроможності карамелі
Вступ
В даний час в економіці спостерігається тенденція, при якій такий показник як якість відіграє одну з ведучих ролей в управлінні виробництвом продукції і її наступним рухом. У розвитих країнах управління якістю на підприємстві приділяється особлива увага всіх підрозділів, що впливають на якість продукції, яка випускається.
Якість продукції (включаючи новизну, технічний рівень, відсутність дефектів при виконанні, надійність в експлуатації) є одним з найважливіших засобів конкурентної боротьби, завоювання й утримання позицій на ринку. Тому підприємства приділяють особливу увагу забезпеченню високої якості продукції, установлюючи контроль на всіх стадіях виробничого процесу, починаючи з контролю якості використовуваних сировини і матеріалів і закінчуючи визначенням відповідності випущеного продукту технічним характеристикам і параметрам не тільки в ході його іспитів, але й в експлуатації, а для складних видів устаткування – з наданням визначеного гарантійного терміну після установки устаткування на підприємстві замовника. Тому управління якістю продукції стало основною частиною виробничого процесу і спрямовано не стільки на виявлення дефектів або браку в готовій продукції, скільки на перевірку якості виробу в процесі його виготовлення та експлуатації.
Саме тому тема курсової роботи “Якість та конкурентоспроможність карамелі на ринку України” є на даний час досить актуальною.
Метою даної курсової роботи є оцінка формування якості карамелі в сучасних економічних умовах в Україні.
Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:
— розгляд поняття якості та конкурентоспроможності карамелі;
— визначення показників якості карамелі та побудова типового “дерева властивостей”;
— розгляд існуючих методів дослідження комплексних показників якості та конкурентоспроможності карамелі;
— визначення комплексного показника якості та інтегрованого показника відповідної конкурентоспроможності карамелі;
— зробити відповідні висновки та пропозиції.
Предметом дослідження якість та конкурентоспроможність карамелі.
Об»єктом дослідження є товарних ринок України.
Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в області аналізу діяльності підприємств, маркетингу, закони України.
В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (табличного, порівняння, групування, графічний), обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.
1. Поняття якості та конкурентоспроможності карамелі
Якість реалізованої продукції — одна з вимог ринку товарів. Останнім часом збільшується попит на екологічно чисті продовольчі товари, тому питанням якості продукції придається особливе значення.
Конкурентоспроможність товару — це сукупна відносна характеристика товару, яка показує відмінність товару в кращий бік від товару конкретна за ступенем його якості і задоволення потреби, а також за затратами на виробництво товару і його споживання.Оцінка конкурентоспроможності включає такі етапи:
….
n — число оцінюваних показників.
Коефіцієнт вагомості показника визначається експертним або аналітичним (неекспертним) методами.
Таким чином метод кваліметричної оцінки включає ряд послідовних етапів: формування еталонної множини показників, визначення коефіцієнтів вагомості, еталонних і бракувальних значень показників якості, підбір методик для оцінки величини кожного показника.
4. Визначення комплексного показника якості та інтегрального показника відносної конкурентоспроможності карамелі
У загальному вигляді конкурентоспроможність товару характеризується його споживчими властивостями та ціною споживання і математично може бути представлена наступною формулою:
К = Р/С,
де Р — корисний ефект від використання товару (споживчі властивості товару);
С — витрати на придбання і використання товару (ціна споживання).
Споживчі властивості товару характеризуються набором функціональних та естетичних показників.
Ціна споживання характеризується витратами на виробництво товару, його транспортування, зберігання, реалізацію і таке інше.
…
Як видно з табл. 4.1. за функціональними параметрами найбільш конкурентноздатним є карамель виробництва Вінницької КФ ФП = 0,9, потім Світоч та Хмельницької КФ відповідно для яких ФП = 0,872 та 0,828. За естетичними параметрами найбільш конкурентноздатним є карамель виробництва Вінницької КФ СП = 0,93, потім Світоч та Хмельницької КФ відповідно для яких СП = 0,865 та 0,835.
За економічними показниками найбільша вартість в карамелі Світоч за рахунок великої вартості перевезень та Хмельницької КФ за рахунок вищої ціни продукції.
За інтегральним показником конкурентноздатності на першому місті карамель Вінницької КФ, на другому Хмельницької КФ та на третьому Світоч.
Висновки
Карамель досить поширена серед кондитерських товарів. Харчова цінність карамелі обумовлена високим вмістом вуглеводів (76-90%), жирів (0,1-10%), білків (0,1-1,8%), невеликою кількістю мінеральних речовин (К, Са, Mg, P, Fe). Карамельна маса складається в основному з вуглеводів.
Карамель готують з начинками: фруктово-ягідними, желейною, медяною, молочною, лікерною, шоколадною, марципановою, горіховою, шоколадно-горіховою, прохолодною, збивною.
Форма карамельних виробів повинна бути відповідною даному виду виробів, без деформації і перекосу шва. Для карамелі, виготовленої на формувально-завертальних машинах, допускається невелика деформація і нерівний зріз.
Колір карамелі повинен бути властивим найменуванню. Фарбування рівномірне. Оболонка з незабарвленої карамельної маси повинна бути світлою (за винятком молочної). Темний колір незабарвленої карамелі — це показник небажаних змін її складу при уварюванні.
Смак і запахли карамелі повинні відповідати найменуванню, не мати стороннього присмаку і запаху. Карамель, що містить жир, не повинна мати салистого, прогірклогочи іншого неприємного присмаку. Сполучення смакових властивостей начинки й оболонки в карамелі з начинкою повинне бути гармонійним. При недостатнімчинерівномірному дозуванні есенції можливий слабовираженийчи надмірно сильний негармонійний запах. Не допускаються підгорілий присмак фруктових начинок, смак зіпсованих жирів у горіхових.
На якість карамелі значно впливають консистенція й однорідність начинки. Дефекти консистенції начинок: рідких — зацукровування, надмірна в»язкість; помадних — наявність великих кристалів, що погіршують консистенцію; горіхових і марципанових — недостатнє розтирання маси й ін. Співвідношення начинки й оболонки впливає на смакові достоїнства і харчову цінність карамелі. Начинка більш цінна, чим сама карамельна маса. Норми змісту начинки встановлені в залежності від розміру карамелі: у більш великої — до 100 шт. в 1 кг — на частку начинки повинно приходитися не менш 33%, у дрібної — більш 200 шт. в 1 кг — не менш 17%.
Дефектами карамелі є:
Наявність сторонніх присмаків і запахів: присмак карамелізованогоцукру (зайве уварювання начинки), прогірклий, салистий присмак (можливий у жиромістких начинок), присмак металу й ін.
Липка поверхня (прилипання обгортки до корпуса) — наслідок збереження карамелі при підвищеній відносній вологості повітря (більш 75%), перепадів температур при збереженні, підвищеного вмісту речовин, що редукують, вологи в карамельній масі.
Тріщини на поверхні, нечіткий малюнок, заусенці, відбитікути карамелі — результат порушення технології виробництва.
Зацукровування — спостерігається в карамелі при збереженні в дуже сухому приміщенні, а також при недоліку в ній речовин, що редукують; починається з поверхні, а потім проникає усередину. Карамель стає непрозорою, фарбування її мутніє.
Експертиза якості карамельних виробів проводиться на основі визначення органолептичних, фізико-хімічних і мікробіологічних показників методами, викладеними в державних стандартах. Органолептичну оцінку проводять за ДСТ 5897—90, визначення вологості — ДСТ 5900—73, кислотності — ДСТ 5898-87, масової частки золи — ДСТ 5901-87, токсичних елементів — ДСТ 26927-86, ДСТ 26930-26934-86.
Форму і поверхню виробів оглядають при гарномувисвітленні. Звертають увагу на наявність битих і деформованих виробів, тріщин і відкритих швів, наявність грудок. Відзначають, суха чи карамель липка по стані поверхні. Візуально оглядають виразність фарбування, її рівномірність, а для обсипних видів — якість обсипання. Фарбування може бути однотонноїчи складатися з декількохкольорів (смужки, жилки, суміш і ін.). Смак і аромат карамельних виробів визначають випробуванням. Відзначають виразність смаку, наявність неприємних чи сторонніх присмаків і запахів, надмірно різкого запаху і смаку есенцій.
Для розрахунку рівня якості карамелі застосовують диференціальний, комплексний або змішаний методи.
В роботі було проведено аналіз конкурентоспроможності карамелі, що реалізуються в місті Києві. Оцінку проведено за десятибальною системою. За допомогою опитування споживачів було визначено коефіцієнти вагомості окремих показників. За еталон прийнято найбільш конкурентоспроможний товар – карамель Київської кондитерської фабрики ім. К.Маркса “Рошен”.
Аналіз конкурентоспроможності проведено карамелі торгових марок “Світоч”, Хмельницької кондитерської фабрики та Вінницької кондитерської фабрики.
За функціональними параметрами найбільш конкурентноздатним є карамель виробництва Вінницької КФ ФП = 0,9, потім Світоч та Хмельницької КФ відповідно для яких ФП = 0,872 та 0,828. За естетичними параметрами найбільш конкурентноздатним є карамель виробництва Вінницької КФ СП = 0,93, потім Світоч та Хмельницької КФ відповідно для яких СП = 0,865 та 0,835.
За економічними показниками найбільша вартість в карамелі Світоч за рахунок великої вартості перевезень та Хмельницької КФ за рахунок вищої ціни продукції.
За інтегральним показником конкурентноздатності на першому місті карамель Вінницької КФ, на другому Хмельницької КФ та на третьому Світоч.
Список літератури
1. Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров. — М.: Экономика, 1982. – 424с.
2. Афанасьев М.П. Маркетинг. Стратегия и практика фирмы. М.: Финстатинформ, 1995-120 с.
3. Бавимося солоденьким. // Галицькі контракти, 2002, №42.
4. Власова В.М., Волков Д.М. и др. Основы предпринимательской деятельности. — М.: Финансы и статистика, 1994. – 357с.
5. Габович Р.Д.. Припутана Л.С. Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ. — К.: Здоров»я, 1987. – 394с.
6. Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. М: Внешторгиздат, 1990. — 264 с.
7. Голубков ЕЛ., Голубкова Е.Н., Секерин В.Д. Маркетинг выбор лучшего решения. М.: Экономика, 1993. — 221 с.
8. Долинская М.Г., Соловьев И.А. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции. — М.: Изд. стандартов., 2000. – 324с.
9. Доценко В.А., Бондарев Г.И. Мартинчик А.А. Организация лечебно-профилактического питания. — Л.: Медицина, 1987. — 412с.
10.Дурович А.П. Маркетинг в предпринимательской деятельности. -Минск: НПЖ “Финансы, учет, аудит”, 1997 — 463 с.
11.Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг. — М. : Международные отношения, 1999 — 416 с.
12.Кафаров В.В. Моделирование и системный анализ биохимических производств. — М.: Химия, 1985. – 274 с.
13.Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. -М. : Прогресс, 2000 — 736 с.
14.Липатов Н.Н., Рогов И.А. Методология проектирования продуктов питания с требуемым комплексом показателей пищевой ценности. // Известия вузов. Сер. Пищевая технология.- 1987г №2.- С.9,
15.Никсон Ф. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надежности. — М.: Изд-во стандартов, 1990. – 286с.
16.Ноздрев Р.Б.. Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке . -М: Финансы и статистика, 1991.- 304с.
17.Переколина Н.С. Качество в системе маркетинга. — М: Система, 1992. – 384с.
18.Правила продажу продовольчих товарів. Затверджено наказом МЗЕЗ від 28.12.94 №237. // Торгуємо за правилами. Спеціальний додаток до “Дебету-Кредиту”. – С31.
19.Теплов В.И. Комерческое товароведение: Учебник. – М.: Дашков и К, 2000. – 620 с.
20.Технология производства продуктов общественного питания / Под ред. Г. Н. Ловачевой, А. И. Мглинца. М.: Пищепромиздат. — 1981. – 278с.
21.Управление качеством / под ред. С. Д. Ильенковой. – М: ЮНИТИ, 1998. – 364 с.
22.Фейгенбаум А. Контроль качества продукции. — М.: Экономика, 1986.- 410с.
23.Фомин В.Н. Качество продукции и маркетинг. 1991. – 348 с.
24.Шевченко В.В. Товароведение и экспертиза потребительских товаров: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 544 с.
25.Шепелев А.Ф. Товароведение и экспертиза вкусовых и кондитерских товаров. Уч.пос.для вузов. – Ростов н/Д: «Феникс», 2002 – 540 с.
26.Энгетлер П. Рыночная экономика для начинающих бизнесменов. -К.: МП «Вик». 1992. – 214с.
